Постанова № 42804952, 16.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 року Справа № 904/7155/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Крутовських В.І., Березкіної О.В. (зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 16.02.2015р.)

Секретар судового засідання Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В., представник, довіреність № 14-167 від 11.06.14;

від відповідача: Костюченко В.П., представник, довіреність № 8 від 06.01.15.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі №904/7155/14

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про стягнення 63 317 987,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі №904/7155/14 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ, на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, 50 501 138,18 грн. основного боргу, 1 373 292,23 грн. три проценти річних, 362 309,79 грн. пені, 683 400,34 грн. інфляційних втрат, 64 842,59 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з оскарженим рішенням, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3 260 788, 14 грн. пені.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин справи та визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст..551 ЦК України та ст..233 ГК України, відповідачем не було надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин. Місцевим судом не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, чим порушено ст..4-2, 3, 84 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради (покупець) укладено договір №13/3776-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п.5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Як встановлено п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили термін передачі газу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Пунктом 11.1 договору, сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині поставки газу до 31.12.2013, в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем у січні - грудні 2013 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 44573,126 тис. куб. м. на загальну суму 62 282 736,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.20-31) та не заперечується сторонами.

Строк оплати, відповідно до умов п.6.1. договору, за поставлений в січні 2013 року природний газ на суму 15 070 922,56 грн. - до 14.02.2013 включно; за поставлений в лютому 2013 року природний газ на суму 12 175 772,08 грн. - до 14.03.2013 включно; за поставлений в березні 2013 року природний газ на суму 10 096 597,52 грн. - до 14.04.2013 включно; за поставлений в квітні 2013 року природний газ на суму 2 213 527,28 грн. - до 14.05.2013 включно; за поставлений в жовтні 2013 року природний газ на суму 6 770 773,93 грн. - до 14.11.2013 включно; за поставлений в листопаді 2013 року природний газ на суму 6 340867,99 грн. - до 14.12.2013 включно; за поставлений в грудні 2013 року 9 614 275,17 грн. - до 14.01.2014 включно.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений природний газ - в сумі 4 644539,04 грн., що підтверджує сальдо КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" (а.с.32).

Вказане стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з а прийнятий в січні - грудні 2013 року природний газ у розмірі 57 638 197,49 грн.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату суми основного боргу у розмірі 7 137 059,31 грн. до звернення позивача з позовом, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 01.04.2014 на суму 5 596327,15 грн., №6 від 18.03.2014 на суму 976 607,44 грн., №6 від 23.06.2014 на суму 512 820,13 грн., №7 від 19.08.2014 на суму 51 304,59 грн. (а.с. 52,53).

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюванного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне собою відмову в позові, а не припинення провадження справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду та вважає правомірним часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 50 501 138,18 грн. та відмову у позові в частині стягнення 7 137 059,31 грн., оскільки вказана сума була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, тобто до 18.09.2014.

З матеріалів справи вбачається, що окрім суми основного боргу, позивач також просив господарський суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 373 292,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 683 400,34 грн. та пеню у сумі 3 623 097,93 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочений час, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлені положення, згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 1 373 292,23 грн., інфляційні втрати в сумі 683 400,34 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції, оскільки є обґрунтованою та доведеною.

Стосовно заявленої до стягнення 3 623 097,93 грн. пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом першої інстанції в повній мірі оцінені надані відповідачем докази, які підтверджують об'єктивність причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, на підставі яких зменшено розмір пені, а саме: значна несплату населенням, юридичними особами та бюджетними організаціями наданих відповідачем послуг, що робить підприємство збитковим; невиконання судових рішень, відповідно до яких на користь відповідача стягнута заборгованість громадян та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання, заборона ускладнює належне виконання підприємством своїх зобов'язань з оплати енергоносіїв.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що з метою скорочення видатків підприємства й подолання фінансових труднощів на підприємстві відповідача видано накази про введення неповного (4- денного) робочого тижня з метою економії фонду заробітної плати. Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" проводиться претензійно - позовна робота, відповідно до якої за період 01.01.2013 - 18.08.2014 подано 498 заяв про видачу судових наказів на загальну суму 2 415,1 тис. грн.; населенням добровільно виконано 218 накази на загальну суму 535,3 тис. грн.; відповідачем подано на примусове стягнення до відділу Державної виконавчої служби 405 наказів на загальну суму 1 863,0 тис. грн., подано 21 437 претензій на загальну суму 7491,3 тис. грн., з яких добровільно сплачено кошти по 5084 претензіям на загальну суму 5609,2 тис. грн.; подано 93 позови до державних організацій, підприємств та фізичних осіб - підприємців на суму 7491,3 тис. грн. У зв'язку з складною фінансовою ситуацією підприємства, державною податковою інспекціїю рішенням №44 від 29.03.2013 розстрочено КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" сплату ПДВ на 2013 рік на суму 2 248 916, 55 грн., органом пенсійного фонду укладено з відповідачем договір про розстрочення виплат штрафних санкцій на 2 261 128,38 грн. останнім терміном погашення - травень 2014.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінювати чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 362 309,79 грн., на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Зокрема, судом встановлено, що відповідач є відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, без мети отримання прибутку; не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно умов договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність відповідача та ставить під загрозу зриву проведення опалювального сезону, та як наслідок, залишення установ без опалення. Крім того, судом першої інстанції враховано заходи здійсненні відповідачем щодо покращення фінансово - економічного стану підприємства.

В той же час, відповідно до п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013, положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, враховуючи ступінь виконання зобов'язання, а саме те, що відповідачем було здійснено незначне погашення заборгованості, порівняно з сумою боргу, до звернення позивача з позов до суду, термін прострочення виконання зобов'язання, враховуючи фінансовий стан як відповідача, так і позивача, матеріальні інтереси обох сторін, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення - 3 623 097,93 грн. до 50 % від заявленої суми, що становить 1 811 548, 97 грн.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми пені підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі №904/7155/14 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ, на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, 50 501 138,18 грн. основного боргу, 1 373 292,23 грн. три проценти річних, 1 811 548, 97 грн. пені, 683 400,34 грн. інфляційних втрат, 64 842,59 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.02.2015 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.І. Крутовських

Суддя О.В. Березкіна