Рішення № 42804543, 05.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/21041/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач" та Товариства з обмеженою

відповідальністю "Мрія АгроХолдинг"

про солідарне стягнення заборгованості

Головуючий суддя: Домнічева І.О.

Суддя: Ващенко Т.М.

Суддя: Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: представник Хомичук Р.О. (довіреність № 09-32/1152 від 01.10.2013)

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився;

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія АгроХолдинг" про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 19 649 265, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 263 970 839, 36 грн., заборгованості за процентами в розмірі 1 314 863, 32 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 17 664 048, 72 грн., 1 875 952, 24 грн. - заборгованості по комісії, 20 221 283, 39 грн. - пені за простроченим кредитом, 349 977, 71 грн. - пені за простроченими процентами, 36 879, 21 грн. - пені по комісійній винагороді за управління кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач на виконання умов кредитного договору про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-0466/2-1 від 27.02.2013 надав Відповідачу-1 у визначеному розміру кредитні кошти, втім Відповідач-1, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, а Відповідач 2, як поручитель, не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № 20-0470/3-3 від 27.02.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21041/14 та призначено справу до розгляду на 28.10.2014.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 27.10.2014 від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників Відповідачів та невиконання ними вимог суду, розгляд справи відкладено до 25.11.2014.

У судовому засіданні 25.11.2014 представники Відповідачів надали суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.12.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 16.12.2014 суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/21041/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Домнічева І.О., суддя Ващенко Т.М. та суддя Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2014 справу № 910/21041/14 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі суду: Головуючий суддя: Домнічева І.О., суддя Ващенко Т.М. та суддя Трофименко Т.Ю.

Представник Відповідача-1 16.12.2014 подав клопотання про витребування у Позивача доказів належного отримання Відповідачами вимог щодо сплати заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору № 20-0466/2-1 від 27.02.2013 у відповідності до договору поруки № 20-0470/3-3 від 27.02.2013.

Враховуючи, що Позивачем до позовної заяви надано докази надіслання Відповідачам вимог про сплату заборгованості, подане клопотання задоволенню не підлягає.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі господарського суду міста Києва, 15.01.2015 представник Позивача подав докази надання грошових коштів ТОВ «Стач», зокрема, виписки руху коштів за період з 27.02.2013 по 21.09.2014.

15.01.2015 представник Відповідача-2 надав письмові пояснення, в яких проти позову заперечував та зазначив про те, що встановлення договорами про внесення змін до кредитного договору збільшеного розміру кредиту, без згоди поручителя, призводить до збільшення обсягу відповідальності Відповідача та є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

В судовому засіданні з 15.01.2015 на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.02.2015.

03.02.2015 через канцелярію суду Позивач надав заяву про надання додаткових доказів та письмові заперечення, в яких зазначив про те, що не є збільшенням основного зобов'язання надання чергового траншу за договором про відкриття кредитної лінії, що забезпечений договором поруки, у зв'язку з чим вважає зазначене твердження Відповідача-2 на необґрунтованим.

В судовому засіданні 05.02.2015 представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

У судовому засіданні 05.02.2015 представники Відповідачів підтримали клопотання, подані через канцелярію суду про відкладення розгляду справи.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів Відповідачів, суд відмовив у задоволенні поданих клопотань про відкладення розгляду справи.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі-Банк, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стач» (Позичальник, Відповідач-1) укладений кредитний договір про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-0466/2-1, відповідно до якого Позивач за умови наявності власних кредитних ресурсів зобов'язався надати Відповідачу-1 кредит шляхом відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії зі встановленням ліміту кредитної лінії у розмірі 20 000 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до п.2.1 договору кредитування відбувається шляхом надання Відповідачу-1 кредитних коштів в межах окремих траншів з максимальним строком траншу не більше 120 банківських днів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, виходячи з офіційного курсу іноземних валют, встановлених Національним Банком України. Мінімальна сума кожного траншу складає 5 000 000, 00 доларів США 00 центів. Відповідач-1, в свою чергу зобов'язався отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов'язки, що витікають зі змісту цього договору і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені цим договором. Видача траншів в межах кредитної лінії здійснюється на підставі договорів про надання траншів, якими встановлюється кінцевий термін повернення кожного окремого траншу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач-1 неодноразово звертався до Позивача з заявами № 28/02/13-01 від 28.02.2013, № 12/03/13-01 від 12.03.2013, № 04/07/13-01 від 04.07.2013, № 03/09/13-01 від 03.09.2013, № 26/11/13-01 від 26.11.2013 про перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № 26005620338937/840 в загальному розмірі 80 000 000 доларів США для поповнення обігових коштів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку Відповідача-1, Позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором щодо надання Відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 80 000 000 доларів США 00 центів.

Пунктом 2.2 договору встановлено кінцевий термін повернення ліміту кредитної лінії - 01 вересня 2014 року. Кінцевий термін повергнення кожного окремого траншу встановлюється відповідним договором про надання траншу. У разі, якщо встановлена цим договором дата (останній день строку) погашення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то позичальник здійснює погашення кредиту не пізніше останнього робочого дня, що передує цьому вихідному, святковому або неробочому дню.

В залежності від строку траншу процентна ставка за користування кредитом встановлюється згідно інформації, наведеної у таблиці, зазначеної у п. 3.2 договору. При цьому, за користування кредитом в рамках встановлених траншів, Позичальник повинен сплачувати Банку проценти, розмір яких окремо встановлюється договорами про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування.

Сторони домовились, що максимальний розмір процентної ставки за цим договором та договорами про надання траншу не може перевищувати: 45, 0 % річних, за користування кредитними коштами, наданими в гривні; 15, 0 % річних за користування кредитними коштами, наданими в доларах США.

Проценти за користування кредитом в межах кожного окремого траншу нараховуються Банком щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами.

При розрахунку процентів за користування кредитом в гривні використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році; при розрахунку процентів за користування кредитом в доларах США використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці та 360 днів у році. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту - в дату, до якої позичальник має право користуватись Кредитом.

Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в п 2.2, сплачуються позичальником щоденно.

При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до п'ятого числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії Кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну.

У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні (пункт 3.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем та Відповідачем-1 укладались договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-0466/2-1 від 27.02.2013, а саме: № 20-1011/2-1 від 08.04.2013, № 20-1012/2-1 від 08.04.2013, № 20-0467/2-1 від 27.02.2013, № 20-1552/2-1 від 30.05.2014, № 20-1013/2-1 від 08.04.2013, № 20-1014/2-1 від 08.04.2013, № 20-1553/2-1 від 30.05.2014, № 20-1554/2-1 від 30.05.2014 та договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування за кредитним договором про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-0466/2-1 від 27.02.2013, а саме: № 20-0482/2-1 від 28.02.2013, № 20-0630/2-1 від 12.03.2013, № 20-2062/2-1 від 04.07.2013, № 20-2514/2-1 від 03.09.2013, № 20-3734/2-1 від 26.11.2013, № 20-3747/2-1 від 27.11.2013, в яких сторони узгоджували процентну ставку за користування кредитом, кінцевий термін повернення траншу, розмір процентів за користування траншем.

Про належне виконання банком своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку Відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення Позивачем умов договору щодо надання кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.6 договору сторони встановили наступну черговість погашення позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз): на погашення прострочених до сплати понад 31 день процентів за користування кредитом; на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди; на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом; на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагород; на погашення простроченої до сплати суми кредиту; сплата нарахованих процентів за користування кредитом; сплата нарахованої комісійної винагороди; сплата суми кредиту; сплата неустойки (пені, штрафів); сплата нарахованих процентів за користування кредитом, строк сплати яких не настав; сплата нарахованої комісійної винагороди, строк сплати якої не настав; сплата суми кредиту, термін сплати якої не настав. Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановили, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Умовами кредитного договору також сторони узгодили, що за надання кредиту Відповідач-1 сплачує комісійну винагороду у розмірі 0, 5 % від ліміту кредитної лінії в національній валюті по курсу НБУ на день укладення цього договору, яка сплачується рівними частинами протягом трьох місяців після укладення кредитного договору, але не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2013 року на рахунок Позивача. У випадку, якщо кінцева дата сплати комісії за надання кредиту припадає на вихідний чи святковий день, Позичальник зобов'язаний здійснити сплату комісії за надання кредиту в останній робочий день напередодні (п.3.9 договору).

Строк дії договору відповідно до п.6.1 договору сторони узгодили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п.6.7 договору).

За умовами договору про внесення змін до договору про надання траншу № 20-1553/2-1 від 30.05.2014 кінцевий термін повернення траншу, наданого на підставі зазначеного договору - 01.07.2014.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів договору строк повернення Відповідачем-1 кредитних коштів Позивачу настав.

Натомість, Відповідач-1, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплатив своєчасно платежі в рахунок погашення кредиту та нараховані по ньому проценти, а також комісійну винагороду.

У зв'язку з цим, вимогою № 30-02/335 від 11.09.2014 Позивач проінформував Відповідача-1 про наявність простроченої заборгованості за кредитом і процентах та вимагав усунення порушень умов кредитного договору.

Втім, Відповідач-1 залишив дану вимогу без відповіді і задоволення, що свідчить про виникнення у Позивача права на стягнення заборгованості за договором в повному обсязі, яка за розрахунком позивача, що відповідає фактичним обставинам справи, складає 19 649 265, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 263 970 839, 36 грн. - заборгованість за кредитом, 1 314 863, 32 доларів США заборгованість за процентами, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 17 664 048, 72 грн. та 1 875 952, 24 грн. - заборгованість по комісії.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення Відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісійної винагороди підтверджений матеріалами справи та не спростований Відповідачем-1 під час розгляду справи належними доказами, суд прийшов до висновку, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» доведено належними доказами наявність суми заборгованості, розрахованої за курсом, у відповідності до вимог чинного законодавства, тому вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 19 649 265, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 263 970 839, 36 грн., 1 314 863, 32 доларів США заборгованості за процентами, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 17 664 048, 72 грн. та 1 875 952, 24 грн. - заборгованості по комісії підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання Позивачем заявлено вимоги про стягнення 20 221 283, 39 грн. - пені за простроченим кредитом, 349 977, 71 грн. - пені за простроченими процентами, 36 879, 21 грн. - пені по комісійній винагороді за управління кредитом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач-1 у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконував, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії Відповідача-1 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Умовами договору про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-0466/2-1 від 27.02.2013 стягнення пені за порушення строків сплати комісійної винагороди за управління кредитом не передбачено.

З урахуванням вище викладеного, вимоги Позивача про стягнення 20 221 283, 39 грн. - пені за простроченим кредитом (за період з 26.03.2014 по 21.09.2014), 349 977, 71 грн. - пені за простроченими процентами (за період з 05.05.2013 по 21.09.2014) підлягають задоволенню, а позовна вимога про стягнення 36 879, 21 грн. - пені по комісійній винагороді за управління кредитом задоволенню не підлягає, оскільки, нарахування пені Позивачем на суми простроченої оплати щодо комісійної винагороди за управління кредитом за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 як позичальника по кредитному договору, між Позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія АгроХолдинг" (поручитель) 27.02.2013 було укладено договір поруки № 20-0470/3-3, відповідно до умов якого поручитель, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредитору: 1) заборгованості по наданому кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США 00 центів; 2) нарахованих за користування лімітом кредитної лінії процентів в розмірі та в порядку, встановленому кредитним договором, нарахованих за неправомірне користування лімітом кредитної лінії процентів в розмірі та в порядку, встановленому кредитним договором; при настанні умов, передбачених кредитним договором, процентів у розмірі та у порядку, передбаченому кредитним договором; комісійних винагород, передбачених кредитним договором, 3) неустойки (штрафу, пені), 4) збитків завданих кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредиту.

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник (п. 2.2 договору поруки).

Відповідно до п.2.3 договору поруки поручитель знайомий з умовами кредитного договору про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 20-0466/2-1 від 27.02.2013.

Строк дії договору сторони узгодили з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а також договорів про внесення змін до нього (п. 5.4).

У письмових поясненнях представник Відповідача-2 проти задоволення позову заперечував, зазначивши про те, що встановлення договорами про внесення змін до кредитного договору збільшеного розміру кредиту, без згоди поручителя, призводить до збільшення обсягу відповідальності Відповідача-2 та є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Однак, означене твердження Відповідача-2 не приймається судом до уваги та не звільняє його від виконання умов договору поруки, виходячи з наступного: обсяг зобов'язань поручителя визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору. Не є збільшенням основного зобов'язання надання чергового траншу за договором про відкриття кредитної лінії, що забезпечений договором поруки. У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.11.2014, № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання зобов'язань позичальником у строки, визначені кредитним договором, кредитор зобов'язаний звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя. Виконання поручителем зобов'язань перед кредитором повинно відбутися не пізніше двох робочих днів з дати отримання поручителем вимоги (п. 3.4).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок порушення Відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, Позивач, 12.09.2014 звернувся до поручителя з вимогою, яка направлена відповідно до умов договору поруки, в якій вимагав протягом десяти днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість за кредитним договором.

Втім, Відповідач-2 вказану вимогу Позивача залишив без відповіді та задоволення.

Твердження Відповідача-2 з приводу того, що Позивачем не надано до позовної заяви доказів отримання поручителем вимоги у відповідності до умов договору поруки не може бути підставою для звільнення від обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, виходячи з наступного:

Відповідач-2, як поручитель, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Однак таких доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.2013.

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в частині повернення кредиту, сплати процентів, комісійної винагороди та невиконання Відповідачем-2 умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим стягнення з Відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги як і не надали доказів на підтвердження виконання зобов'язань як за договором про відкриття траншевої мультивалютної відновлювальної кредитної лінії, так і за договором поруки.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору солідарно на Відповідачів в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач" (04071, м.Київ, провулок Електриків, будинок 15; ідентифікаційний код 34696393) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія АгроХолдинг" (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці, вул. Незалежності, будинок 68, ідентифікаційний код 35218853) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12; ідентифікаційний код 00039002) 19 649 265 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) доларів США 00 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 263 970 839 (двісті шістдесят три мільйони дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 36 коп. - заборгованості за кредитом, 1 314 863 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) доларів США 32 центи - заборгованості за процентами, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.09.2014 становить 17 664 048 (сімнадцять мільйонів шістсот шістдесят чотири тисячі сорок вісім) грн. 72 коп., 1 875 952 (один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 24 коп. - заборгованості по комісії, 20 221 283 (двадцять мільйонів двісті двадцять одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 39 коп. - пені за простроченим кредитом, 349 977 (триста сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 71 коп. - пені за простроченими процентами та 73 071 (сімдесят три тисячі сімдесят одна) грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору, видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.02.15р.

Головуючий суддя І.О. Домнічева

Суддя Т.М.Ващенко

Суддя Т.Ю. Трофименко