Ухвала суду № 42805037, 11.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12351/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальсервіс» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальсервіс» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0011142205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Собібуд-Альянс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 року, якою встановлено порушення ТОВ «Стальсервіс» пунктів 198.1, 198.4, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 68 327,00 грн. Результати перевірки оформлено актом від 30.07.2014 №1256/26-59-22-05/21531888.

У зв'язку з встановленими порушеннями ТОВ «Стальсервіс» прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 №0011142205, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85 409,00 грн. (в т.ч. 68 327,00 грн. - основний платіж, 17 082,00 грн. - штрафні санкції).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0011142205 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Податковий орган, приймаючи дане податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податкову звітність та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Собібуд-Альянс», оскільки фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Собібуд-Альянс» вчинені з метою отримання податкової вигоди, та не в межах господарської діяльності, а діяльність зазначеного контрагента містить ознаки фіктивності.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Стальсервіс» (замовник) та ТОВ «Собібуд-Альянс» (підрядчик) укладено договори на виконання робіт від 03.02.2014 №25/32/13, від 30.01.2014 №25/01/14, від 18.02.2014 №25/02/14, відповідно до яких замовник передає, а підрядчик переймає на себе виконання робіт: по реконструкції вакуум-апаратів в кількості 9 штук на товаристві з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод»; по капітальному ремонті котла NWT-8-1, 6-150 комунального підприємства «ЕТГ «Тепловик»; по капітальному ремонті котла NWT-8-1, 6-150, №2.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів на виконання робіт від 03.02.2014 №25/32/13, від 30.01.2014 №25/01/14, від 18.02.2014 №25/02/14; договірних цін за відповідні періоди; локальних кошторисів за відповідні періоди; довідок про вартість виконаних робіт за відповідні періоди; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з банківських рахунків за відповідні періоди, які містять необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем проведено плату за виконання робіт, передбачених укладеними договорами, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ «Собібуд-Альянс» та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію ТОВ «Собібуд-Альянс», ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ №262335, вищезазначені договори, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні тощо, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача і його контрагента.

Також, на момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не спростовано апелянтом.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки акта державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.05.2014 №1252/26-59-22-12/38516723 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Собібуд-Альянс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2014 по 30.03.2014», як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, згідно ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, рішенням суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0011142205.

Податковий орган не надав суду жодних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі, передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 22.09.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.