Постанова № 42804880, 17.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа№ 910/16760/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Шевченко О.М. ( довір.№566 від 31.12.14);

Від відповідача - Золотопуп С.В. ( довір. №01/27-2015 від 27.01.2015);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014р.

у справі №910/16760/14 (головуючий суддя: Марченко О.В., судді: Васильченко Т.В., Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки - 2000"

про стягнення 96 609, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.14р. у справі №910/16760/14 позов задоволено частково. Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-2000" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 55336 грн. 94 коп. основного боргу; 5 852 грн. 61 коп. інфляційних втрат; 3 000 грн. 66 коп. 3% річних; 3 375 грн. 45 коп. пені, 2 766 грн. 85 коп. штрафу та 1 406 грн. 65 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що оскільки відповідачем заборгованість сплачена частково, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення несплаченої суми боргу за послуги з холодного постачання і стоки холодної води.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що у відповідача відсутні зобов'язання за договором перед ПАТ "Київводоканал" з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. в частині відмови у стягненні з ОСББ «Осокорки-2000» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 21 162,43 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 2 035,74 грн. інфляційних втрат, 1 274,02 грн.3% річних, 746,37 грн. пені та 1058,12 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДСанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору без розподілу постачання питної води на категорії, в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, надання послуг, що потребують використання питної води - гарячого водопостачання населенню. Суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачем акти про зняття показань водолічильників, що погоджені й підписані відповідачем та є первинними документами й підтверджують факт надання послуг за договором.

Спір у справі, як зазначає скаржник, виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка йде на виготовлення гарячої води, тому що умовами договору не встановлено звільнення абонента від сплати за надані йому послуги постачальником води, яка підігрівається в теплових пунктах, що не перебувають на балансі абонента, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонній актів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

18.09.2009р. між відкритим акціонерним товариством "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", як постачальником, та ОСББ "Осокорки-2000" , як абонентом, укладено договір, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - Місцеві правила), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, встановлених Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), Правилами № 37, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Відповідно до п.п.2.1.2 п.2.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами № 190. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил № 190 та Місцевих правил (п.п. 2.1.4 п. 2.1 договору).

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 договору постачальник зобов'язується забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питна" до його водопровідного вводу.

Абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах договору (п.п. 3.3.5 п. 3.3 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє один рік. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються договором (п. 7.1 договору).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до пункту 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Як свідчать матеріали справи відповідачеві відкрито особовий рахунок та присвоєно код 2-758 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення. В той же час, розгорнутий розрахунок позовних вимог позивача свідчить по те, що відповідачеві позивачем відкрито другий рахунок та присвоєно код 2-50758, за яким ОСББ "Осокорки-2000" мав здійснювати розрахунок за послуги з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Судом встановлено, згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кодом 2-50758, за яким обліковуються холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води, та стоки гарячої води, зазначено заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, у сумі 21 162,43 грн. та заборгованість за стоки гарячої води у сумі 25 066,52 грн., а всього 46 228,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.06.2010 по 30.04.2014 позивачем за договором були надані відповідачеві послуги з холодного водопостачання по коду 2-758, що підтверджується, зокрема, розгорнутим розрахунком позовних вимог, за отримання яких відповідачеві було виставлено до сплати суму 175 794,06 грн.

Оскільки відповідачем заборгованість сплачена частково в сумі 145 523,64 грн., то задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення несплаченої суми боргу в сумі 30 270,42 грн. за послуги з холодного постачання і стоки холодної води.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Позивач стверджує, що будинок, який обслуговує ОСББ "Осокорки-2000", споживає гарячу воду з бойлера публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ПАТ "Київенерго"), проте договір між ПАТ "Київенерго" та позивачем відсутній, відтак саме на відповідачеві лежить обов'язок з оплати питної води, використаної для надання послуг гарячого водопостачання.

Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем в цій частині.

Правилами № 190 врегульовано порядок проведення розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод.

Так, пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Тобто, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Місцевий господарський суд, з урахуванням наведених актів законодавства, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами взятих на себе за договором зобов'язань, а також щодо постачання позивачем ПАТ "Київенерго" питної води для її підігріву та постачання споживачам гарячої води, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача зобов'язань за договором перед ПАТ "Київводоканал" з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, а тому в стягненні боргу у сумі 21 162,43 грн. обґрунтовано відмовив.

Не можуть бути покладені в основу рішення доводи позивача в апеляційній скарзі про визнання боргу відповідачем за кодом 2-50758 шляхом часткової оплати виставлених рахунків, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСББ "Осокорки-2000" за період з червня 2010 року по квітень 2014 року перерахувало позивачу грошові кошти у сумі 29 986,45 грн., які були нараховані за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води (код 2-50758), проте 16.09.2014 відповідач надіслав позивачу лист №16/9-2014, в якому просив ПАТ "АК "Київводоканал" зарахувати помилково (незаконно) сплачені кошти у сумі 29986,45 грн. з рахунку абонентського коду 2-50758 на рахунок абонентського коду 2-758 у зв'язку з тим, що ці платежі були проведені незаконно, поза дією договору, що не передбачає абонентського коду 2-50758.

06.10.2014 позивач надіслав відповідачу лист № 2750/08-13/30-14, в якому повідомив таке: коди абонента 2-758 та 2-50758 відкриті розрахунковим департаментом для зручності проведення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення і об'єднуються в один договір абонента; оплати на суму 29986,45 грн. рознесені відповідно до призначень платежу, вказаних у платіжних дорученнях ОСББ "Осокорки-2000", а також в розрізі кодів абонента та договору.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що грошові кошти у розмірі 29 986,45 грн. суд не має права зараховувати в рахунок погашення боргу за кодом 2-758, з урахуванням предмету позову та того, що суд розглядаючи справу, не може виходити за межі розгляду даного господарського спору.

Щодо зобов'язання відповідача з оплати як за стоки холодної води та і за стоки гарячої води.

За укладеним між позивачем та відповідачем договором постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.

Пунктом 1.4 Правил №190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 2.4 Правил №37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення боргу за стоки гарячої води, яка є однією із складових за кодом 2-50758, а саме у розмірі 25 066,52 грн., з урахуванням п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, у зв'язку з тим, що розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника наданий з червня 2010 року, що на 07.08.2014 складає 4 роки 1 місяць та 7 днів, що на 1 рік 1 місяць та 7 днів більше строку позовної давності, а ПАТ "АК "Київводоканал" не подало клопотання про поновлення строку позовної давності слід зазначити про наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною третьою статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова № 10) зазначено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Постанови № 10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З розгорнутого розрахунку боргу відповідача перед позивачем вбачається, що ОСББ "Осокорки-2000" перераховувало грошові кошти кожного місяця, погашаючи борг за відповідний місяць повністю або частково.

Отже перерахуванням грошових коштів відповідачем на користь позивача протягом періоду з червня 2010 року по квітень 2014 року відповідачем визнано наявність боргу, тому відбулося переривання строку позовної давності, як наслідок заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Крім заявленої суми основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача: 7 888,35 грн. інфляційних втрат, 4 121,82 грн. пені, 4 274,68 грн. 3% річних та 3 824,97 грн. штрафу.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення вимог щодо стягнення з ОСББ "Осокорки-2000" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" основного боргу, інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі 5 852,61 грн. та 3% річних у сумі 3 000,66 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6 договору).

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вірним є розрахунок місцевого господарського суду суми пені, а тому підлягає стягненню з відповідача пеня у сумі 3 375,45грн. та штраф у сумі 2766,85 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не доводять їх протилежність, а тому судовою колегією відхиляються.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. у справі №910/16760/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16760/14.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло