Рішення № 42804568, 16.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р.Справа № 922/5981/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", м. Стаханів, Луганська область про стягнення 21947,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - Величко Є.М., дов. від 20.05.2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 17773,86 грн. основного боргу, 3434,61 грн. індексу інфляції та 739,20 грн. 3% річних за договором № 236 від 13 лютого 2013 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно Акту господарського суду Харківської області від 31 січня 2015 року поштове відправлення господарського суду Харківської області за вихідним номером № 003200 по справі № 922/5981/14, адресовані до Публічному акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод", останньому не надсилалися, з посиланням на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01 грудня 2014 року № 07-13-3569, яким поінформовано, що відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

13 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (позивачем, продавцем) та Публічним акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" (відповідачем, покупцем) було укладено договір № 236.

Згідно пункту 1.1. договору № 236 продавець зобов*язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити кабельно-провідникову продукцію та інше, а покупець зобов*язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 1.2. договору від 13 лютого 2013 року відомості про товар, а саме: найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна, загальна вартість, нормативна документація, якій повинен відповідати товар, та інші характеристики товару вказуються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід*ємною частиною.

18 червня 2013 року між сторонами була підписана специфікація № 11 до договору № 236 від 13 лютого 2013 року.

В цій специфікації сторони узгодили поставку партії товару на суму 56154,60 грн. Крім того, в специфікації були узгоджені умови поставки та оплати товару: строк поставки: 10-20 днів з моменту підписання специфікації; оплата: не пізніше 10 календарних днів з моменту поставки товару.

25 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" виставило покупцю рахунок-фактуру № Ю-00006265 на суму 17773,86 грн.

На виконання умов договору № 236 від 13 лютого 2013 року та специфікації № 11 від 18 червня 2013 року позивачем Публічному акціонерному товариству "Стахановський вагонобудівний завод" була здійснена поставка товару по видатковій накладній № Ю-00003374 на суму 17773,86 грн. Товар був отриманий Сінкевич О.К. на підставі довіреності № 5050 від 01 липня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином свої зобов*язання не виконав і не сплатив грошові кошти за поставлений товар, у зв*язку з чим на день подачі позову основний борг Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" перед позивачем складає суму у розмірі 17773,86 грн.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору № 236 від 13 лютого 2013 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17773,86 грн. задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3434,61 грн індексу інфляції та 739,20 грн. 3% річних задовольнити.

Згідно статтей 55 Конституції України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 536, 610, 625, 626, 627, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (49013, Луганська область, м. Стаханів, пр. Леніна, 67, розрахунковий рахунок 26006001094980 у Луганській філії АТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 304717, код ЄДРПОУ 00210890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (юридична адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Мікояна, буд. 22, кв. 6, поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3-г, поточний рахунок 26004001000417 у ВАТ "МОТОР-БАНК", м. Запоріжжя, МФО 313009, код ЄДРПОУ 31507980) 17773,86 грн. основного боргу, 3434,61 грн. індексу інфляції, 739,20 грн. 3% річних за договором № 236 від 13 лютого 2013 року та 1827 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2015 р.

Суддя П.В. Хотенець