Ухвала суду № 42805356, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3051/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Шурка О.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про скасування Рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

30 листопада 2012 року громадянин Узбекистану ОСОБА_2 (Позивач) в'їхав на територію України через контрольно-пропускний пункт «Конотоп», про що свідчить відповідний штемпель в його паспорті Серії НОМЕР_1, виданого Міністерством внутрішніх справ Республіки Узбекистан 25.08.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.10-12, 14).

13 лютого 2013 року Позивач звернувся до Соснівського РВ в м. Черкаси УДМС України в Черкаській області з Заявою іноземця чи особи без громадянства про отримання посвідки на тимчасове проживання №38/2013, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.92), в якій зазначена підстава для оформлення посвідки на тимчасове проживання - «воз'єднання сім'ї».

27 лютого 2013 року Відповідачем видано Позивачу Посвідку на тимчасове проживання терміном дії до 27 лютого 2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.93-94). Як зазначено в адміністративному позові та Запереченнях Відповідача на нього термін дії зазначеної Посвідки на тимчасове проживання продовжено до 27 лютого 2015 року.

12 березня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.59).

Рішенням Відповідача "Про скасування посвідки на тимчасове проживання в України громадянину Узбекистану ОСОБА_2" від 28 серпня 2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.20-21), скасовано громадянину Узбекистану ОСОБА_2 посвідку на тимчасове проживання в Україні Серії НОМЕР_2, видану 27.02.2013 року УДМС України в Черкаській області, терміном дії до 27.02.2015 року; повідомлено Соснівський районний відділ в м. Черкаси УДМС України в Черкаській області про скасування Позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Як зазначено в оскаржуваному Рішенні, 17.04.2014 року до Управління ДМС України в Черкаській області надійшов лист від сектору Укрбюро Інтерполу УМВС України в Черкаській області за №IP/39/14/271, що згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу на Позивача НЦБ Інтерполу в США 28.10.2011 року опубліковано картку оперативного обліку Інтерполу категорії "ЗЕЛЕНА КАРТКА" як "потенційної загрози", що є попередженням для країн-членів МОКП Інтерпол про те, що Позивач може бути потенційно небезпечною особою, схильною до скоєння злочину сексуального характеру проти неповнолітніх. Нагадують, що за зґвалтування першого ступеню тяжкості Позивач протягом 8 років відбував покарання у пенітенціарній установі США, а після звільнення у 2008 році його депортовано до Російської Федерації із забороною на в'їзд до США пожиттево. Також, згідно інформації, наданій НЦБ Інтерполу в США, правоохоронні органи даної країни зацікавлені у відстеженні будь-яких міграційних рухів, здійснених щодо вищевказаної особи. Про дані обставини Позивачем при подачі документів на оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні Відповідача не повідомлено.

Рішенням Відповідача "Про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну" від 28 серпня 2014 року №08-06/4, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 19), виданим Позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Ташкент, паспортний документ серії НОМЕР_1, виданий 25.08.2012 року МВС Республіки Узбекистан на підставі п. 2 частини першої ст.10 Закону України "Про імміграцію" відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Рішенням Соснівського районного відділу у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області "Про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства" від 24 вересня 2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 22), примусово повернуто за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, із забороною в'їзду в Україну терміном на 3 року та зобов'язано його покинути територію України у термін до 23.10.2014 року.

Відповідно до частини чотирнадцятої ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (надалі - Закон №3773-VI), іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій-дванадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій-дванадцятій цієї статті.

А згідно з частиною третьою ст. 5 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-чотирнадцятій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Відповідно до п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983» від 28 березня 2012 року №251, посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі: отримання від органу внутрішніх справ, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця та особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи; коли іноземця та особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі; коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; коли уповноваженим органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця та особи без громадянства або їх примусове видворення за межі України; інших випадках, передбачених законами.

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року №2491-ІІІ (надалі - Закон №2491-ІІІ), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

А згідно з абз. 5 ст. 1 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 9 Закону №2491-ІІІ, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Згідно з частиною п'ятою ст. 9 Закону №2491-ІІІ, для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: три фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 10 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію не надається: особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; в інших випадках, передбачених законами України. Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою ст. 26 Закону №3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Як вбачається з відомостей, зазначених в Листі Сектору Укрбюро Інтерполу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області «Щодо перевірки громадян за обліками Інтерполу (дозвіл на імміграцію)» від 17.04.2014 №ІР/39/14/271 (а.с.60) щодо схильності Позивача до скоєння злочину сексуального характеру проти неповнолітніх, вони не відповідають здійсненому Бюро перекладів Державного підприємства «Черкаський державний центр науки, інновацій та інформатизації» офіційному перекладу Свідоцтва про винесення вироку від 25 лютого 2013 року №34972, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.18), в якому зазначено, що Позивач скоїв злочин та йому винесено вирок за «Зґвалтування першого ступеня 130.35 01 BF».

Крім того, як вбачається з Листа Сектору Укрбюро Інтерполу Управління Міністерства внутрішніх справи України в Черкаській області «Щодо перевірки громадян за обліками Інтерполу» (за вих. №ІР/39/12/180 від 21.03.2012 року), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.56), Позивач відбув покарання у вигляді 8 років позбавлення волі саме за зґвалтування першого ступеню тяжкості, тобто Відповідачем не доведено схильність Позивача до скоєння злочину сексуального характеру саме проти неповнолітніх.

Як зазначено в Довідці Управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Черкаській області №23-07102014/71210, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.24), Позивач станом на 07.10.2014 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Крім того, 23 липня 2009 року Позивачем укладено шлюб з громадянкою України - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить Свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_6, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.15), які спільно мають на вихованні трьох дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (Свідоцтво про народження НОМЕР_3, видане 26 червня 1996 року), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (Свідоцтво про народження НОМЕР_4, видане 06 травня 1992 року) та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 (Свідоцтво про народження НОМЕР_5, видане 22 жовтня 1997 року).

Крім того, як вбачається з Довідки-характеристики Об'єднання іудейських релігійних громад та організацій Черкаської області від 01 жовтня 2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.17), Позивач протягом 6 років є членом єврейської общини, характеризується, як добра та чуйна людина, яка допомагає людям похилого віку, ремонтуючи їх взуття безкоштовно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності оскаржених Позивачем Рішень Відповідача.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області залишити без задоволення, а Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.