Рішення № 42809910, 23.02.2015, Кам'янський районний суд Черкаської області

23.02.2015 Справа № 696/2100/14-ц

№ 2/696/78/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Кам'янський районний суд Черкаської області

В складі: головуючої - судді Романової Н. Г.

при секретарі Ткачук Т. С.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист прав споживачів та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Кам'янського райсуду з позовом до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист прав споживачів та розірвання договору, посилаючись на те, що 31.08.2014 р. між нею та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір індивідуального заказу про виготовлення та встановлення металевих дверей. Ціна договору 5140,20 грн. На виконання даного договору нею, 31.08.2014 р, був укладений договір з ПАТ "Альфа-Банк" про надання споживчого кредиту в розмірі 5140,20 грн., в цей же день кошти були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 З 25.09.2014 року вона стала погашати кредит перед Банком, про що надає копії квитанцій. Відповідно до п. 3.2 договору ФОП ОСОБА_3 зобов'язувалась після виконання п.п. 3.1. передати у власність Замовнику виготовлені металеві двері напротязі 30 робочих днів з моменту заключення договору, але свої зобов'язання відповідачка не виконала. Вона неодноразово зверталася до ФОП ОСОБА_3 з приводу виконання договору, але її вимоги залишились невиконаними, тому просить розірвати вищезазначений договір і повернути на її користь кошти, перераховані за договором споживчого кредиту. В порушення вимог укладеного договору, відповідачка не виготовила та не поставила металеві двері. Оскільки відповідачкою було порушено п. 4.2 договору, то з ОСОБА_3 І просить стягнути пеню в розмірі в розмірі 0,1 % від вартості договору за 78 днів прострочки, що становить 400 грн. 94 коп., а всього стягнути на її користь 10750 грн. 87 коп.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Просила також стягнути з відповідачок витрати по оплаті допомоги адвоката, судові витрати та за розміщення оголошення в газеті, та направлення телеграми про виклик в судове засідання.

Представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, зазначивши, що на теперішній час відповідачки ОСОБА_2 нічого не сплатили.

Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судові засідання не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими листами на ім'я ОСОБА_3 від 12.01.2015 р., 28.01.2015 р., 19.02.2015 р. і телеграмою від 29.12.2014 р. та рекомендованим листом на ім'я ОСОБА_4 від 18.02.2015 р., а також оголошенням в газеті "Черкаський Край" від 14.01.2015 р.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Позивачка та її представник проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд приходить до наступного.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950р., ратиф. ЗУ від 17.07.1997р., передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 58 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59ЦПК).

Згідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що 31.08.2014 р. між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір індивідуального заказу про виготовлення та встановлення металевих дверей. Ціна договору 5140 грн. 20 коп. На виконання даного договору ОСОБА_2, 31.08.2014 р., уклала кредитний договір № 401649762 з ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ про надання споживчого кредиту в розмірі 5140 грн. 20 коп., згідно специфікації товару № 40164962 за підписом представника Банку ОСОБА_4 та позивачки. З 25.09.2014 року ОСОБА_2 стала сплачувати кредит перед Банком, що підтверджується квитанціями та фіскальними чеками від 25.09.2014 р. на суму 337 грн., від 22.10.2014 р. - 337 грн., 24.11.2014 р. - 337 грн., 24.12.2014 р. - 4620 грн. 57 коп.

Ухвалою Кам'янського райсуду Черкаської обл. від 06.02.2015 р. ОСОБА_4 залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача.

Позивачка зазначила, що до теперішнього часу умови вищевказаного договору з ФОП ОСОБА_3 не виконані, металеві двері не виготовлені та не встановлені. Однак, кредит вона продовжує сплачувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Закон України від 12.05.1991р. "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачем товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів", якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Згідно п. 4.2 укладеного між позивачкою та ОСОБА_3 договору, в разі не виконання виконавцем п. 3.2 Договору, тобто обов'язку на виготовлення та доставку виробів по власній вині, виконавець зобов'язаний виплатити неустойку в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочки (ч. 2 ст. 551 ЦК України). Так як відповідачкою ОСОБА_3 було порушено п. 4.2 Договору, то з неї на користь позивачки необхідно стягнути пеню в розмірі 0,1% від вартості договору за 78 днів прострочки, що становить 400 грн. 94 коп. (78х5,1402 грн. = 400,94 грн.). А всього на користь позивачки необхідно стягнути 10750 грн. 87 коп. (5140 грн. 20 коп. - кошти перераховані за споживчим кредитом, 400 грн. 94 коп. - пеня, 2262 грн. - повернення коштів за договором споживчого кредиту, 2947 грн. 73 коп. - в рахунок послуг Банку за надання кредиту). Суд вважає можливим, стягнути вищевказану суму солідарно також із відповідачки ОСОБА_4

Щодо стягнення коштів за надання правової допомоги адвокатом, розміщення оголошення в газеті "Черкаський Край" та відправлення телеграми про виклик до суду, то суд вважає, що їх необхідно стягнути з відповідачок на користь позивачки пропорційно.

Стосовно сплати судових витрат слід зазначити, що за правилами ч.ч. 2, 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

На підставі наведеного з відповідачок слід стягнути на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 121 грн. 80 грн.

На підставі викладеного ст. ст. 651, 906, 707 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст. ст. 3, 5, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 212-216, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір індивідуального заказу на виготовлення металевих дверей від 31.08.2014 р. укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, АДРЕСА_2, та ОСОБА_4, прож. АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, прож. АДРЕСА_3, - 5140 грн. 20 коп. в рахунок повернення коштів, перерахованих за договором споживчого кредиту, 400 грн. 94 коп. - пеня, 2262 грн. - в рахунок повернення коштів за договором споживчого кредиту, 2947 грн. 73 коп. - в рахунок послуг Банку за надання кредиту, а всього 10750 грн. 87 коп., солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з кожної пропорційно на користь ОСОБА_2 850 грн. - витрати за надання правової допомоги адвокатом, 60 грн. витрати по публікації оголошення про виклик до суду, 51 грн. 99 коп. - витрати за відправлення телеграми про виклик до суду, а всього 961 грн. 99 коп., тобто по 480 грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з кожної пропорційно на користь держави судові витрати в сумі 121 грн. 80 коп., тобто по 60 грн. 90 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя