увійти
УКР
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
_____________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| 23 липня 2009 р. 16 год. 53 хв. | Справа № 2-а-8590/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Хом'якової В.В., при секретарі: Вуйцику О.Г., за участю: представника позивача: Чижихіної Т.М., Демиденко М.В., Зоріна В.В. представників відповідача: Тосік Н.І., Оніщенко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Молодіжний житловий комплекс " до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, встановив: Акціонерне товариство закритого типу "Молодіжний житловий комплекс" (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 18.03.09: - № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 439366 грн. 50 коп. (292911 грн. основного платежу та 146455 грн. 50 коп. штрафних санкцій), - № НОМЕР_2 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6096 грн. (2303 основного платежу та 3793 штрафних санкцій). В позовній заяві зазначено, що те, що податкові повідомлення-рішення прийняті за висновками перевірки, яка була проведена з порушеннями чинного законодавства. Так, в порушення вимог пп. 4.2 Порядку оформлення результатів виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердж. наказом ДПА України від 10.08.05 № 357 (далі - Порядок № 327), акт перевірки повинен складатися у двох примірниках та підписуватися протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Перевірка проводилась з 31.1208 по 13.02.09. МЖК не отримало акт до 20 лютого 2009 року, а посадова особа податкової інспекції, з'явившись після закінчення робочого дня 02.03.09, вимагала підписати акт перевірки, який не був зареєстрований в єдиному журналі реєстрації актів та не підписаний усіма посадовими особами ДПІ, які приймали участь у перевірці. Фактично позивач отримав акт перевірки поштою. Додатки до акту перевірки складено з порушенням вимог ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів (п. 7.1), внаслідок застосування дрібного розміру шрифту додатки є нечитаємими. Заперечення до акту перевірки позивач надіслав 11.03.09. ДПІ листом від 16.03.09 за № НОМЕР_3“Щодо розгляду заперечень до акту перевірки АТЗТ "МЖК" від 02.03.09р. № НОМЕР_4”повідомило, що висновок про оподаткування податком на прибуток підприємств залишився без змін, податкове зобов'язання з податку на додану вартість зменшено на суму 5282,62 грн. Позивач в позовній заяві вказує, що для оподаткування прибутку підприємств встановлюються такі податкові періоди: календарний квартал, календарне півріччя, календарні три квартали та календарний рік. Звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. В порушення цієї норми в акті встановлені інші податкові періоди, а саме: “другий квартал, третій квартал, четвертий квартал”, що привело до викривлення фактичних даних. В акті перевірки є посилання тільки на дані реєстрів бухгалтерського обліку, без посилання на первинні документи МЖК, згідно з якими інспектор наводить цифри у відповідності до "кореспонденції рахунків валового доходу". В порушення вимог Закону про прибуток інспектор без підтвердження фактичними даними підприємства (даних податкового обліку та відповідних розрахункових, платіжних та інших документів) робить висновки стосовно заниження або завищення валових доходів МЖК, базуючись на кореспонденції базових рахунків, що не передбачено вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон про прибуток). Наведені в акті перевірки дані бухгалтерського обліку відрізняються від показників бухгалтерського обліку підприємства. Перевіркою наведені проводки бухгалтерських регістрів, які являються неіснуючими та не можуть бути прийняті до уваги щодо розрахунку валового доходу, а також порушують норму пункту 16.4 статті 16 Закону про прибуток: "Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності". Позивач заперечує висновок ДПІ про те, що валові витрати за 3 квартал 2007 р. на суму 839972 грн. не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (стор.. акту 18). МЖК було надано на запит інспектора ДПІ всі первинні документи за реєстром наданих документів згідно до листа № 20 від 12.02.09 та довідку від 11.02.09 № 45/1 про підтвердження витрат згідно пп. 7.9.1 ст. 7 Закону про прибуток, але податковий інспектор не захотіла приймати їх до уваги. Доказом того, що всі документи були надані для перевірки є власноручний підпис інспектора в отриманні документів на реєстрі отриманих документів. Більш того, МЖК листом № 66 від 19.02.09 просило ДПІ надати перелік документів, які додатково потрібні для підтвердження цих витрат, який взагалі залишився без відповіді. Посилання податкової інспекції на помилку, яку підприємство виправило до початку перевірки, але не дотрималось процедури виправлення помилки, позивач заперечує та зазначає, що застосування в 2004 році порядку ведення податкового обліку згідно п. 7.9.1 ст. 7 Закону про прибуток, подальший перехід на іншу систему оподаткування не є помилкою підприємства. Стосовно відображення у акті залишків балансової вартості запасів, позивач звертає увагу суду на те, що в акті перевірки(стор. 8) відображено бухгалтерські проводки та бухгалтерські документи, але МЖК веде податковий облік на підставі норми п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток, яка передбачає: "Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансів вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно)". Законом приписано вести саме податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів. Отже, податковий облік їх вартості необхідно вести податковим методом, відмінним від методу, що застосовується в бухгалтерському обліку. В позовній заяві та додаткових поясненнях до позову позивач посилається на те, що в акті перевірки (стор. 9, абз. 2) встановлено невідповідність: на 01.04.07 року у додатку К1 до декларації за 1 квартал 2007 балансова вартість матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн. на 31.03.07 становить 13433 грн., а згідно перевірки на 01.04.07 їх балансова вартості становить 0 грн. Дане порушення за перевіряємий період за півріччя 2007року, за 3 квартали 2007 року, за 2007 рік підприємство декларує у всіх деклараціях по податку на прибуток. Перевіркою дане порушення відображено сторно в графі 4 "запаси, використані не в господарській діяльності". Але, всупереч вищенаведеному, у наступній таблиці не відображено у графі 4 "Запаси, використані не у господарській діяльності" дану суму сторно, що привело к помилковому розрахунку інспектором суми завищення приросту матеріалів за відповідний період. На думку позивача, дана сума повинна збільшити валові витрати МЖК, а не зменшити, як наведено в акті. Будь яких доказів, що вищенаведені ТМЦ використані саме у негосподарській діяльності МЖК, в акті перевірки не наведено, що свідчить про навмисне маніпулювання фактами інспектором при здійсненні перевірки. Позивач зазначає про порушення податковими фахівцями норм п.п. 2.3.2 Порядку № 327, в акті перевірки не відображені за кожним фактом порушення податкового законодавства показники податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки, відсутнє посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; не викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, від посадових осіб позивача щодо встановлених порушень; не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), не наведений перелік первинних документів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. В порушення вищенаведеної норми в акті перевірки бездоказово зазначено, що "за півріччя 2007року завищено валові витрати на суму 126 985,78 грн. внаслідок того, що валові витрати не підтвердженими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами"; "за 3 квартал 2007 року завищено валові витрати на суму 185249 грн. внаслідок того, що валові витрати не підтвердженими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами". При цьому, при викладенні факту завищення валових витрат у 3 кварталі 2007 року не враховано від'ємне значення попереднього податкового періоду, що привело к викривленню даних акту. В акті не відображено заниження валових витрат МЖК за податковий період - півріччя 2007 року суму витрат по житловому будинку № 28, II-а черга, у розмірі 440 631 грн. Позивач не згодний з виключенням з валових витрат сплачених страхових платежів. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" "договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору". МЖК зазначає в позові про те, що уклало договір добровільного страхування будівельно-монтажних робіт № НОМЕР_5 від 30 липня 2007 року (об'єкт будівництва знаходиться за адресою: АДРЕСА_1). Страхувальником є позивач, вигодонабувачем - страхувальник, тобто, позивач. Сума страхового платежу розрахована згідно ДБН Д.1.1-1-2000 пункту 31.2, в якому йдеться: "кошти на страхування ризиків замовника в будівництві включаються у зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва за його рішенням в обґрунтованому розмірі, але не більш двох відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва". МЖК також уклало договір добровільного страхування будівельно-монтажних робіт № НОМЕР_6від 03 вересня 2007 року, в якому також зазначено, що страхувальником є акціонерне товариство закритого типу "Молодіжний житловий комплекс"; "Вигодонабувачем" - страхувальник ; предметом договору (об'єктом страхування) є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із збитками при проведенні будівельно-монтажних робіт. Наказом Мінрегіонбуду № 230 від 30.05.08 визначено особу страхувальника та страховика, а саме: "У разі виконання робіт підрядним способом за умовами договору будівельного підряду страхувальником будівельних ризиків може бути підрядник або замовник (забудовник), а в окремих випадках - обидві сторони". Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2000 поняттю "замовник будівництва" дав таке визначення: "Замовник будівництва - юридична особа, яка видає замовлення на виконання робіт (послуг) на будівництво об'єктів, укладає підрядний договір (контракт), контролює вартість, терміни, якість виконаних робіт та здійснює їх оплату". МЖК є замовником будівництва на підставі розпорядження Херсонського міського голови № НОМЕР_7від 03.07.07. ДБН Д.1.1-1-2000 поняття "служба замовника" визначає як "управління (відділи) капітального будівництва місцевих органів виконавчої влади, відповідні підрозділи підприємств та організацій, створені для виконання функцій замовника будівництва". В МЖК таким підрозділом є відділ капітального будівництва, якій створений за рішенням загальних зборів. МЖК одночасно є генпідрядником будівництва, про що свідчить Дозвіл на будівельні роботи в якості генпідрядника, виданий інспекцією ДАБК від 22.11.2007 року за № НОМЕР_8. Таким чином, МЖК об'єднує в собі функції генпідрядника, замовника та виконавця будівельних робіт і, відповідно, є власником об'єкта будівництва в розумінні ст. 876 ЦК України та має право згідно ст. 319 ГК України укладати договори підряду на капітальне будівництво на власний розсуд з додержанням вимог діючого законодавства. Свобода договору, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, гарантована для суб'єктів господарювання Конституцією України, цивільним (ст. 3 ЦК України) та господарським законодавством (ст. 6 ГК України). Обов'язковими для сторін договорів будівельного підряду є виключно вимоги відповідних стандартів та державних будівельних норм. Позивач вважає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок відносно порушення п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону про прибуток стосовно завищення МЖК валових витрат на загальну суму 145 963,00 грн., у тому числі З-й квартал 2007року - 45600,00 грн., 4-й квартал 2007року - 46000,00 грн., 1-й квартал 2008року - 54363,40 грн. Підпункт п. 5.4.6 ст. 5 Закону про прибуток не висуває будь яких додаткових умов стосовно включення до складу валових витрат страхових сум. Але ДПІ зроблено прямо протилежний висновок про завищення валових витрат на суму витрат страхування відповідальності перед третіми особами на загальну суму 11 103,95 грн.. за 4 квартал 2007рок. Підприємством були заключні договори добровільного страхування майна з причини взяття кредиту у ВАТ "Кредобанк", за висновком відповідача ці витрати безпосередньо не пов'язані з його господарською діяльністю. Даний кредит було отримано МЖК для здійснення господарської діяльності, а саме: для виконання будівельних робіт, а здійснення будівельної діяльності підприємством є основною діяльністю позивача. В додаткових поясненнях до позовної заяви позивач вказує на те, що підприємством було надано фахівцю ДПІ всі необхідні документи для підтвердження валових витрат в сумі згідно п. 7.9.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", актом попередньої перевірки від 03.02.06 № НОМЕР_9, підтверджено, що ці витрати повинні бути відновлені до моменту здачі (не пізніше) здачі об'єктів в експлуатацію. Це задекларовано в Декларації з податку на прибуток підприємства на 2004 рік ( строка 04.12 "-2032,8"). Перевірки наступних періодів не підтвердили відновлення валових витрат по об'єктах - житловий будинок № НОМЕР_10, житловий будинок по АДРЕСА_2. Товариством було надано всі необхідні документи для підтвердження понесених раніше витрат у зв'язку з будівництвом вище зазначених житлових будинків у 2004 році згідно п. 7.9.1 ст. 7 Закону про прибуток. Факт надання документів підтверджено підписом інспектора на реєстрі наданих документів 19.02.09 . Але інспектор відмовилась дослідити документи, які їй були надані на підтвердження витрат, понесених підприємством згідно Закону про прибуток (п. 7.9.1). Інспектор заявляє, що підприємством порушено строки позовної давності і тому вона відмовляється брати до уваги надані документи. Позивач стверджує про те, що витрати, відображені підприємством у Декларації з податку на прибуток підприємства на 2007 рік були понесені у 2004 році, тобто строки позовної давності згідно пп. 15.2.1 ст. 15 Закону № 2181-ІП не порушено. Згідно з п.7.9.1 Закону про прибуток, який застосовував Позивач, строк позовної давності у даному пункті не передбачений. Не погоджується із застосуванням податковим органом п. 17.2 ст. 7 Закону № 2181-ІП щодо помилки підприємства при невідображені валових витрат, згідно з п.7.9.1 ст. 7 Закону про прибуток. Пункт 17.2 Закону № 2181-Ш передбачає, що "Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих періодів, зобов'язаний" виконати певні дії стосовно відображення неврахованого раніше податкового зобов'язання для нарахування штрафних санкцій. В даній ситуації має місце завищення податкового зобов'язання і тому дана норма не може бути застосована. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 18.03.09 № НОМЕР_2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість також прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. При визначенні податкового кредиту за грудень 2007 року не враховано податковий кредит у сумі 739,06 грн., який виник при придбанні МЖК у ТОВ "Лідер-авто" запасів, ТМЦ (килимки гумові, бризковіддільники тощо), перелік яких наведено в таблиці акту на 39 сторінці, обліковувалися на рахунках бухгалтерського обліку як малоцінні та швидкозношувані предмети, що свідчить про те, що дані витрати не є іншими витратами на придбання у контексті п. 8.4.1 ст. 8 Закону про ПДВ. Основні засоби (сигналізація, замок тощо), наведені в таблиці акту перевірки, є самостійними об'єктами основних засобів (акти вводу в експлуатацію були надані), що свідчить про те, що дані витрати не є іншими витратами на придбання основного засобу. Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства та первинних документів ці витрати були здійсненні МЖК після вводу автомобіля в експлуатацію, але це не враховано в акті перевірки. Також позивач в позові зазначає, що сума 2610 грн. згідно податкової накладної № 9, виписаної ПП Лукашем С.В., була підставно включена до складу податкового кредиту за червень 2008 року. Податкова посилається на те, що господарська операція не проведена підприємством у бухгалтерських регістрах. Проте, акт прийому - передачі обладнання, змонтованого на житловому будинку за червень 2008р. та відповідну накладну було надано інспектору ДПІ при проведені перевірки. Позивач діяв у відповідності до вимог п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, який передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: …або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон про ПДВ не містить вказівки на обов'язкове проведення факту правочину у бухгалтерських регістрах. Дана невідповідність стосується лише помилки у бухгалтерському обліку підприємства. Відповідачем порушено вимоги пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 за № 2181 - III (далі - Закон № 2181-Ш) щодо граничного розміру штрафу за недоплату (заниження суми податкового зобов'язання), він не може перевищувати п'ятдесяти відсотків суми заниження та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати. Розмір застосованих податковою інспекцією штрафних санкцій не може перевищувати розмір донарахованої суми податку -2303 грн. (не більше 50% від 2303 грн. складає 1151,50 грн.; не менше 10 х 17,00 грн. складає 170 грн.). Податковий орган застосував 3793 штрафних санкцій по податку на додану вартість. Представники позивача просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ДПІ у м. Херсоні заперечує проти позову, посилаючись на те, що головний державний податковий ревізор-інспектор Онищенко К.О. перебувала на лікарняному з 20.02.09 по 28.02.09, тому термін підписання акту перенесений на 02.03.09. При виході на підприємство 02.03.09 для підписання акту перевірки посадові особи АТЗТ "Молодіжний житловий комплекс" голова правління Ліхотоп І.І. та головний бухгалтер Демиденко М.В., ознайомились із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків, але від підпису акту відмовились, про що складено акт відмови від підпису акту від 02.03.09 № 236/23-5/14137852, відповідно до п. 4.7 розділу 4 Порядку № 327. Реєстрація акту перевірки в єдиному журналі реєстрації актів, згідно п.4. 5 Порядку №327, проводиться після підписання його посадовими особами. Так як посадові особи відмовились від підписання, складено акт відмови від підпису та зареєстровано акт без підпису посадових осіб. Акт перевірки від 02.03.09 № НОМЕР_4 з відповідними додатками направлений поштою з повідомленням про вручення 03.03.09 року, відповідно до п.4. 8 розділу 4 вищевказаного Порядку. Таким чином, вимоги Порядку №327 щодо дотримання термінів та порядку підписання акту перевірки не було порушено. Податкове повідомлення - рішення від 18.03.09 № НОМЕР_1 сформовано внаслідок порушення підприємством положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". АТЗТ "МЖК" у запереченні до акту перевірки податкового законодавства, визначає не валовий дохід у податковому обліку, а фактичний фінансовий дохід на підставі вимог положень стандартів бухгалтерського обліку та вимог складання фінансової звітності. Дохід, відповідно до бухгалтерських даних фінансово-господарської діяльності підприємства, ведеться згідно П(С)БО 15 "Дохід", 3 "Звіт про фінансові результати". Валовий дохід у податковому обліку ведеться згідно ст. 4 "Валовий дохід", ст. 11 "Правила ведення податкового обліку" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У визначенні доходів підприємства існує відмінність визначення між показниками бухгалтерського та податкового обліку, що обумовлено, перш за все, розбіжністю у визначенні доходів при наданні та отриманні передплат, які відображаються у податковому обліку і суттєво впливають на об'єкт оподаткування підприємства. Проведена перевірка валового доходу на підставі таких документів: журналів - ордерів по рахункам: 361 "Розрахунки з покупцями", 6811 "Розрахунки за авансами отриманими", 6812 "Розрахунки за авансами отриманими", 703 "Доходи від реалізації робіт та послуг", 712 "Дохід від реалізації інших", 713 "Дохід від операційної оренди активів", 732 "Проценти отримані" та видаткових накладних, актів виконаних послуг, банківських виписок. Так, складено реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів за період з 01.04.07 по 30.09.08, що наведені в додатках №1, 2 до акту у відповідності до даних регістрів бухгалтерського обліку. На підприємстві за рахунками бухгалтерського обліку 681 "Розрахунки за авансами одержаними" ведеться облік пайовиків на субрахунках, а саме, - рахунок 6811- одержані аванси, 6812 - залік авансу в оплату раніше здачі підприємством об'єкта будівництва, продаж власних (приватизованих) місць автостоянок. Так, бухгалтерський облік при отриманні та заліку передплат не передбачає кореспонденції рахунків на рахунки, доходів, але у податковому обліку, згідно пп. 1.2 ст.11 Закону № 334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Тому, при перевірці валового доходу у податковому обліку правомірно до реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів - включено до складу валового,доходу отриманих передплат від пайовиків; - включено до складу валового доходу отриманих коштів від продажу місць автостоянок; - сторновано валовий дохід у разі повернення фінансових інвестицій. ДПІ зазначає, що форма реєстрів довільна і повинна відображати всю інформацію про показники податкового та бухгалтерського обліку, враховуючи специфіку ведення бухгалтерського обліку суб'єктом господарювання та його види діяльності тощо. У зв'язку зі складністю визначення валового доходу, зі специфікою ведення обліку будівельної галузі як різниці на початок та на кінець за великими залишками на рахунках 6811,6812 для зручності в реєстрі було показано кореспонденцію рахунків 6811, 6812 з рахунками 70 "Доход": - повернення коштів пайовикам, згідно чого дію підпункту 5.1.20 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинено на 2004 рік, крім продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання, якщо до 1 січня 2004 року житло передано у власність покупця або розпочаті роботи з будівництва такого житла під зобов'язання покупця або інвестора та при цьому покупець або інвестор сплатив внесок, не менший ніж тридцять відсотків від вартості загальної площі такого житла, визначеної за цінами, що діяли на дату такої сплати згідно із Законом N 1801 від 17.06.2004; - отримання коштів від пайовиків згідно п.п.5.1.20 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість"; - отримання коштів від продажу приватизованих автостоянок, за якими податкові зобов'язання з ПДВ раніше сплачені при визначенні прав власності, а до складу валового доходу включається суми повністю; ДПІ зазначає, що однією специфікою будівельної галузі є облік будівельних робіт виконаних господарським способом, які ведуться підприємством на рахунку 364 "Розрахунки з будівництва", а закриваються рахунком доходів 703. Проте суми валового доходу на рахунку 703 згідно з реєстром показників включаються до складу валового доходу у податковому обліку, коли більше суми отриманого валового доходу від одержаних авансів за рахунком 6811 "Розрахунки за авансами одержаними". Перевіркою визначення валового доходу у податковому обліку, дохід одержаний від робіт виконаних господарським способом не враховувався, тому як менше суми доходу від одержаних авансів, що наведено в Реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів за період з 01.04.07 по 31.12.07. Враховуючи вищевикладене, податкова інспекція констатує, що АТЗТ "МЖК" визначено валовий дохід згідно кореспонденції бухгалтерських рахунків не за правилами податкового обліку, порушуючи ст. 4 "Валовий дохід", ст. 11 "Правила ведення податкового обліку" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Щодо відображення в акті перевірки виявлених порушень кореспонденціями бухгалтерських рахунків, ДПІ посилається на те, що ствердження АТЗТ "МЖК" з посиланням на п. 16.4 ст. 16 Закону про прибуток про відсутність у податкового органу повноважень вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі, складених за правилами бухгалтерської звітності, інших не передбачених цим законом, балансів чи звітності, не може прийматися до уваги у даному випадку, оскільки акт перевірки складений у відповідності до "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 № 327. В ході проведення перевірки листом до підприємства від 11.02.09 № 2203/10/23-505 ДПІ у м. Херсоні просила надати письмові пояснення з питання підстав включення до складу валових витрат декларації з прибутку підприємств за 2007 рік витрат, понесених у зв'язку з будівництвом житлових будинків за 2002-2004 роки. ДПІ у м. Херсоні було виявлено документ, яким підприємство підтверджувало врахування строків давності - акт від 28.11.07 "Про виділення до знищення документів і справ, які не підлягають зберіганню", затверджений головою правління Лїхотопом І.І. від 29.11.07. Перевіркою не підтверджено включення до складу валових витрат за 2007 рік віднесені підприємством витрати за 2002-2004 роки на суму 839 972 грн. згідно з нормативно-правовими правилами зазначених у акті перевірки, а не тільки за наявності документів. За півріччя 2007 року товариством завищено валові витрати на суму 126 985,78 грн., внаслідок не підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що підтверджується кореспонденцією рахунків додатка до акту "Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат АТЗТ "МЖК" за період з 01.04.07 по 30.09.08". Підприємством задекларовано валові витрати за 2 квартал 2007 року, відповідно до рядка 04.1 Декларації суму 1 472 215,00 грн. ( за півріччя 1585139-1 квартал 1 112 924,00). Завищення за півріччя 2007 року складає 126 985,78 грн. за розрахунком (витрати за 2 квартал 2007 за даними перевірки - витрати за 2 квартал 2007 за даними підприємства: 1 345 229,22 - 1 472 215,00. За 3-й квартал 2007 року завищено валові витрати на суму 185 249 грн. внаслідок не підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що підтверджується кореспонденцією рахунків додатка до акту "Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат АТЗТ "МЖК" за період з 01.04.07 по 30.09.08". Підприємством задекларовано валові витрати за 3 квартал 2007 року відповідно до рядка 04.1 Декларації суму 2 236 432,00 грн. (за розрахунком: 1211390 - 2236432,0 = -1 025 041, у тому числі 839 791,58 грн. валових витрат суми витрати понесені за будівництвом житлових будинків за 2002-2004 рр. Податкова інспекція зазначає про те, що перевіркою було встановлено порушення п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок невідповідності залишків балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей на початок перевіряємого періоду, які відображені в декларації з податку на прибуток за І квартал 2007 року залишкам товарно-матеріальних цінностей оборотно-сальдової відомості у сумі 13433грн. Перевіряючим дана сума врахована в графі 4 "Запаси, використані не в господарській діяльності підприємства" таблиці 1 додатку К/1 до декларації по податку на прибуток підприємства, що вплинуло на розрахунок приросту (убутку) ТМЦ в наступних податкових періодах. Дана графа додатку К\1 призначена для вирахування сум балансової вартості запасів використаних не в господарській діяльності з залишку вартості запасів на початок періоду, тобто, дія "сторно". Перевіркою цією операцією було знято на початок перевіряємого періоду неіснуючу суму залишку балансової вартості запасів матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000, тому що дане порушення призвело до збільшення за 2007 рік - приросту балансової вартості запасів на суму 21962 грн. , за 3 квартали 2008 року - убутку балансової вартості запасів на суму 35395 грн. Ствердження підприємством, що в акті не наведено доказів ТМЦ, використаних не в господарській діяльності, не відповідає дійсності. Доказом є оборотно-сальдові відомості залишків балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей на початок перевіряємого періоду (01.04.07), які відображені в Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року. Тобто, попередньою перевіркою було перевірено 1 квартал 2007 року та підтверджено наявність суми 13433 грн. станом на 31.03.07. Надані до перевірки оборотно-сальдові відомості не мають даної суми. Станом на 31.12.07 у додатку К1 до декларації за 2007 рік балансова вартість матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн. становить 35395 грн., а згідно перевірки оборотно-сальдових відомостей за рах. 153, їх балансова вартість становить 0 грн. В результаті даного порушення підприємством завищено приріст балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн., станом на 31.12.07 року на суму 21962 грн., що призвело до завищення валового доходу. Завищено убуток балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн. ,станом на 30.09.08 на суму 35395 грн., що призвело до завищення валових витрат у рядку 04.2 "Убуток балансової вартості запасів". Вказане порушення виникло внаслідок відображення в додатку К/1 Декларації на прибуток підприємств матеріальних цінностей у сумі 35395 грн., які фактично не обліковувалися в бухгалтерському обліку підприємства. У зв'язку з цим позивач вважає, що перевіркою дана сума повинна відобразитись як убуток вищенаведених ТМЦ, податкова інспекція зазначає, що цієї суми взагалі не існує - ні на початок 01.01.08 року, ні на кінець 30.09.08 року. Щодо завищення валових витрат зі страхування підрядних будівельно-монтажних робіт на суму 157067 грн., відповідач вказує на те, що будівельне виробництво АТЗТ "МЖК" здійснюється двома засобами: підрядним і господарським. В будівництві взаємовідносини складаються між підприємством-замовником (забудовником) і підрядчиком - виробничою будівельно-монтажною організацією. Ці взаємовідносини між замовником і підрядчиком регулюються підрядним контрактом, який укладають на весь термін будівництва. Згідно з угодою підряду АТЗТ "МЖК", що виступає як генеральний підрядник, та укладає від свого імені угоди субпідряду з загальнобудівельними або спеціалізованими підприємствами. В такому випадку, на генерального підрядчика покладається виконання обов'язків замовника, а на субпідрядника - обов'язки підрядника. Положенням Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668 надані визначення термінів: замовник, підрядник та генеральний підрядник. За договором № СМР - 006/07 добровільного страхування будівельно-монтажних робіт від 03.09.07 р., в якому страховик ТзДв "Страхова компанія" "Столичне страхування", страхувальник АТЗТ "Молодіжний житловий комплекс" страхує майбутні будівельно-монтажні роботи на залишкову вартість об'єкта будівництва житлового будинку № 68, розраховану на підставі проектно-кошторисної документації у сумі 17 245 200 грн., в тому числі підрядні роботи - 6 898 080 грн., вартість матеріалів - 10 347120 грн. За укладеними позивачем із субпідрядними організаціями договорами підряду в капітальному будівництві визначені однакові умови, які передбачають, що субпідрядник виконує роботи на свій ризик та зі своїх матеріалів відповідно до проектної документації та умов договору, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва до його прийняття замовником несе субпідрядник. Саме субпідрядник зобов'язаний укласти договір страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва. АТЗТ "МЖК" порушило умови страхування будівельно-монтажних робіт від ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, так як здійснило страхування будівництва підрядних робіт, які не пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю платника і тим самим на порушення п.п.5.4.6.п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати зі страхування на загальну суму 145 963 грн. Щодо валових витрат позивача зі страхування на суму 11103,95 грн., податкова інспекція зазначає, що страхування кредитів є одним із видів добровільного страхування (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту). Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування. Підприємством укладені договори добровільного страхування майна в зв'язку з отриманням кредиту в ВАТ "Кредобанк" за умови, що страховик здійснює страхування майна та зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж та виконати свої обов'язки на умовах, визначених цим договором. За змістом всіх договорів: страховик - це страхувальна компанія, страхувальник - АТЗТ "МЖК", вигодонабувач - ВАТ "Кредобанк". Таким чином, включення до складу валових витрат суми страхових платежів за договорами страхування у сумі 11103,95 гри., сплачених страхувальником (позичальником АТЗТ "МЖК") за яким вигодонабувачем є не позивач, а кредитор ВАТ "Кредобанк", є неправомірним. Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів. Позивачем в грудні 2007 року був придбаний автомобіль та понесені інші витрати на придбання додаткових комплектуючих частин до легкового автомобіля. Автомобіль введений в експлуатацію в 4-му кварталі 2007 року з нарахуванням амортизаційних відрахувань з 1-го кварталу 2008 року. Витрати на придбання додаткових комплектуючих частин безпосередньо пов'язані з доведенням придбаного автомобіля до стану, в якому він придатний для використання, що включається до первісної його вартості, на думку ДПІ, не можна включати до податкового кредиту. Перевіркою було виявлено, що підприємство не провело в бухгалтерських регістрах оприбуткування проведених підрядних робіт ПП Лукаш С.В. на суму 15660 грн., проте до складу податкового кредиту було включено 2160 грн. за податковою накладною ПП Лукаша С.В. Розрахунок штрафних санкцій за заниження ПДВ здійснений у відповідності до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було виявлено недоплату ПДВ на загальну суму 7586 грн., таким чином штрафна санкція не повинна перевищувати 50 % від сум недоплат, в даному випадку це 3793 грн. Донараховано підприємству тільки 2303 грн. ПДВ з урахуванням завищення податкового зобов'язання за жовтень, листопад 2007 року на суму 5282 грн. 62 коп. Представники відповідача в судове засідання прибули, просять відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні, які є предметом спору, були прийняті за розглядом висновків акту від 02.03.09 планової виїзної перевірки за період діяльності позивача 01.04.07 -30.09.08, при проведенні якої фахівцями податкової інспекції було виявлено факт заниження товариством податку на прибуток на суму 292911 грн., в тому числі: півріччя 2007р. на 71613 грн., за 3 квартали на суму 341153 грн. , за 2007 р. -на 292911 грн., заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування на 1154377 грн. за 3 квартали 2008 року. В акті податкової перевірки порушення податкового законодавства з боку позивача зазначені у пунктах "3.1 Податок на прибуток" з посиланням на пункти 3.1.1 та 3.1.2 цього ж акту, відповідно - "Валовий дохід" та "Валові витрати". При проведенні перевірки показників валового доходу фахівцями податкової інспекції було встановлено його заниження на загальну суму 71713 грн., в тому числі заниження за 1 квартал 2007 року в сумі 220494 грн., 3 квартал 2007 р. в сумі 266956 грн.. 2007 р. -в сумі 14807 грн., за 1 квартал 2008 року заниження склало суму 52699 грн., 1 півріччя 2008 р. - 63570 грн., 3 квартали 2008 року в 56906 грн. Вказане в акті перевірки порушення п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток - не віднесення до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги в сумі 56906 грн. в 1-му кварталі 2008 року, суд не розглядає, оскільки позивач не спростовує факту даного порушення. Представники позивача в судовому засіданні погодились з висновками податкової інспекції щодо даного порушення. В акті перевірки зазначено про порушення підприємством пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валовий дохід на 12220 грн. внаслідок несвоєчасного включення до складу валового доходу попередніх оплат, отриманих від покупців. При викладенні змісту даного порушення податкова інспекція не вказує найменування покупців, суми оплат, дати, реквізити платіжних документів, а зазначає тільки кореспонденцію рахунків. В акті також зазначено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток підприємством занижено приріст балансової вартості запасів в сумі 2587 грн. Так, позивачем за 3 квартали 2007 року списано паливно-мастильні матеріали на загальну суму 3968 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю, списано за 2007 рік запасів, не пов'язаних з господарською діяльністю, як-то горшки для квітів, календарі, візитні картки, на загальну суму 20580 грн. 53 коп. В якості доказів скоєння порушень податкового законодавства податкова інспекція наводить кореспонденції рахунків без посилань на реквізити будь-яких первинних документів. Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток). Тому, якщо придбання або виготовлення візитних карток, календарів (на яких зазначається назва та адреса позивача, контактні телефони) має безпосереднє відношення до організації та ведення господарської діяльності цього платника, на чому наполягає позивач та надає відповідні документи, то витрати платника на зазначені цілі можуть бути віднесені до валових витрат. Вимоги щодо змісту акту перевірки викладені в Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327 (далі - Порядок N 327). В акті документальної перевірки систематизовано викладаються виявлені під час перевірки факти порушень платником податків норм податкового, валютного та іншого законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Дані, наведені у декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Відтак, при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток використання відповідачем лише даних регістрів бухгалтерського обліку не є достатнім. Такі дані в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені даними податкового обліку (відомостями обліку валових доходів та валових витрат, відомістю нарахування амортизаційних відрахувань). Слід зазначити, що згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані саме первинних документів (які фіксують та підтверджують факти їх здійснення), а регістри бухгалтерського обліку призначені для узагальнення та систематизації такої інформації, необхідною умовою використання їх даних (для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності) можливе лише в разі, коли дані записів по бухгалтерським регістрам відповідають даним первинним документів, на підставі яких такі записи були здійснені; в облікових регістрах за певний звітний період знайшли своє відображення всі первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій за відповідний період, відсутні факти повторного включення одних і тих самих первинних документів до таких облікових регістрів, або ж включення даних первинних документів за інші звітні періоди; дані первинних документів відображені по відповідних рахунках (субрахунках) обліку, тобто, щоб при перенесенні даних із первинних документів до облікових регістрів були дотримані вимоги щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку. Лише за умови дотримання всіх (перерахованих вище) вимог данні регістрів бухгалтерського обліку можна вважати такими, що базуються на даних первинних документів та відображають реальні результати фінансово-господарської діяльності певного суб'єкта господарювання. В акті перевірки на підтвердження висновку про не включення до валового доходу отриманих передплат та включення витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю, наявне лише посилання на дані регістрів бухгалтерського обліку, які не можуть слугувати достатньою підставою для визначення розміру отриманих позивачем валових доходів. Жодного посилання на первинні документи або конкретні господарські операції, які б підтвердили факти заниження валового доходу позивачем, в акті не наведено. Відповідачем також не зазначено, від яких конкретно суб'єктів господарювання позивач отримав передоплату, яку не включив до складу валових доходів відповідних звітних податкових періодів. У зв'язку з вищевикладеним, наявність передплат у складі валових доходів позивача, що їх визначено у відомостях обліку валових доходів за відповідні звітні податкові періоди, суд вважає не доведеною. Також неможливо визначити які саме ТМЦ відповідач вважає, не пов'язаними з господарською діяльністю і чому. Зміст порушень в акті не викладено, відсутня вказівка коли та на підставі якого первинного документа вчинено порушення, посада, прізвище та ініціали керівника (головного бухгалтера), який дав вказівку на здійснення такої бухгалтерської операції чи безпідставно затвердив первинний документ (акт або розрахунок чи інший документ первинного бухгалтерського обліку на списання витрат тощо). Зміст порушення викладається з обов'язковим обґрунтуванням порушених норм законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, вказуються конкретні їх пункти і статті, а також зазначається, як вплинуло порушення на величину оподатковуваного обороту. Суд звертає увагу на те, що до акту перевірки не додано письмових пояснень посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; не додано переліку документів, що не були надані у ході здійснення перевірки. ДПІ не надала перелік первинних документів податкового чи бухгалтерського обліку, які б достовірно підтверджували наявність встановлених фактів порушення, як і не визначила чітко зміст порушень, у т. ч. перелік досліджених господарських операцій, які не відображені або невірно відображені в бухгалтерському та податковому обліку, в акті перевірки відсутні посилання на господарські операції та первинні документи, які підтверджують як факт їх здійснення, так і отримання доходу підприємством . Суд вважає передчасним висновок ДПІ (акт перевірки, стор. 9) про те, що товариством були використані ТМЦ на суму 13433 грн. не в господарській діяльності, оскільки знову податковий орган керується тільки даними бухгалтерського обліку позивача, ігноруючи ту обставину, що відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Відомості бухгалтерського обліку не завжди співпадають з даними податкового обліку. Відсутність суми 13433 грн. в бухгалтерському обліку не є беззаперечним доказом використання ТМЦ на інші, не господарські цілі. ДПІ вказує про необхідність виключення цієї суми з валового доходу, але за неясних причин не враховує ці витрати у валових витратах. В акті перевірки зазначено про факти завищення підприємством валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 92650 грн. Основні порушення, які призвели до завищення валових витрат, є наступними. В порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток товариством завищено валові витрати на суму витрат 839792 грн. за 3 квартали 2007 року внаслідок не підтвердження розрахунковими, платіжними та іншими документами. За бухгалтерською довідкою товариства це витрати, понесені з будівництва житлових будинків, в тому числі за житловим будинком по АДРЕСА_1 в сумі 823900 грн. 21 коп. (понесені в 2005 році на суму 788686 грн. 38 коп. та залишком витрат на 01.01.04 в сумі 35213 грн. 83 коп.), а також за житловим будинком № 68 на суму 16071 грн. 37 коп. залишок станом на 01.01.04. Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат. Як пояснюють представники позивача в судовому засіданні, АТЗТ "МЖК" здійснювало будівництво на підставі договорів на пайову участь у фінансуванні часткового будівництва між підприємством та пайовиками, які не передбачають передачу права власності на майно. При отриманні коштів від пайовиків у позивача виникають боргові зобов'язання перед ними. Вказані господарські операції відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями. Порядок їх оподаткування був передбачений пп. 7.9.1 ст. 7 Закону про прибуток, а саме: не входять до складу валового доходу і не підлягають оподаткуванню грошові кошти, перераховані пайовиками для фінансування будівництва житла, витрати підприємства, пов'язані з виконанням по дорученням відповідних угод від власного імені за рахунок пайовиків не включаються до складу його валових витрат, доходом підприємства є різниця між сумами грошових коштів, отриманих від пайовиків і розміром фактичних витрат підприємства для забезпечення будівництва житла, який включається до валового доходу після завершення будівництва житла з передачею документів для оформлення права власності на відповідну частину житла. Наказом голови правління АТЗТ "МЖК" № 08 від 10.01.05 здійснено перехід підприємства на інший режим оподаткування прибутку підприємств операцій, які здійснюються в умовах пайового будівництва. З 01.01.05 підприємство здійснює оподаткування податком на прибуток, відповідно до пп. 11.2, 11.3 ст. 11 Закону про прибуток, за якою датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека). В якості основної підстави неприйняття витрат позивача в сумі 839792 грн. податковим органом в акті перевірки (стор.16) вказано: по-перше, це сплив строку давності, встановленого ст. 15 Закону № 2181-Ш, що, на думку суду, не є обґрунтованим, оскільки витрати, відображені підприємством у декларації з податку на прибуток підприємства на 2007 рік були понесені у 2004 році, тобто строки позовної давності згідно пп. 15.2.1 ст. 15 Закону № 2181-ІП, в якому сказано, що " у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання " не порушено. По-друге, ДПІ також посилається на порушення позивачем пп. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-Ш, який передбачає, що платник податків при самостійному виявленні факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. ДПІ при цьому ототожнює перехід підприємства з одного режиму оподаткування (згідно з пп. 7.9.1 п.7.9 ст. 7 Закону про прибуток) на інший режим оподаткування (згідно зі ст. 1 Закону про прибуток) з фактом самостійного виявлення заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів. Суд вважає недоведеною ту обставину, що позивач в період 2002-2004 рр. допустив будь-яку помилку і повинен був її виправити в декларації за 1-й квартал 2005 року (рядок 05.2). ДПІ не звертає увагу на те, що включення суми до валових витрат призведе не до заниження податкового зобов'язання, а до його завищення, тому дана норма не може бути застосована. В судовому засіданні було встановлено, що витрати в сумі 839792 грн. були понесені до 01.01.2005, це задекларовано в декларації з податку на прибуток підприємства на 2004 рік ( рядок 04.12 "-2032,8"), попередньою перевіркою (акт перевірки від 03.02.06 № НОМЕР_9) не підтверджено відновлення валових витрат по об'єктах - житловий будинок № 28-11, житловий будинок по АДРЕСА_2. Про надання документів при проведенні перевірки свідчить підпис інспектора на реєстрі наданих документів 19.02.09. ДПІ при неприйнятті до уваги документів, які підтверджують ці витрати, повинно було вказати з якої причини надані позивачем документи не відповідають вимогам податкового законодавства для підтвердження валових витрат. ДПІ також не довела порушень зі сторони позивача порядку переходу з однієї системи оподаткування на іншу, а також не обґрунтувала обов'язок підприємства відобразити ці витати безпосередньо в 1 кварталі 2005 року. За змістом ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Докази, надані відповідачем, не підтверджують доводи останнього про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат на суму 839792 грн. В акті перевірки (стор.18) ДПІ зазначає про завищення валових витрат за півріччя 2007 року на 126 985 грн. 78 коп., за 3 квартал 2007 року на суму 185249 грн. внаслідок того, що валові витрати не підтверджені первинними документами. При викладені порушень відповідачем знову не дотримані норми п.п. 2.3.2 Порядку № 327, який передбачає, що “за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку , та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів... ”В порушення вищенаведеної норми в акті не наведені будь-які докази завищення валових витрат. Крім того, такого податкового періоду як третій квартал, для цілей оподаткування податком на прибуток не існує, тому незрозуміло, чи було податковою інспекцією враховано від'ємне значення попереднього податкового періоду при визначенні суми завищення валових витрат. Доказів відібрання відповідних пояснень від посадових осіб немає. Приймаючи до уваги викладене, перевірити фактичні обставини цих порушень суд не має можливості. ДПІ у м. Херсоні було виявлено, що при придбанні послуг з обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт, позивачем було порушено норми пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток, що призвело до завищення валових витрат на суму 157067 грн. за 3, 4 квартали 2007 року та 1-2 квартал 2008 року. Позивач здійснював страхування будівельно-монтажних робіт, які на думку відповідача, не пов'язані безпосередньо з його господарською діяльністю (стр. 23, 24 акту перевірки.) Також ДПІ дійшла до висновку про безпідставне віднесення до складу валових витрат сум страхових платежів, які сплачувались позивачем за договорами добровільного страхування майна, які укладались через отримання кредиту у ВАТ "Кредобанк". Загальна сума витрат за 4-й квартал 2007 року склала 11103 грн. 95 коп. Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Пунктом 1.32 Закону про прибуток дано визначення терміна "господарська діяльність" - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з договором добровільного страхування будівельно-монтажних робіт страхувальником, є позивач, він також є вигодонабувачем. Предметом договору є майнові інтереси позивача, пов'язані із збитками при проведенні будівельно-монтажних робіт. Позивач є замовником будівництва, оскільки укладає підрядні договори, здійснює контроль за вартістю, термінами, якістю виконаних робіт та здійснює їх оплату. Також позивач є одночасно генпідрядником. Позивач отримав кредит для здійснення господарської діяльності -для виконання будівельних робіт, що є основною діяльністю, а не для інших цілей. Цей фінансовий кредит використаний у власній господарській діяльності, то витрати у вигляді страхових платежів на страхування власного заставленого майна включаються заставодавцем до валових витрат такого платника податку. Закон про прибуток не висуває будь-яких додаткових умов стосовно включення до складу валових витрат страхових сум. Це підтверджується також роз'ясненням ДПА України в листі від 23.07.08 № 14730/7/15-0517. Враховуючи викладене, помилки при проведенні перевірки та складанні акту перевірки є підставою для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 18 березня 2009 року №НОМЕР_11 про визначення акціонерному товариству закритого типу "Молодіжний житловий комплекс" податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 292911 грн. основного платежу та 146455 грн. 50 коп. штрафних санкцій в повному обсязі. За період 01.04.07 -30.09.08 позивачем задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 1507921 грн. перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань за квітень 2007 року на 2678 грн. 95 коп. за серпень 2007 року на 1072 грн. 94 коп. При перевірці податкового кредиту по податку на додану вартість, який був задекларований в сумі 929937 грн., податковою інспекцією встановлено його завищення за грудень 2007 року у сумі 739 грн., за квітень 2008 року у сумі 485 грн. , за червень 2008 року у сумі 2610 грн. Позивач не заперечує викладених в акті перевірки порушень щодо помилок при визначенні податкових зобов'язань. Що стосується податкового кредиту, позивач заперечує викладене в акті (стор. 39) порушення п.п.7.4.1. п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме: підприємство включило до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів. Позивачем в грудні 2007 року був придбаний автомобіль та понесені інші витрати на придбання додаткових комплектуючих частин до легкового автомобіля. Автомобіль введений в експлуатацію в 4-му кварталі 2007 року з нарахуванням амортизаційних відрахувань з 1-го кварталу 2008 року. Витрати на придбання додаткових комплектуючих частин (установка сигналізації, магнітоли, брізговиків, купівля ковриків в салон, безпосередньо пов'язані з доведенням придбаного автомобіля до стану, в якому він придатний для використання, що включається до первісної його вартості, на думку ДПІ, не можна включати до податкового кредиту. Суд вважає висновок відповідача про неправомірне включення до податкового кредиту суми 739 грн. таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Згідно п. 7.4.2 Закону України "Про податок на додану вартість" "не включається до складу податкового кредиту і відносяться до складу валових витрат сума податку, яка сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля". Тобто, всі інші витрати, які пов'язані з експлуатацією та модернізацією легкового автомобіля, без яких автомобіль може бути придатним до використання і які можливо відокремити від автомобіля без погіршення його якості та використати в іншій господарській діяльності, мають право на податковий кредит. Дані витрати були здійсненні підприємством не одночасно з придбанням автомобіля, а після вводу даного автомобіля в експлутатацію, що не враховано ДПІ. Перевіркою було виявлено, що підприємство не провело в бухгалтерських регістрах оприбуткування проведених підрядних робіт ПП Лукаш С.В. на суму 15660 грн., проте до складу податкового кредиту червня 2008 року було включено 2160 грн. за податковою накладною ПП Лукаша С.В. Позивач діяв у відповідності до вимог п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, який передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: "…або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)". Відповідач не заперечує наявності податкової накладної на момент включення спірної суми до податкового кредиту. Закон про ПДВ не містить вказівки на обов'язкове проведення факту правочину у бухгалтерських регістрах на момент формування податкового кредиту. Дана невідповідність стосується лише помилки у бухгалтерському обліку підприємства. Враховуючи викладене, є правомірним висновок відповідача про недоплату ПДВ в сумі 4237 грн., а не 7586 грн., як вказано в акті перевірки, штрафна санкція за це порушення не повинна перевищувати 2118 грн. 50 коп.(50 %). Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181, податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Пунктом 2.8 Інструкції N 110, визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди. При цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції N 110 передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань у інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181 відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди). Інструкцією N 110 передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; 3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.03.09 № НОМЕР_2 підлягають задоволенню частково, в частині застосування 1674 грн. 50 коп. штрафних санкцій ( 3793 грн. -2118 грн. 50 коп.). Судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі. Керуючись ст..ст. 94, 158-163. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив: Позов задовольнити частково. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 18 березня 2009 року №НОМЕР_11 про визначення акціонерному товариству закритого типу "Молодіжний житловий комплекс" податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 292911 грн. основного платежу та 146455 грн. 50 коп. штрафних санкцій . Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 18 березня 2009 року - № НОМЕР_2 про визначення акціонерному товариству закритого типу "Молодіжний житловий комплекс" податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2303 грн. основного платежу та 3793 грн. штрафних санкцій нечинним в частині застосування 1674 грн. 50 коп. штрафних санкцій. Відшкодувати акціонерному товариству закритого типу "Молодіжний житловий комплекс" (АДРЕСА_2) з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.07.2009 року .
Суддя Хом'якова В.В.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4280762 ?
Документ № 4280762 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4280762 ?
Дата ухвалення - 23.07.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4280762 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4280762 ?У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 4280762, Херсонський окружний адміністративний судСудове рішення № 4280762, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 23.07.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості. Судове рішення № 4280762 відноситься до справи № 2-а-8590/09/2170Це рішення відноситься до справи № 2-а-8590/09/2170. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Попередній документ : 4275302
YouScore API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення Firefox, Google Chrome
YouScore API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення Firefox, Google Chrome |