Постанова № 42805861, 16.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року Справа № 805/214/15-а

приміщення суду за адресою: м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/12785/13-а на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист, виданий 17.09.2013 р., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732,80 грн.

Постановою ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 29.12.2014 року ВП № 41329484 вищезазначений виконавчий лист був повернутий стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з перешкоджанням провадженню виконавчих дій, посилаючись на невиконання з боку позивача вимоги державного виконавця.

Позивач вважає дії та постанову відповідача протиправними, мотивуючи тим, що сторонами по цій справі був попередньо узгоджений графік проведення сумісних виїздів за адресами проживання боржників із застосуванням транспортного засобу позивача та за його ініціативою. Проте, за недостатністю фінансування позивач не мав можливість надати транспортний засіб, через що відповідач вважав свою вимогу не виконаною, що стало підставою для повернення виконавчого документу.

Посилаючись на обов'язок державного виконавця вчиняти заходи щодо виконання виконавчого документу, позивач просив визнати дії ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області щодо винесення постанови від 29.12.2014 року ВП № 41329484 про повернення виконавчого документу стягувачеві - протиправними, вказану постанову скасувати, зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач представника до суду не направив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду письмові заперечення проти заявленого позову (а.с.17-19), просив розглянути справу за відсутністю його представника.

У запереченнях відповідач зазначив, що 11.11.2014 р. ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області винесено вимогу № 5698 про необхідність забезпечення представника УПФУ як стягувача для виходу (виїзду) за адресами боржників з метою перевірки їх майнового стану, подальшого вилучення та передачі арештованого майна на зберігання стягувачу. Стягувач був попереджений про повернення виконавчих документів у разі невиконання вимоги. Вказана вимога оскаржена не була, проте, позивач її не виконав, а направив на адресу ВДВС лист, де повідомив про відсутність можливості прийняти на зберігання вилучене у боржників майно, та відсутність фінансування для утримання транспортного засобу.

За твердженням відповідача, з його боку у виконавчому провадженні № 41329484 здійснені всі заходи щодо виконання виконавчого документу, і останньою дією був вихід за адресою боржника, але ухилення стягувача від виконання вимоги державного виконавця перешкоджало здійсненню виконавчого провадження, що було підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В провадженні відповідача знаходилося виконавче провадження ВП № 41329484 з виконання виконавчого листа, виданого 17.09.2013 р. Донецьким окружним адміністративним судом по справі №805/12785/13-а, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732,80 грн. (а.с.10).

11.11.2014 р. ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області винесено вимогу № 5698 про забезпечення виходу (виїзду) за адресами боржників з метою перевірки їх майнового стану, подальшого вилучення та передачі арештованого майна на зберігання стягувачу.

Листом від 18.11.2014 р. позивач повідомив відповідача про відсутність можливостей для зберігання вилученого майна боржників та відсутність фінансування на утримання транспортного засобу для сумісних виїздів за місцезнаходженням боржників.

Постановою ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 29.12.2014 року ВП № 41329484 (а.с.9) вищезазначений виконавчий лист був повернутий стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», з чим не погодився позивач.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до відмітки на супровідному листі оскаржена постанова ВДВС отримана позивачем 05.01.2015 р. (а.с.8), позовна заява підписана позивачем 12.01.2015 р. та отримана судом 22.01.2015 р., через що, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у діючий редакції (надалі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Обов'язки і права державних виконавців передбачені у статті 11 Закону № 606.

Згідно з ч. 1 вказаної статті державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ч. 2 ст. 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець, в тому числі, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до обов'язків, покладених на державного виконавця, стаття 11 Закону № 606 у частині 3 передбачає відповідні права державного виконавця.

В тому числі, згідно з п. 5) ч. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, а відповідно до п. 7) вказаної норми - за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Підставами для прийняття вимоги від № 5698 від 11.11.2014 р. про забезпечення виїзду до боржників з метою перевірки їх майнового стану, подальшого вилучення та передачі арештованого майна на зберігання стягувачу відповідач зазначив саме пункти 5) та 7) ч. 3 ст. 11 Закону № 606.

Також, із заперечень відповідача вбачається, що саме неможливість виконання вказаної вимоги позивачем відповідач розтлумачив, як перешкоджання провадженню виконавчих дій, через що, з посиланням на п. 4) ч. 1 ст. 47 Закону № 606, прийняв оскаржену постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Оскільки підставою для прийняття спірної постанови відповідач зазначає невиконання позивачем вимоги № 5698 від 11.11.2014 р., суд звертає увагу, що з буквального змісту вказаної вимоги не вбачається, які саме обов'язки ВДВС покладає на позивача, тобто, що мається на увазі під словосполученням «забезпечити виїзд».

Також, з тексту вказаної вимоги не вбачається, в межах якого виконавчого провадження вона прийнята, отже, не встановлено, що вона стосується саме виконавчого провадження № 41329484 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732,80 грн.

Крім того, зміст прийнятої ВДВС вимоги № 5698 від 11.11.2014 р. не відповідає приписам закону, а її тлумачення відповідачем явно виходить на межі повноважень, наданих органу державної виконавчої служби.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, реалізуючи права, перелічені у ч. 3 ст. 11 Закону № 606, ВДВС зобов'язаний керуватися частиною 1 статті 6 Закону № 606, згідно з якою державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З тих же підстав суд не приймає посилання відповідача на ч. 1 ст. 5 Закону № 606, відповідно до якої вимоги державного виконавця щодо виконання рішень у будь-якому разі обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

В даному випадку дискреційні повноваження державного виконавця щодо прийняття обов'язкових до виконання вимог суворо обмежені цілями прийняття таких вимог та прямо передбаченими спеціальним Законом № 606 правами та обов'язками учасників виконавчого провадження.

За таких обставин, при необхідності використання приміщень або транспорту стягувача, відповідач повинен був неухильно дотримувати приписи п. 7) ч. 3 ст. 11 Закону № 606, за яким державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Отже, без згоди власника користування ані приміщеннями, ані транспортними засобами, належними стягувачу, законом не допускається. Проте, як у вимозі № 5698 від 11.11.2014 р., так і у запереченнях проти позову відповідач не посилається на наявність та обов'язковість згоди власника на використання транспортних засобів стягувача. За таких обставин вказана вимога ВДВС є неправомірною, а її невиконання стягувачем не може бути підставою для повернення виконавчого документа.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підстави, за якими була прийнята постанова відповідача від 29.12.2014 р. ВП № 41329484 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4) ч. 1 ст. 47 Закону № 606, не знайшли свого підтвердження протягом розгляду справи, оскільки суд не встановив факту перешкоджання провадженню виконавчих дій з боку позивача. Інших підстав для повернення виконавчого документа відповідач не навів.

Посилання відповідача на відсутність оскарження вимоги № 5698 від 11.11.2014 р. суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до закріпленого у ч. 4 ст. 11 КАС України принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За таких обставин, встановивши безпідставність повернення виконавчого документа, вирішуючи адміністративну справу, суд не пов'язаний неправомірними рішеннями, прийнятими відповідачем, незалежно від факту їх оскарження з боку позивача.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та вищенаведені норми спеціального Закону № 606, заявлені позовні вимоги про скасування постанови ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 29.12.2014 року ВП № 41329484 про повернення виконавчого документа стягувачеві підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 606 у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Заперечення відповідача про неможливість відновлення виконавчого провадження за відсутністю виконавчого документу, який повернутий стягувачеві, суд вважає необґрунтованими, оскільки частина 4 ст. 51 Закону № 606 передбачає, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження № 41329484 також підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши позовні вимоги про визнання дій ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області щодо винесення оскарженої постанови, суд зазначає, що за приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

По справі не встановлено, що діями відповідача, які мають самостійне правове значення, порушені права чи інтереси позивача. Характер таких дій позивачем не наведений. За таких умов судовий захист порушених прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, в повному обсязі реалізується шляхом задоволення позовних вимог про скасування оскарженої постанови. Тому позовні вимоги в частині визнання дій ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області щодо винесення оскарженої постанови, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця - задовольнити частково.

Постанову Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 29.12.2014 року ВП № 41329484 про повернення виконавчого документа стягувачеві скасувати.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області відновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №805/12785/13-а, виданого 17.09.2013 р. Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1732,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.