Рішення № 42805178, 17.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 р. Справа № 914/4288/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр гальмівного устаткування”, м. Київ

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів

про стягнення 2 753 917, 01 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр гальмівного устаткування”, м. Київ до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 2 753 917, 01 грн.

Заявою про зміну предмету позовних вимог від 03.02.2015р. вх. №467/15, позивач просить зобов’язати відповідача повернути позивачу позику, а саме: колодка гальмівна вагонна тип «С» - в кількості 1600 штук; колодка гальмівна чавунна тип «Ф» - в кількості 5500 штук; колодка гальмівна чавунна тип «М» - в кількості 2460 штук; колодка гальмівна чавунна тип «С» з вставкою - в кількості 3100 штук та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 5885, 01 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.01.2015р.

Для об’єктивного та всестороннього вирішення спору, 15.01.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.02.2015р.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2015р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 03.02.2015р. виконав. В попередньому судовому засіданні, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позов просить задоволити відповідно до заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, письмових пояснень з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог не надав.

Згідно уточненого відзиву на позов від 02.02.2015р., який надійшов на адресу суду, відповідач проти заявлених первісних позовних вимог в частині нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних заперечив, оскільки у відповідача перед позивачем не виникло грошових зобов’язань, щодо нарахованої пені не заперечив. Позов просив розглянути за наявними матеріалами, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

07.07.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Центр гальмівного устаткування» (позивач, за договором - позикодавець) та Державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця» (відповідач, за договором - позичальник) укладено договір позики № Л/НХ/в- 1414.

Відповідно до умов п.1.1. договору, позикодавець (позивач) передає у власність позичальнику (відповідачу) колодки чавунні гальмівні вагонні типу «С», колодки фосфористі для електросекцій типу «Ф», колодки локомотивні гребневі типу «М», у кількості та розмірі визначеному у п. 2.1. договору, а позичальник зобов’язується повернути позику у визначений договором строк. Розмір позики становить: колодки чавунні гальмівні вагонні типу «С» у кількості 6000 шт., колодки фосфоритні для електросекцій типу «Ф» у кількості – 5000 шт., колодки локомотивні гребневі типу «М» у кількості 5000 шт. (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, сума позики за договором на дату його підписання, тобто на « 07 липня 2014р.» становить 2877050, 00 грн. без ПДВ, ПДВ - 575410, 00 грн. та 3452460, 00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.1. договору, позикодавець передає позику позичальникові після підписання сторонами цього договору частинами. На кожну частину позики складається акт прийому-передачі. Позика передається по актах прийому – передач та документах, що підтверджують якість товару. Позика вважається переданою позичальникові в момент підписання актів прийому-передач (п. п. 3.2., 3.4. договору).

На виконання взятих на себе зобов’язань, позивач передав відповідачу позику, що підтверджується актом прийому – передачі товару від 07.07.2014р. - колодка гальмівна вагонна тип «С» в кількості - 1600 шт., колодка гальмівна чавунна тип «Ф» в кількості - 1600 шт.; актом прийому – передачі товару від 14.07.2014р. - колодка гальмівна чавунна тип «М» в кількості - 600 шт., колодка гальмівна чавунна тип «Ф» в кількості - 800 шт.; актом прийому - передачі товару від 25.07.2014р. – колодка гальмівна чавунна тип «М» в кількості - 700 шт., колодка гальмівна чавунна тип «Ф» в кількості 750 шт.; актом прийому – передачі товару від 25.07.2014р. - колодка гальмівна чавунна тип «Ф» в кількості - 1550 шт.; актом прийому-передачі від 08.08.2014р. - колодка гальмівна чавунна тип «С» з вставкою в кількості – 1550 шт.; актом прийому-передачі від 11.08.2014р. – колодка гальмівна чавунна тип «М» в кількості - 500 шт., колодка гальмівна чавунна тип «Ф» в кількості - 800 шт.; актом прийому – передачі товару від 20.08.2014р. – колодка гальмівна чавунна тип «М» в кількості - 660 шт.; актом прийому-передачі товару від 22.08.2014р. - колодка гальмівна чавунна тип «С» з вставкою в кількості – 1550 шт., які підписані та скріплені печатками двох сторін, що в загальній кількості становить 12660 шт., на загальну суму в грошовому еквіваленті 2 704 810, 80 грн. (в матеріалах справи).

Строк позики, згідно п. 4.1. договору, розпочинається з дати передачі кожної окремої частини позики та становить 60 календарних днів.

Згідно п. 5.1. договору, після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. договору, позичальник зобов’язується протягом 40 календарних днів повернути позикодавцеві позику. При цьому, відповідно до п. 5.2. договору, позика повертається: колодка чавунна гальмівна вагонна типу «С» у кількості 6000 шт., колодка фосфориста для електросекцій типу «Ф» у кількості 5000 шт., колодка локомотивна гребнева типу «М» у кількості 5000 шт.

Відтак, у відповідності до п. 5.1 договору та актів прийому – передачі товару (позики) відповідач зобов’язаний здійснити повернення позики в такі строки: акт від 07.07.2014р. – 15.10.2014р.; акт від 14.07.2014р. – 22.10.2014р.; акт від 25.07.2014р. – 02.11.2014р.; акт від 25.07.2014р. – 02.11.2014р.; акт від 08.08.2014р. – 16.11.2014р.; акт від 11.08.2014р. – 19.11.2014р.; акт від 20.08.2014р. – 28.11.2014р.; акт від 22.08.2014р. – 30.11.2014р.

04.11.2014р. позивач звертався до відповідача з вимогою про прострочення повернення позик, які передавались відповідно до актів приймання-передачі. Однак така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Заявою про зміну позовних вимог від 03.02.2015р., позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути позику, а саме: колодка гальмівна вагонна тип «С» - в кількості 1600 штук; колодка гальмівна чавунна тип «Ф» - в кількості 5500 штук; колодка гальмівна чавунна тип «М» - в кількості 2460 штук; колодка гальмівна чавунна тип «С» з вставкою - в кількості 3100 штук та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 5885, 01 грн.

Станом на день розгляду справи, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань позику, яка передавалась згідно актів приймання-передачі відповідачем не повернуто. Доказів зворотнього суду не надано.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 5885, 01 грн. суд зазначає.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснено, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відтак, підставою для нарахування та стягнення індексу інфляції та 3% річних є порушення грошового зобов’язання предметом договору в якому виступає передача грошей або сплата їх як ціни позову. Однак предметом договору позики №Л/НХ/в-1414 від 07.07.2014р. є речі визначені родовими ознаками, зокрема, колодки чавунні гальмівні вагонні типу «С», колодки фосфористі для електросекцій типу «Ф», колодки локомотивні гребневі типу «М». При цьому, порядок повернення позики визначений п. 5.2. договору шляхом повернення позики в натуральній формі (натуральному вигляді), що підтверджується актами прийому-передачі.

Статтею 1050 ЦК України визначено наслідки порушення договору позичальником та встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як випливає зі змісту предмета договору, порядку повернення позики та з урахуванням вищенаведених норм, між сторонами не виникло грошових зобов’язань за договором позики №Л/НХ/в-1414 від 07.07.2014р., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5885, 01 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 38, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов’язати Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів, вул. Гоголя, 1 (код ЄДРПОУ 01059900) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр гальмівного устаткування», м. Київ, пров. Киянівський, 7-а (код ЄДРПОУ 39205387) позику, а саме:

- колодка гальмівна вагонна тип «С» - в кількості 1600 штук;

- колодка гальмівна чавунна тип «Ф» в кількості 5500 штук;

- колодна гальмівна чавунна тип «М» в кількості 2460 штук;

- колодка гальмівна чавунна тип «С» з вставкою - в кількості 3100 штук.

3.Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів, вул. Гоголя, 1 (код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр гальмівного устаткування», м. Київ, пров. Киянівський, 7-а (код ЄДРПОУ 39205387) – 1218, 00 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 20.02.2015р.

Суддя Мороз Н.В.