Ухвала суду № 42805034, 11.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3120/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Відділ освіти Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування рішень: від 15.08.2014 №128/1740, та від 18.08.2014 №129/1740.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Семенівським відділенням Новгород-Сіверської ОДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: від 05.06.2014 №58/1740 (а.с. 19), від 15.08.2014 №128/1740 (а. с. 28), від 18.08.2014 №129/1740 (а. с. 32).

Не погоджуючись з рішеннями від 15.08.2014 №128/1740 та від 18.08.2014 №129/1740, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Рішенням №128/1740 від 15.08.2014 було накладено штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 19805,09 грн., відповідно до ч.2 п.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску не загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та пеню у розмірі 2651,26 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідно до п.10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». А рішенням №129/1740 від 18.08.2014 з тих же підстав було накладено штрафні санкції у розмірі 24674,92 грн відповідно, та пені у розмірі 961,54 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, дана заборгованість по сплаті єдиного внеску виникла із заробітної плати за жовтень 2013 року в зв'язку з відсутністю фінансування на оплату праці КЕКВ 1111 та нарахувань на заробітну плату КЕКВ 1120. Строк оплати даної заборгованості минув за І половину 16-19 жовтня та за II половину 04 листопада 2013 року, відповідно строк оплати єдиного внеску до пенсійного фонду минає в день виплати заробітної плати, але не пізніше 20 листопада 2013 року. За листопад місяць також виникла заборгованість по заробітній платі, та відповідно по оплаті по єдиному соціальному внеску, яка була погашена в повному обсязі 25.12.2013 року.

Відділом освіти була нарахована, але через відсутність фінансування фактично не виплачена заробітна плата за жовтень-листопад 2013 року, яка є базовою для нарахування страхових внесків.

Приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Строк сплати єдиного внеску встановлено ч.8 ст.9 Закону №2464-VІ, де вказано, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Важливо те, що згідно ч.5 ст.7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно ч.12 ст.9 №2464-VІ Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч.11 ст.9 Закону №2464-VІ, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.п.6, 7 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи доходів і зборів мають право стягувати з платників податків несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим законом.

Враховуючи вищевказані положення законодавства та обставини справи, а саме, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується реєстрами бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, розпорядженнями про виділення коштів, наявними в матеріалах справи (а.с.38-41, 42-46), та оскільки за вказане порушення чинним законодавством передбачено відповідальність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, не знаходить достатніх та обгрунтованих підстав для задоволення вимог відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач на виконання зазначених вимог довів відповідність своїх дій положенням закону та обставинам справи.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 09.10.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу освіти Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.