Постанова № 42804987, 19.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р. Справа № 805/299/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., розглянувши у приміщенні суду за адресою: 84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, 2, у порядку письмового провадження справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Комунального підприємства "Донецький регіональний центр поводження з відходами" про стягнення заборгованості з земельного податку, податку на додану вартість, з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у загальному розмірі 793262,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Донецький регіональний центр поводження з відходами" про стягнення заборгованості з земельного податку, податку на додану вартість, з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у загальному розмірі 793262,04 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку у розмірі 29547,54 грн., яка виникала на підставі податкових декларацій з плати на землю, з податку на додану вартість у розмірі 458147,58грн., яка виникла на підставі податкової декларації, з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у розмірі 305566,92 грн., яка виникала на підставі податкових декларацій з екологічного податку, що загальному розмірі становить 793262,04 грн.

Представник позивача надав через канцелярію суду уточнення до позовної заяви щодо коду платежу, просив суд розглянути справу у письмовому провадженні.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що суму у розмірі 763714,50 грн. визнає, а в частині стягнення 29547,54 грн. просить суд відмовити на підставі ЗУ «Про тимчасові заходи на період антитерористичної операції», крім того, просив суд розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

За приписами ч.1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Підстав для неприйняття судом визнання адміністративного позову не встановлено. Таке визнання позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112, 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Відповідач - Комунальне підприємство "Донецький регіональний центр поводження з відходами" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34850326, (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вулиця Танкістів, 176) яка знаходиться на обліку у відповідача згідно довідки про взяття на облік платника податків від 08.12.2014 року.

Підпунктом 191.1.1 п. 191.1 ст. 19 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, передбачено, що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 191.1.15, 191.1.33 п. 191.1. ст. 19 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктами 286.2, 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Положеннями п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем самостійно подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю, а саме:

- податкова декларація з плати за землю за 2014 рік від 30.01.2014 № 1400002495 на суму 7793,61 грн. по строку сплати 30.11.2014;

- податкова декларація з плати за землю за 2014 рік від 30.01.2014 № 1400002495 на суму 7793,61 грн. по строку сплати 30.10.2014;

- податкова декларація з плати за землю за 2014 рік від 30.01.2014 № 1400002495 на суму 7793,61 грн. по строку сплати 30.09.2014;

- податкова декларація з плати за землю за 2014 рік від 30.01.2014 № 1400002495 на суму 7793,61 грн. по строку сплати 30.08.2014.

З урахуванням часткового погашення за рахунок переплати у сумі 1626,90 грн., загальна сума податкового боргу відповідача з авансових внесків з земельного податку становить 29547,54 грн.

Положеннями п. 203.1. статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Положеннями п. 203.2. статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Також, відповідачем самостійно подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- податкова декларація з ПДВ за жовтень 2014 року від 19.11.2014 № 9067699351 на суму 33603 грн. по строку сплати 30.11.2014;

- податкова декларація з ПДВ за вересень 2014 року від 20.10.2014 № 9060378439 на суму 117969 грн. по строку сплати 30.10.2014;

- податкова декларація з ПДВ за серпень 2014 року від 21.09.2014 № 9054240252 на суму 61383 грн. по строку сплати 30.09.2014;

- податкова декларація з ПДВ за липень 2014 року від 20.08.2014 № 9048488431 на суму 131886 грн. по строку сплати 30.08.2014;

- податкова декларація з ПДВ за червень 2014 року від 17.07.2014 № 9040989253 на суму 113369 грн. по строку сплати 30.07.2014.

З урахуванням часткового погашення за рахунок переплати у сумі 62,42 грн., загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість дорівнює 458147,58 грн.

Відповідачем самостійно подано до податкового органу податкову декларацію з екологічного податку за III квартал 2014 року від 03.11.2014 № 9063267281 на суму 258280,95 грн. по строку сплати 19.11.2014, податкову декларацію з екологічного податку за II квартал 2014 року від 11.08.2014 № 9046100097 на суму 47340,02 грн. по строку сплати 19.08.2014.

З урахуванням часткового погашення за рахунок переплати у сумі 54,05 грн., загальна сума податкового боргу з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини становить 305566,92 грн.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Приписами ст. 250 Податковго кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 26.08.2014року № 2304-25, яку отримано головним бухгалтером підприємства.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку у розмірі 29547,54 грн., податку на додану вартість у розмірі 458147,58 грн., з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у розмірі 305566,92 грн., що у загальному розмірі становить 793262,04 грн.

З приводу посилання відповідача на статтю 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з того, що на даний момент перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, є невизначеним, що робить неможливим застосовування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також не розроблено порядок застосування вказаних у статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» податкових пільг, не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу, «в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин», до загальнодержавних податків та зборів відноситься плата за землю.

Таким чином, Податковий кодекс України є спеціальним кодифікованим законом, виключно яким врегульовано відносини у сфері оподаткування, в тому числі й в частині справляння плати за землю.

Статтею 2 Кодексу встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

02.09.2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), який набрав чинності 15.10.2014 року. Відповідно до преамбули, цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 6 названого Закону, під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Саме на підставі даної норми, відповідач вважає, що обов'язок справляти плату за землю у нього відсутній.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом №1669 не визначено порядок застосування вказаних, зокрема, у статті 6 тимчасових заходів. Прийняття такого Закону не зумовило зупинення або зміну: порядку адміністрування податків та зборів; права та обов'язки платників податків та зборів; компетенцію контролюючих органів; повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю; а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Тобто, Закон №1669 не змінив регулювання податкових відносин, які врегульовані спеціальним законом - Податковим кодексом України, який, відповідно, і має вищу юридичну силу порівняно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання відсутнім податкового боргу на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Враховуючи, що застосування до спірних правовідносин Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на даний час є неможливим, а тому доводи відповідача не заслуговують уваги.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не оскаржив податкову вимогу позивача від 26.08.2014року № 2304-25, а тому вона є чинною на момент розгляду справи.

Суд зазначає, що фактично у даній справі податковий орган звернувся до суду за стягненням податкового боргу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкового боргу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позові доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Комунального підприємства "Донецький регіональний центр поводження з відходами" про стягнення заборгованості з земельного податку, податку на додану вартість, з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у загальному розмірі 793262,04 грн. - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство "Донецький регіональний центр поводження з відходами" (ЄДРПОУ 34850326) в рахунок погашення податкового боргу:

із земельного податку у сумі 29547,54 грн. у рахунок місцевого бюджету на розрахунковий рахунок № 33210811700059, код платежу 18010500, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016;

із податку на додану вартість у сумі 458147,58 грн. у рахунок державного бюджету на розрахунковий рахунок № 31112029700059, код платежу 14010100, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016;

із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у сумі 305566,92 грн. у рахунок місцевого бюджету на розрахунковий рахунок № 33110364700059, код платежу 19010301, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016, а всього : 793262,04 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Аканов О.О.