Постанова № 42807129, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 року Справа № 904/8109/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. -доповідача

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014року у справі №904/8109/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання виконати договірний обов'язок

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014року у справі №904/8109/14(суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "АКТА БАНК" здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 200 000,00 грн. (податок на додану вартість) згідно платіжного доручення позивача №449 від 15.08.2014року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АКТА БАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеффілд Рефракторіс Україна" 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано невиконанням відповідачем умов договору №В17-1227/Г/312697 від 09.12.2013 року на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку, а саме - невиконання платіжного доручення №449 від 15.08.2014 року на суму 200 000,00 грн. як податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 43,77 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що запровадження з 17.09.2014 року тимчасової адміністрації в ПАТ "АКТА БАНК" унеможливлює виконання оскаржуваного рішення, а вимоги позивача повинні задовольнятись відповідно до ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

У судове засідання представника сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду (а.с.100, 101).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Шеффілд Рефракторіс Україна" (далі по тексту - позивач, клієнт) та публічним акціонерним товариством "Акта Банк" (далі по тексту - відповідач, банк) укладений договір №В17-1227/Г/312697 на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок №26001001312697 у гривнях для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Пунктом 2.1 договору визначено, що банк відкриває рахунок клієнту на підставі поданої ним заяви встановленої форми про відкриття рахунку та інших документів відповідно до вимог чинного законодавства України і нормативних актів Національного банку України. При відкритті рахунку клієнт визначає статус (вид) рахунку й валюту рахунку, про що вказує в заяві про відкриття рахунку. Режим функціонування рахунку клієнта визначається чинним законодавством України.

Пунктом 2.2 договору визначено, що банк здійснює обслуговування рахунку клієнта і надає йому інші послуги відповідно до ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій, вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Розділом 3 договору визначено права та обов'язки сторін.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 договору передбачено, що клієнт має право розпоряджатися коштами, що є на його рахунку на власний розсуд, за винятком випадків обмеження права клієнта розпоряджання коштами згідно вимог законодавства України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб з урахуванням цього договору.

Підпунктом 3.3.1 пункту 3.3 договору визначено, що банк зобов'язаний належним чином виконувати умови цього договору та вимоги діючого законодавства України.

Підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 договору визначено, що банк зобов'язаний вчасно виконувати розрахункові та касові операції відповідно до нормативних документів Національного банку України, законодавства України та умов даного договору.

Цей договір укладений на невизначений строк, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами (пункт 9.1 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2014 року позивачем було подано, а відповідачем зареєстровано платіжне доручення №449 на перерахування коштів на рахунок казначейства до державного бюджету з призначенням платежу: податок на додану вартість за 2014 рік у розмірі 200 000,00грн. до ГУДКСУ у АНД районі м.Дніпропетровська.

Доказів перерахування коштів у встановлений законом строк до державного бюджету апелянт не надав.

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з частиною 3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення відповідачем, як стороною договору, положень ч. 1 ст. 193 ГПК України, ч. 1 ст. 530, ст. 629 ЦК України.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими в силу наступного:

Відповідно до поштового повідомлення (а.с.38), відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду судом першої інстанції заявленого позову.

Відкладення розгляду справи за поданим клопотанням відповідача (а.с.42) не є обов’язковим для задоволення судом.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом суду коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи, що коло представників юридичної особи не є обмеженим, участь представника відповідача у іншому судовому процесі не є обов’язковою підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, доводи скаржника про обмеження судом першої інстанції його процесуальних прав є безпідставним.

Не вбачається колегією суддів і порушень судом норм матеріального права.

При розгляді апеляційної скарги встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 16.09.2014 року № 576 відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 90 від 16.09.2014 року розпочато з 17.09.2014 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації з 17.09.2014 року (а.с.87).

Відповідно до ч. 4 ст. 110 ЦК України особливість ліквідації банків встановлюється законом про банки і банківську діяльність.

Процедура ліквідації банку визначена главою 16 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та передбачає певний порядок виявлення кредиторів банку та погашення їх вимог в ході ліквідаційної процедури.

Частиною 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною 8 статті 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги по зобов'язанням банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У даному випадку, зобов’язання банку виникли 15.08.2014 року, до запровадження тимчасової адміністрації банку.

Посилання апелянта на неможливість виконання рішення суду є безпідставним, оскільки позивач має право звернення до суду за захистом свого порушеного права. Таке порушення відповідачем прав позивача встановлено судом і висновки оскаржуваного рішення апелянтом не спростовано.

Відповідно до ст.33 ГПК України відповідач не спростував висновки оскаржуваного судового рішення.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014року у справі №904/8109/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 19.02.2015 року.