Постанова № 42804473, 18.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2015 року 14:06 № 826/2246/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Шулежко В.П., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної виконавчої служби Українипровизнання протиправною бездіяльності та скасування постанови від 04.02.2015р.,за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Рубель І.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, яка полягає у несвоєчасному (з порушенням строку) винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та надсилання даної постанови ОСОБА_1; визнання протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. від 04.02.2015р. №ВП 46357222 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа); зобов'язати Державну виконавчу службу України вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заходів примусового виконання рішень з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа №826/15917/14 від 28.01.2015р., а саме відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №826/15917/14 від 28.01.2015р. та примусово виконати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015р. у справі №826/15917/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржувана постанова прийнята правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову №ВП 46357222 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняття до провадження виконавчого документа) з виконання виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 29.01.2015р. по справі №826/15917/14.

Даним виконавчим листом допущено до негайно виконання постанову суду від 28.01.2015р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Київської області з 29.09.2014р. та присудження виплати їй заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавчий лист виданий Окружним адміністративним судом міста Києва від 29.01.2015р. відповідає вимогам, встановленим ч. 1 ст. 259 КАС України, а тому оскаржувана постанова прийнята протиправно.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в порушення норм ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем несвоєчасно винесено оскаржувану постанову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, однак письмових заперечень до суду не надав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

З матеріалів справи судом вбачається, що подана ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби заява зареєстрована у Державній виконавчій службі 31.01.2015р. за № С-1157, про що свідчить штам вхідної кореспонденції.

Однак, всупереч ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. № 46357222 винесена 04.02.2015р. та надіслана позивачу 09.02.2015р., що підтверджується штемпелем відділення поштового зв'язку та отримана ОСОБА_1 11.02.2015р., про що свідчить витяг із книги обліку рекомендованих поштових відправлень Ф8.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправну бездіяльність Державної виконавчої служби України, яка полягає у несвоєчасному (з порушенням строку) винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та надсилання даної постанови ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 17 Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» такими документами, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва по справі №826/15917/14 від 28.01.2015 відповідає вимогам, встановленим законодавством щодо виконавчого листа.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Судове рішення (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015), на підставі якого виданий виконавчий лист № 826/15917/14 від 28.01.2015, ухвалене на користь одного позивача та проти одного відповідача.

Таким чином, відповідно до положень законодавства, у даному випадку, не передбачено видання кількох виконавчих листів.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI, яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1-7 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувану відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувану коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувана на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013, яка набрала законної сили з 06.02.2013 року, внесені зміни до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно пп. 2-3 Порядку № 845, боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно п. 7 Порядку № 845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6 1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Дана норма Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність прийняття Державною виконавчою службою України постанови від 04.02.2015р. №ВП 46357222 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, для належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливим зобов'язати Державну виконавчу службу України вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заходів примусового виконання рішень з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа №826/15917/14 від 28.01.2015р., а саме відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №826/15917/14 від 28.01.2015р. та примусово виконати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015р. у справі №826/15917/14.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, яка полягає у несвоєчасному (з порушенням строку) винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та надсилання даної постанови ОСОБА_1.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедала О.О. від 04.02.2015р. №ВП 46357222 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язати Державну виконавчу службу України вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заходів примусового виконання рішень з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа №826/15917/14 від 28.01.2015р., а саме відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №826/15917/14 від 28.01.2015р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

В.П. Шулежко