Рішення № 42808900, 09.02.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11764/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2015 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2014 року звернувся з даним позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, мотивуючи його тим, що 31.10.2014р. ним було отримано рекомендований лист від 29.10.2014р. за вих. №723 від ДП «НДВА «Пуща-Водиця» про те, що він має з'явитися до відділу кадрів Агрокомбінату «Пуща - Водиця» для ознайомлення з наказом №153-к про звільнення та його отримання, отримання трудової книжки та розрахункової відомості про нарахування в зв'язку з звільненням.

Позивач працює в Радгоспі «Совки» з 1980 року, тобто більше 33 років. За цей час місце роботи не змінював, у трудовій книжці було лише зроблено записи про переведення на іншу роботу в межах підприємства та про зміну назву підприємства у зв'язку з його реорганізацією та зміною підпорядкування.

Остання займана посада на підприємстві з якої його було звільнено - тракторист-машиніст.

Наказ про звільнення позивач вважав незаконним, а тому просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

09.10.2014р. позивача було запрошено до Київської міської Ради для виступу з проблемних питань які виникають у працівників агрокомбінату «Пуща Водиця», головою первинної профспілкової організації ВПС «Захист справедливості» працівників «Агрокомбінату «Пуща - Водиця» він являюсь.

Виступ позивача закінчився близько 12 години. По закінченню виступу він вимушений був звернутися до стоматолога у зв'язку з гострою зубною біллю. Після надання первинної лікарняною допомоги, продовжити роботу на підприємстві позивач не зміг та вимушений був відбути додому.

На наступний день позивач надав безпосередньому керівнику, завідуючому гаражом, який знаходиться в Софіївській Боржагівці по вулиці Леніна лікарняну довідку про те, шо йому було надано лікарняну допомогу 09.10.2014 р.

Відповідно до ст. 252 КЗпП України членам виборних профспілкових органів. не звільненим від своїх виробничих чи службових обов'язків, надається на умовах, передбачених колективним договором, вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов'язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менш як 2 години на тиждень

Також відповідно до вимог вищезазначеної статті звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок

Таким чином, причини невиходу позивача на роботу 9 жовтня 2014 року є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України., оскільки він виконував громадські обов'язки в інтересах трудового колективу, а потім отримував медичну допомогу, знаходячись на лікуванні, тому звільнення його з цієї підстави є незаконним.

Тому позивач просив визнати незаконним наказ № 153-к від 29.10.2014 р. про звільнення його з роботи. Поновити його на попередній роботі. Стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу по час фактичного поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, просили у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі. перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з на ступного.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії трудої книжки ОСОБА_1 працював на посаді тракториста-машиніста с/г комплексу «Совки-Музичі» відділення «Совки», що підпорядковане до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Згідно наказу № 153-К від 29.10.2014 р. генерального директора Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»ОСОБА_1 було звільнено з посади тракториста-машиніста с/г комплексу «Совки-Музичі» відділення «Совки» за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КзпПУ.

Листом депутата Київської міської ради від 8.12.2014 р. № 8/279/025/112 було підтверджено що ОСОБА_1 виступав на пленарному засіданні Київської міської ради 9.10.2014 р. Перебування ОСОБА_1 на пленарному засіданні Київської міської ради 9.10.2014 р також підтвердженого витягом із стенограми пленарного засідання від 09.10.2014 р. що надіслано до суду на запит суду.

Згідно медичної довідки № 11 вбачається що ОСОБА_1 09.10.2014 р. був на лікуванні у лікаря стоматолога Софіївсько-Борщагівської амбулаторія загальної практики-сімейної медицини.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається що ОСОБА_1 є керівником первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників агрокомбінату «Пуща-Водиця».

Згідно витягу з протоколу № 2 від 15.01.2015 року засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП «Агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_1 не є членом даної профспілки.

Відповідно до витягу з протоколу № 51 Центральної ради ВПС «Захист справедливості» від 27.01.2015 р. було вирішено не надавати ДП «Агрокомбінату «Пуща-Водиця» згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади тракториста - машиніста.

Відповідно до довідки виданої Києво-Святошинським райкомом профспілки працівників агропромислового комплексу від 28.01.2015 р. станом на 28.01.2015 р. в ДП НДВ АК «Пуща-Водиця» діє одна первинна профспілкова організації, голова профкому Лисенко В.М., і яка входить до складу районної профспілкової організації працівників АПК України.

Згідно витягу з протоколу № 2 від 15.01.2015 року засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП «Агрокомбінату «Пуща-Водиця» вбачається що ОСОБА_1 не є членом даної профспілки.

Стаття 40 КЗпП України визначає що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Стаття 43-1 КЗпП України визначає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

Виходячи зі змісту частини 3 статті 252 КЗпП України, частини 3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи , організації ( у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника ( там де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки ( об'єднання профспілок).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених статтями 43,43-1 КЗпП України, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КзпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Статтями 1,2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (надалі Закон) визначено, що професійна спілка - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян , пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності, навчання, та які утворюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, а роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності, або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»від 15.09.1999 р. з відповідними змінами, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Відповідно до ст. 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст.43-1 КЗпП України допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за погодженнями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено.

З підстав вищенаведеного суд, приходить до наступних висновків що, звільнення позивача відбулось з порушенням вимог норм Кодексу законів про працю України, оскільки позивача було звільнено без згоди вищого виборного органу всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості», так як позивач являється головою первинної профспілкової організації всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників агрокомбінату «Пуща-Водиця».

Тому суд враховуючи позицію викладену в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вважає що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавства, не приймаючи до уваги посилання відповідача на те що останній не являється членом профспілкової організації яка діє на підприємстві.

Визнавши звільнення позивача з роботи незаконним, суд у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши його нарахування у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) з середньоденного заробітку позивача за два останніх місяця роботи, враховуючи момент звільнення позивача по день ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 40, 41, 43, 233, 252 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ст. ст. 3, 10, 60, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 153-к від 29.10.2014 р. про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста с/г комплексу «Совки-Музичі» відділення «Совки».

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (Ідентифікаційний код: 00849296) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 6 866,64 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2 215,04 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (Ідентифікаційний код: 00849296) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Дубас Т.В.