Ухвала суду № 42805307, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 808/10107/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізького міського центру зайнятості на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №808/10107/13-а за позовом Запорізького міського центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2013 року Запорізький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 2976 грн. 44 коп. на користь Запорізького міського центру зайнятості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1звернулася до Запорізького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та надання їй статусу безробітного. У своїй заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Наказом Запорізького міського центра зайнятості від 11 квітня 2013 року №НТ130411 ОСОБА_1 наданий статус безробітньої, як застрахованій особі, а Наказом від 18 квітня 2013 року №НТ130418 відповідачу призначена допомога по безробіттю.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13 лютого 2009 року позивачем був зроблений запит до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Запорізької міської ради та проведена звірка інформації наданої особою з відомостями Державного реєстратора.

В результаті звірки виявлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець з 24 листопада 2004 року та на період 28 квітня 2012 року перебувала у стані припинення підприємницької діяльності.

По факту незаконного перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю працівниками центру зайнятості складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України „Про зайнятість населення" від 12 липня 2013 року.

За період з 18 квітня 2013 року по 11 червня 2013 року, відповідач отримав від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу у розмірі 2976,44 грн.

Відповідачу направлений лист-повідомлення за №3854/07-05 від 21 серпня 2013 року з пропозицією про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю в добровільному порядку у 15-ти денний строк з моменту отримання листа.

Позивач, посилаючись на статтю 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ вважає, що відповідач повинен повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим, 20 серпня 2013 року Запорізьким міським центром зайнятості було видано Наказ № 503-0 про відшкодування матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України України „суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 2 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, відповідно до викладеного, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Частиною 4 статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення надмірно сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю, колегія суддів дійшла висновку, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частиною 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів підлягають розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, посилання позивача на те, що він є суб'єктом владних повноважень, а отже спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів відхиляє та вказує на те, що навіть якщо однією зі сторін спірних правовідносин є суб'єкт владних повноважень, то дана обставина не є беззаперечним доказом того, що даний спір є публічно-правовим.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 157, п.4 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізького міського центра зайнятості задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №808/10107/13-а - скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом Запорізького міського центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Роз'яснити позивачеві право звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров