Постанова № 42804971, 18.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа № 926/1532/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Данко Л.С.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 26.11.2014р., №03/01-18-4592/о

на рішення господарського суду Чернівецької області від 17.11.2014р.

у справі № 926/1532/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка", м.Київ

до відповідача департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, м.Чернівці

про стягнення заборгованості 603816,65 грн.,

за участю представників сторін:

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - Дяченко М.М.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.11.2014р. у справі №926/1532/14 (суддя Проскурняк О.Г.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «СЕА Електротехніка» (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 68-69), стягнуто з департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь позивача 469371,24 грн. основного боргу, 45949,19 грн. пені, 13112,33 грн. 3% річних, 75383,89 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду з капітального ремонту системи керування вуличним освітленням у м.Чернівці, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про їх вартість, проте відповідач не провів повної оплати вказаних робіт, що спричинило виникнення відповідної заборгованості.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд визнав встановленими недоведені обставини справи, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, а також невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що несвоєчасний розрахунок з ТзОВ «СЕА Електротехніка» за виконані роботи відбувся не з вини відповідача, а у зв'язку з веденням системи електронних платежів ДКС України, відсутністю видатків місцевих бюджетів, пов'язаних з дефіцитом бюджетних асигнувань, що, із врахуванням положень ст.614 ЦК України, вважає підставою для задоволення апеляційної скарги. При цьому, наголошує, що неодноразово подавав у ДКС України платіжні доручення для погашення існуючого боргу, проте у зв'язку із затримками з боку казначейства проплат по поточних видатках, виникла кредиторська заборгованість, яка не була сплачена до кінця 2013 року.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ТзОВ "СЕА Електротехніка" подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначив, що відсутність бюджетних коштів і неналежне фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення по зобов'язаннях, в тому числі і подання платіжного доручення в органи Державного казначейства та повернення його без виконання.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду від 05.12.2014р. та штампом із відміткою про відправку ухвали суду від 05.02.2015р. (а.с. 89, 131). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника позивача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

21.10.2013р. між департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (замовником) та ТзОВ «СЕА Електротехніка» (підрядником) було укладено договір № 397 (надалі - договір), за яким підрядник прийняв на себе обов'язок із здійснення капітального ремонту системи керування вуличним освітленням у м. Чернівці, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх (а.с. 10-13).

Відповідно до п.2.1, вартість договору встановлюється виходячи з договірних цін, визначених на основі положень ДБН Д.1.1-1-2000 і складає 586371,24 грн. за рахунок субвенції коштів з державного бюджету. Відповідна договірна ціна, підписана та скріплена печатками сторін, міститься в матеріалах справи (а.с. 14).

Пунктом 5.1 договору встановлено термін початку робіт у жовтні 2013 року, термін закінчення - у грудні 2013 року.

На виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 586371,24 грн., що підтверджується підписаним двостороннім актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 24.12.2013р.та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) від 24.12.2013р. (а.с. 15, 16-17).

Однак, відповідач вартість виконаних робіт в повному обсязі не оплатив. З матеріалів справи вбачається, що замовник перерахував виконавцю 2000,00 грн. попередньої оплати (до початку судового розгляду у даній справі) та 115000,00 грн. оплати за фактично виконані роботи (після початку судового розгляду), що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 18, 60-61, 62, 73-76), у зв'язку з чим виникла заборгованість складає 469371,24 грн.

У зв'язку з подальшою несплатою заборгованості позивач звернувся із позовом до господарського суду про стягнення з відповідача основної суми боргу, а також 45949,19 грн. пені, 13112,33 грн. 3% річних, 75383,89 грн. інфляційних втрат (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 68-69).

Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно пункту 3.2., 3.3. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються з межах договірної ціни та виділених коштів на підставі актів прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник (відповідач) протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт приймає рішення про оплату за виконані роботи та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

З матеріалів справи вбачається наявність акту прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на суму 586371,24 грн., котрі підписані сторонами та скріплені їх печатками 24.12.2013р.

Зважаючи на це, після спливу 10-ти денного строку з моменту підписання сторонами акту прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, обов'язок замовника оплатити виконані роботи є таким, що настав. Факт повної оплати за виконані роботи не підтверджується ні матеріалами справи, ні поясненнями обох сторін. Як зазначалось вище, станом на дату звернення позивача із позовом у даній справі, відповідач сплатив йому 2000,00 грн. попередньої оплати, а після порушення провадження у справі (за період з 03.11.2014р. по 10.11.2014р.) - 115000,00 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з тим, що з матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів в частині несплати коштів за виконані роботи. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення 469371,24 грн. основної заборгованості.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, у пункті 3.3 договору зафіксовано обов'язок замовника в 10-ти денний строк з моменту підписання акту виконаних робіт прийняти рішення про оплату та подати доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач покликається на цей пункт договору і зазначає, що свої договірні зобов'язання він виконав повною мірою і у встановлений строк, подавши платіжні доручення до УДКС в Чернівецькій області. Проте, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 26-28) не вбачається наявності на них належної відмітки органу Державного казначейства про прийняття таких платіжних доручень (відсутній відповідний штамп із зазначенням дати отримання та підписом уповноваженої особи). Вказана обставина не вбачається і з інших поданих відповідачем документів. Отже, твердження скаржника про вчасне виконання ним свого обов'язку, передбаченого п.3.3 договору колегія суддів не вважає доведеними належними та допустимими доказами, а тому не приймає до уваги. Зважаючи на це, а також на факт непогашення основної заборгованості, слід вважати, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо вчасної оплати за виконані роботи.

Частина 2 ст.617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України передбачають, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 13112,33 грн. трьох відсотків річних та 75383,89 грн. інфляційних втрат.

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 7.3. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання згідно пункту 3.2. цього договору відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.

Отже, зважаючи на факт прострочення, на відповідні положення ЦК України та договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення 45949,19 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 17.11.2014р. у справі №926/1532/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради - без задоволення.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 23.02.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Данко Л.С.

суддя Кузь В.Л.