Постанова № 42804432, 18.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/21464/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Бичков В.В.;

від відповідача - Чечотка М.В.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р.

по справі № 910/21464/14 (суддя Босий В.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Такт»

до публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 264 921,37 грн.

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 68 653,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014р., враховуючи зменшення розміру позовних вимог, первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» задовольнити повністю. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» заборгованість у розмірі 256 381,40 грн., пеню у розмірі 6 887,07 грн., 3% річних у розмірі 1 652,90 грн. та судовий збір у розмірі 7 532,49 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. по справі №910/21464/14 в частині відмовити у задоволенні зустрічного позову про стягнення 68 653,87грн. та в частині задоволення позову про стягнення пені та 3% річних. Прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву та відмовити у задоволенні позовної заяви. Розстрочити виконання рішення у справі №910/21464/14 терміном на 1 рік.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р., у зв'язку із виходом судді Кропивної Л.В з відпустки, який входять до складу постійної колегії суддів, сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В. та Смірнова Л.Г.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Такт» заперечує проти апеляційної скарги та просить в задоволенні апеляційної скарги повністю відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

07 липня 2014р. між публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Такт» (продавець) укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар згідно умов договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. /а.с.18/.

Згідно п. 2.1. договору ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.

Вартість продукції, зазначена у п. 2.1. цього договору, включає вартість тари, упаковки, пакування продукції, а також інші витрати, які покладаються на постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п. 3.1. договору. (п. 2.4.)

Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в передбаченому додатком до договору. (п.2.5.)

Згідно п. 3.3. договору фактичний об'єм кожної партії продукції визначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка невід'ємною частиною цього договору.

Датою поставки, згідно п. 5.3. договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. Згідно п. 7.1.1. договору покупець зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Згідно п. 12.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

У п. 11 додатку до Договору сторони встановили, що строк дії договору до 31.12.2014р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін.

Так, на виконання умов договору на підставі довіреності №91 від 25.07.2014р. позивач передав відповідачу продукцію згідно накладної №РН-007586 на загальну суму 436 327,00грн. Продукція відвантажена згідно ТТН №4569 від 28.07.2014р. /а.с. 26, 27, 30/.

Пунктом 3 Додатку №1 до договору сторони домовилися, що розрахунки за продукцію здійснюються на протязі трьох банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі продукції. /а.с. 25/.

Платіжним дорученням №R/571 від 31.07.2014р. відповідач перерахував позивачу 436 327,00грн. /а.с. 32/.

Також на підставі довіреності №91 від 25.07.2014р. позивач передав відповідачу продукцію згідно накладної №РН-007646 на загальну суму 359 111,40 грн. Продукція відвантажена згідно ТТН №4605 від 30.07.2014р. /а.с. 26, 28, 31/.

Факт приймання-передачі товару підтверджується актом №2 прийому-передачі. /а.с. 29/.

Доказів оплати продукції на суму 359 111,40 грн. матеріали справи не містять.

Листом №06-02/789 від 03.09.2014р. відповідач визнав заборгованість на суму 359 111, 40грн., яка останнім віднесена в фінансовий план на 2014р. /а.с.33/.

30.09.2014р. сторони вивірили розрахунки та склали акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав суму 359 111,40грн. /а.с. 42/.

Платіжним дорученням №R/604 від 23.10.2014р. відповідач сплатив позивачу 60 000,00грн. /а.с. 40/.

Платіжним дорученням №R/897 від 25.11.2014р. відповідач сплати позивачу 42 730,00грн. /а.с. 106/.

Таким чином, сума заборгованості станом на день винесення рішення становить 256 381,14грн.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів на спростування наявності заборгованості на спірну суму відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не подав.

Відповідно до ст.ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 9.6. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції продавець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період, за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність перерахунку пені та 3% річних, Київський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції щодо правомірності стягнення 6 887,07 грн. та 3% річних у розмірі 1 652,90грн.

Щодо зустрічного позову, то слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи зустрічний позов відповідач посилається на порушення строків поставки та часткове недопоставлення продукції з боку постачальника, що в свою чергу тягне за собою відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу.

Так, згідно п. 9.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості зобов'язання, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, згідно п. 3.3. договору фактичний об'єм кожної партії продукції визначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка невід'ємною частиною цього договору.

Датою поставки, згідно п. 5.3. договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Згідно п. 5. додатку №1 до договору строк поставки: протягом 10 днів з дати надання письмової заявки покупця (з правом дострокової поставки).

На підтвердження порушення строків відповідач надав копію заявки №06-02/648 від 17.07.2014р. /а.с. 65/.

Проте, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не наведено та не доведено, належними та допустимим доказами, надсилання заявки на адресу позивача.

Наданий витяг з журналу вихідної кореспонденції «Ременерго» ПАТ «Центренерго» на 2014 рік не може бути доказом надсилання, оскільки відсутні докази відділу зв'язку, або відмітка позивача про отримання.

Крім того, додатком №1 до Договору сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість та ціну товару, що мав поставлятися на користь покупця - круг 10,0-h 11 12Х1МФ-В-Т, кількістю 37,0 т.

Однак, поставка матеріальних цінностей (продукції) на користь відповідача відбувалася на підставі виписаної «Ременерго» ПАТ «Центренерго» довіреності №91 від 25.07.2014 р. на ім'я Дудченко О.Г. Вказаною довіреністю було уповноважено визначену особу на отримання від ТОВ «ТАКТ» продукції (круг ф. 10ст.12Х1МФ h 11 В-Т ГОСТ 7417-75;20072-74 бухт) кількістю 36,5 т, що в свою чергу позбавляло поставку 37,0т.

Щодо листа №1191 від 16.07.2014р., на який відповідач посилається як на доказ порушення строків поставки, то зазначене судом до уваги взяте бути не може, оскільки у ньому не зазначено щодо якої заявки позивач не може поставити продукцію, що позбавляє суд можливості визначити строк прострочення.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Разом з цим, господарський суд міста Києва відмовив публічному акціонерному товариству «Центренерго» у розстрочці виконання рішення на рік.

Суд виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення.

Відповідно до п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р., підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення, частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом в часі. (п. 7.1.2).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. (п. 7.2.).

Позивач звернувся до суду із захистом свого порушеного права, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, в частині оплати за поставлену продукцію.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, відсутні підстави для розстрочки виконання рішення у справі №910/21464/14.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. у справі №910/21464/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. у справі №910/21464/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/21464/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова