Ухвала суду № 42805870, 16.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

О К Р Е М А У Х В А Л А

16 лютого 2015 року Справа № 805/214/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця.

При розгляді справи судом встановлено, що в провадженні відповідача знаходилося виконавче провадження ВП № 41329484 з виконання виконавчого листа, виданого 17.09.2013 р. Донецьким окружним адміністративним судом по справі №805/12785/13-а, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732,80 грн.

11.11.2014 р. ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області в особі в.о. начальника Матвійчук Д.В. винесено вимогу № 5698 про забезпечення виходу (виїзду) за адресами боржників з метою перевірки їх майнового стану, подальшого вилучення та передачі арештованого майна на зберігання стягувачу.

Листом від 18.11.2014 р. позивач повідомив відповідача про відсутність можливостей для зберігання вилученого майна боржників та відсутність фінансування на утримання транспортного засобу для сумісних виїздів за місцезнаходженням боржників.

Постановою в.о. начальника ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 29.12.2014 року ВП № 41329484 вищезазначений виконавчий лист був повернутий стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у діючий редакції, надалі -Закон № 606).

За твердженням відповідача, з його боку у виконавчому провадженні № 41329484 здійснені всі заходи щодо виконання виконавчого документу, і останньою дією був вихід за адресою боржника, але ухилення стягувача від виконання вимоги державного виконавця перешкоджало здійсненню виконавчого провадження, що було підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві.

Також, із заперечень відповідача вбачається, що саме неможливість виконання вказаної вимоги позивачем відповідач розтлумачив, як перешкоджання провадженню виконавчих дій, через що, з посиланням на п. 4) ч. 1 ст. 47 Закону № 606, прийняв оскаржену постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Оскільки підставою для прийняття спірної постанови відповідач зазначає невиконання позивачем вимоги № 5698 від 11.11.2014 р., суд звертає увагу, що з буквального змісту вказаної вимоги не вбачається, які саме обов'язки ВДВС покладає на позивача, тобто, що мається на увазі під словосполученням «забезпечити виїзд».

Також, з тексту вказаної вимоги не вбачається, в межах якого виконавчого провадження вона прийнята, отже, не встановлено, що вона стосується саме виконавчого провадження № 41329484 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732,80 грн.

Крім того, зміст прийнятої ВДВС вимоги № 5698 від 11.11.2014 р. не відповідає приписам закону, а її тлумачення відповідачем явно виходить на межі повноважень, наданих органу державної виконавчої служби.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки і права державних виконавців передбачені у статті 11 Закону № 606.

Згідно з ч. 1 вказаної статті державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ч. 2 ст. 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець, в тому числі, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Тому, реалізуючи права, перелічені у ч. 3 ст. 11 Закону № 606, ВДВС зобов'язаний керуватися частиною 1 статті 6 Закону № 606, згідно з якою державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З тих же підстав суд не приймає посилання відповідача на ч. 1 ст. 5 Закону № 606, відповідно до якої вимоги державного виконавця щодо виконання рішень у будь-якому разі обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

В даному випадку дискреційні повноваження державного виконавця щодо прийняття обов'язкових до виконання вимог суворо обмежені цілями прийняття таких вимог та прямо передбаченими спеціальним Законом № 606 правами та обов'язками учасників виконавчого провадження.

За таких обставин, при необхідності використання приміщень або транспорту стягувача, відповідач повинен був неухильно дотримувати приписи п. 7) ч. 3 ст. 11 Закону № 606, за яким державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Отже, без згоди власника, користування ані приміщеннями, ані транспортними засобами, належними стягувачу, законом не допускається. Проте, як у вимозі № 5698 від 11.11.2014 р., так і у запереченнях проти позову відповідач не посилається на наявність та обов'язковість згоди власника на використання транспортних засобів стягувача.

За вказаних обставин в рішеннях в.о. начальника ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області Матвійчук Д.В. вбачається спроба ухилення від виконання функціональних обов'язків відділу державної виконавчої служби шляхом помилкового тлумачення спеціального закону та неправомірної вимоги до стягувача щодо виконання судового рішення, постановленого на його користь.

Відповідно до частини 1 статті 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Враховуючи, що неправомірні рішення прийняті керівником ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області, вбачається доцільним роз'яснення працівникам вказаного органу державної виконавчої служби відповідних положень спеціального законодавства та вжиття заходів щодо підвищення їх кваліфікації. Тому суд вважає, що є достатньо підстав для вжиття заходів судового реагування, передбачених статтею 166 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 166 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Про викладене в окремій ухвалі довести до відома Головного управління юстиції у Донецькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог чинного законодавства.

Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Чекменьов Г.А.