Постанова № 42806167, 19.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.

Справа № 916/3617/13

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Журавльова О.О., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 3160 від 15.12.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ”

на рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2014р.

по справі № 916/3617/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрімпорт КV”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ”

про стягнення 25 184,80грн.

Встановила:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрімпорт КV” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ” борг за договором поставки № 150/зу від 01.10.2012р. в розмірі 25184,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки, укладеного між сторонами.

До початку розгляду справи по суті ТОВ „ЮНІПРОДУКТ” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрімпорт КV” про визнання договору недійсним.

Суд повернув ТОВ „ЮНІПРОДУКТ” зустрічну позовну заяву без розгляду, у зв’язку з неподанням позивачем документів, які підтверджують сплату судового збору та доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, на протязі розгляду справи судом першої інстанції призначалась судово-технічна експертиза, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2014р. (головуючий

суддя Д’яченко Т.Г., суддя Оборотова О.Ю., суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено; стягнуто з ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" на користь ТОВ "Укрімпорт KV" суму основного боргу за Договором поставки № 150/зу від 01.10.2012р. в розмірі 25 184,80 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 526, 628, 629 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України і дійшов до висновку, що вимога про стягнення заборгованості є правомірною.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що в матеріалах справи відсутні довіреності відповідача на отримання ТМЦ та заявок на поставку товарів, які надають можливість встановити чи виникли зобов’язання за цим договором.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2012 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (Покупець) було укладено Договір поставки № 150/зу (далі за текстом – Договір), згідно якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити оптову партію товару (вино-коньячну та лікеро-горілчану продукцію імпортного та/або вітчизняного виробництва) згідно погодженої Постачальником заявки Покупця (п. 1.1 Договору).

Згідно положень п. п. 1.2, 2.1 Договору Покупець зобов’язався здійснювати подальший продаж товару, придбаного на підставі даного договору, у повному асортименті тільки на території Львівської області; передача товару Покупцю здійснювалась на склад Покупця за адресою: м. Львів, вул. Д.Апостола, 8.

Умовами п. 2.6 Договору передбачалось, що зобов’язання Постачальника по поставці товару виникають з моменту узгодження ним заявки Покупця та підписання бланка заявки уповноваженим представником Постачальника; заявка Покупця, адресована Постачальнику, могла бути направлена електронною поштою або у вигляді факсового повідомлення з отриманням підтвердження.

Як вбачається з наданих суду письмових пояснень представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV", на практиці виконання умов договору поставки № 150/зу від 01 жовтня 2012 року щодо подання та погодження заявок на поставку товару в цілях економії часу здійснювалось усно.

У відповідності до положень п. 3.2 Договору сторонами договору було погоджено, оплату товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" з відстроченням платежу за поставлений товар на 30 календарних днів від дати підписання товарно-супровідних документів.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 25 184,80 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 02.08.2013р. по 15.11.2013р. та товарно-транспортних накладних (копії а.с. 12-21, оригінали а.с. 93-112).

З урахуванням п. 2.10 Договору сторонами було передбачено підписання актів звіряння взаємних розрахунків, яке здійснювалось на підставі запиту однієї із сторін, інша сторона зобов’язана була у строк не більше 5 календарних днів, здійснити узгодження та підписати акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до даних акту звірки взаємних розрахунків станом на четвертий квартал 2013р. складеного, між представниками сторін спору, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" склала 25 939,24 грн. (з урахуванням даних у акті про поставку товару за накладною № 001699 на суму 754,44 грн., заборгованість за якою не є предметом позову у справі)

Втім відповідач свої зобов’язання за договором поставки належним чином та в повному обсязі не виконав, оплату вартості поставленого товару не здійснив, в зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка становить 25 184,80 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості поставленого та неоплаченого за договором поставки товару в сумі 25 184,80 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта відносно того, що позивачем не було надано до суду оригіналів довіреностей на отримання товару на підтвердження поставки товару не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки наявність видаткових накладних з підписом та печаткою відповідача про отримання товару засвідчує проведення господарської операції. (а.с. 21-21)

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ” — залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2014р. по справі № 916/3617/13– залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.02.2015р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя О.О. Журавльов

Суддя А.І. Ярош