Постанова № 42804424, 09.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 910/20706/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.12.2014

у справі №910/20706/14 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР», м. Київ,

до Державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», Київська область, м. Фастів,

про стягнення 2 599,92 грн,

за участю представників:

від позивача: Довгопол В.Г. - представник (дов. № б/н від 14.01.2014);

від відповідача: 1) Матвіїв О.І. - представник (дов. № УТЛЦ1 від 19.01.2015);

2) Великодний В.В. - представник (дов. № УТЛЦ2

від 19.01.2015);

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» (надалі - ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» (надалі - ДП «Український транспортно-логістичний центр») про стягнення 2 599,92 грн безпідставно набутих грошових коштів.

До початку розгляду справи по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» 16.10.2014 та 29.10.2014 були подані заяви про зміну предмету позову, згідно яких позивач просив стягнути з відповідача 2 599,92 грн збитків, зумовлених неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по забезпеченню позивача придатними у комерційному відношенні вагонами під навантаження, внаслідок чого відбулось списання з наявної на підкоді ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» попередньої оплати за Договором №2126/1183-2012 від 26.12.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі №910/20706/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» з даним рішенням не погодилось та посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та невідповідність висновків встановленим обставинам, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2015.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача вимоги апеляційної скарги не визнали, відзначили, що доводи, на яких вона ґрунтується є безпідставними, а рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Третя особа, яка була належним чином була повідомлена про день, місце та час розгляду справи, уповноваженого представника в судове засідання не направила, про поважність причини неявки в судове засідання не повідомила та не заявила клопотань про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на наведені обставини та вислухавши думку представників сторін, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності уповноваженого представника третьої особи.

09.02.2015 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» (в тексті договору - Замовник), Державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» (в тексті договору - Основний виконавець) та Державним підприємством «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс» (в тексті договору - Співвиконавець) було укладено договір №2126/1183-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах (далі - Договір), за умовами якого Основний виконавець та Співвиконавець зобов'язались за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах, які належать Співвиконавцеві (нумерація вагонів починається на « 5» (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 02.01.2013 до Договору №2126/1183-2012 пункт 1.1 після слів: «нумерація вагонів починається на «5» сторонами був доповнений словами у наступній редакції: «та критих вагонів переобладнаних із рефрижераторних з нумерацією на «9087 по 9088».

Пунктами 2.2.5, 2.2.7 Договору сторони передбачили обов'язок Замовника здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, замовлених останнім, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) Основного виконавця № 26039146294 в ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» МФО 322959, код за ЄДРПОУ №34619229 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок; проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, які замовлені Замовником.

За приписами п. 2.2.16 Договору Замовник зобов'язаний приймати вагони, подані за його Заявкою. Відмова Замовника від прийняття вагонів допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання Замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності.

Непридатність вагонів у комерційному та/або технічному відношенні оформляється одним із повідомлень форми ВУ-23М, ВУ-25М та/або актами форми ГУ-23, оформленими згідно зі Статутом залізниць України та Правилами перевезень вантажів (п.п. 2.3.5, 2.3.6 Договору).

В свою чергу, Основний виконавець згідно пунктів 2.4.3, 2.4.4 Договору зобов'язаний організувати, відповідно до наданих планів перевезень, забезпечення Замовника придатними у комерційному та технічному відношенні вагонами під завантаження, надання послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, виступати платником залізничного тарифу, послуг, пов'язаних з відправленням або видачею вантажу, платником тарифу при перевезенні порожніх вагонів та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів замовлених Замовником. Перелік послуг, які за замовленням Замовника сплачує Основний виконавець, зазначається в Додатку 1 до Договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору його загальна вартість складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до п. 3.4.1 Договору.

Оплата послуг здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати.

Загальна ціна Договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни (п. 3.4.1 Договору).

Додатком № 2 до Договору сторонами було погоджено Протокол погодження договірної ціни № 1 від 26.12.12.

Відповідно до п. 3.4.5 Договору протягом надання послуг Основний виконавець відображає в особовому рахунку використання Замовником коштів для оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, що замовлені Замовником та щодобово надає в електронному вигляді переліки перевізних документів.

Акти наданих послуг оформляються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця (п. 3.4.6 Договору).

Замовник протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати Основному виконавцю підписаний акт або підписати акт із зауваженнями. У випадку підписання акту наданих послуг із зауваженнями між Замовником та Основним виконавцем здійснюється перевірка наданих послуг за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в акті наданих послуг наступного місяця (п. 3.4.8 Договору).

Сторони в п. 9.1 Договору визначили строк його дії з 01.01.13 по 31.12.13, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків, а якщо жодна із сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Визначаючи правову природу укладеного сторонами договору, місцевий господарський суд правильно зазначив, що такий за своїм змістом є договором транспортного експедирування, за яким, у відповідності до частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (частина 1 статті 931 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР», ДП «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс» та ДП «Український транспортно-логістичний центр» Договору №2126/1183-2012 від 26.12.2012 було спрямоване на отримання позивачем послуг транспортного експедирування, пов'язаних з перевезенням вантажу та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаного Договору ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» у 2013 році пред'явило відповідачеві заявку за вих. № 1299 на подачу порожніх вагонів на станцію Луцьк на 20.08.2013 для здійснення перевезення вантажу за маршрутом станція Луцьк - станція Чимкент.

За даними залізничної накладної № 32868523 та відомостей до неї, 15.08.2013 від станції Дарниця на станцію Луцьк відповідачем були направлені порожні вагони: № 58050949, № 58029331, № 58017492, № 59963140, які прибули на станцію призначення Луцьк 18.08.2013 у відповідності до календарного штемпеля прибуття.

З тих підстав, що порожні вагони № 58050949, № 59963140 містили написи графіті, тобто були непридатними для перевезення вантажу в комерційному відношенні і не могли слідувати за межі України, позивач, посилаючись на п. 2.2.16 Договору, відмовився від їх прийняття, про що 18.08.2013 був складений Акт загальної форми ГУ-23.

31.08.2013 позивач при ознайомленні з Переліком перевізних документів за Договором № 2126/1183-2012 дізнався про стягнення відповідачем з наявної на підкоді ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» № 9219748 попередньої оплати в якості провізної плати за подачу вагонів № 58050949, 59963140 із залізничної станції Дарниця на залізничну станцію Луцьк в сумі 2 599,92 грн (по 1 299,96 грн за кожний поданий вагон)

Вказані обставини змусили позивача звернутись до відповідача з претензією від 12.06.2014 вих. №04/5.1/653 щодо повернення коштів в сумі 2 599,92 грн, однак відповідач вимогу відхилив шляхом направлення листа від 07.10.2013 за вих. №УТЛЦ-10/3112.

Позовні вимоги до ДП «Український транспортно-логістичний центр» про стягнення збитків мотивовані тим, що втрати у вигляді списання з наявної на підкоді Замовника попередньої оплати по Договору в розмірі 2 599,92 грн у позивача виникли саме внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого п. 2.4.3 Договору у вигляді забезпечення Замовника непридатними у комерційному відношенні вагонами під навантаження, відтак втрати є збитками у відповідності до статті 610, п.4 ч.1 статті 611 та частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову та доводів апеляційної скарги, пояснив, що телеграми, на яку посилається позивач у нього немає, з її змістом він не обізнаний. Додав, що підприємство у своїй діяльності керується Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та Правилами користування вагонами і контейнерами. Названі нормативні документи не містять заборон для перевезень, про які, як зазначає позивач, йдеться у телеграмі № 3/2236 від 23.12.2009.

Крім того пояснив, 15.08.2013 працівниками станції Дарниця було проведено огляд порожніх вантажних вагонів перед їх направленням на станцію Луцьк у відповідності до вимог п. 5.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, останніми написів графіті на вагонах зафіксовано не було, а тому позивачеві був наданий рухомий склад у придатному під навантаження стані, отже, доказів того, що поява на вагонах, які перебували на станції Луцьк графіті спричинена діями відповідача, позивачем суду не надано.

Оскільки 21.08.2013 спірні вагони після прибуття на станцію Луцьк були передислоковані позивачем у попутному напрямку та завантажені вантажем інших клієнтів під кодами ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» до станції Свалява Львівської залізниці, а 25.08.2013 повторно завантажені і слідували під кодами позивача до станції Миколаїв Одеської залізниці та станції Вишневе Південно-Західної залізниці, вказане свідчить про технічну та комерційну придатність спірних вагонів для використання в процесі перевезення та свідчить про правомірне стягнення плати з підкоду позивача в якості провізної в сумі 2 599,92 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачем належними доказами вчинення відповідачем протиправних дій, наявності заподіяних збитків та причинного зв'язку між такою поведінкою і збитками та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та вбачається з Акту загальної форми ГУ-23 від 18.08.2013 вказаний документ був оформлений та підписаний двома особами на станції Луцьк Львівської залізниці, містить відомості, що вагони № 58050949, № 59963140 мають написи графіті, що виключає їх слідування за межі України відповідно до вимог тел. 3/2236 від 23.12.2009.

Згідно Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457, акт є документом, в якому суб'єктами господарювання відображається інформація про порушення вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку даному акту, місцевий суд зазначив, що позивач не вказав які саме нормативно-правові акти України чи нормативно-правові акти країн-учасниць СНД містять пряму заборону на використання вагонів з написом графіті для перевезень за межі України та наслідки використання таких вагонів для міжнародних перевезень.

При цьому суд послався на п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), в якому зазначається, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні до перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо навантаження здійснюється засобами залізниці.

Норми чинного законодавства України не містять визначення терміну «придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні», разом з тим, аналізуючи дані норми, можливо дійти висновку про те, що такою придатністю є технічний і фізичний стан рухомого складу.

Оскільки технічно справні вагони повинні відповідати вимогам технічної експлуатації, то під комерційною справністю слід вважати таку його справність, від якої залежить забезпечення збереження конкретного вантажу.

В апеляційній скарзі позивач наводить власне визначення терміну «непридатність вагону для перевезення певного вантажу в комерційному відношенні», зазначаючи, що при такій вагон, «будучи технічно справним, має видимі вади, які свідчать про можливість завдання шкоди вантажу у разі його перевезення у такому вагоні».

За твердженням апелянта наявність напису графіті є фізичним недоліком вагонів, яка виключає можливість перевезення вантажу у таких вагонах на зазначену позивачем у заявці №1299 станцію призначення Чимкент, що вказує на помилковість та неналежне дослідження судом фактичних обставин справи, внаслідок чого судом було прийнято рішення, висновки в якому таким обставинам не відповідають.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник послався на Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, учасницею підписання якої є Україна, параграфом 3 статті 3 якої визначені наступні положення:

За вказівкою відповідних урядових органів залізниця:

1) тимчасово припиняє рух повністю або частково;

2) тимчасово припиняє прийом деяких вантажів або допускає прийом їх тільки на певних умовах;

3) тимчасово приймає до перевезення переважно певні вантажі.

Залізниця, на якій введені такі заходи, зобов'язана негайно по телеграфу або по факсу повідомити про це заінтересовані залізниці, які беруть участь у цій Угоді. Ці залізниці повинні бути негайно повідомлені також про скасування зазначених заходів. Зазначені заходи публікуються, якщо це потрібно, у відповідності з внутрішніми правилами, чинними на залізницях.

Разом з тим, відповідно до п. 31 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 21.11.2000 №644, прийом вантажів до перевезення може бути тимчасово зупинений або обмежений згідно зі статтею 29 Статуту залізниць України, про що залізниця повідомляє вантажовідправників.

Так, у відповідності зі статтею 29 Статуту залізниць України Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

З наведеного змісту слідує, що Укрзалізниці надано право в окремих випадках запроваджувати тимчасові обмеження щодо перевезень.

На думку скаржника, вказана в Акті ГУ-23 від 18.08.2013 телеграма №3/2236 від 23.12.2009 є тим безпосереднім документом, який містить пряму заборону на приймання до слідування спірних вагонів з написами графіті для перевезення вантажів за межі України та виключає можливість використання таких вагонів під заявлене міжнародне перевезення, в даному випадку, на території Російської Федерації.

З доданої до апеляційної скарги відповіді начальника станції Луцьк ДТГО «Львівська залізниця» від 04.02.2015 за вих. №37 на запит ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» вбачається, що під час передачі сформованих рухомих складів на станціях переходу із залізниць України на територію Російської Федерації, російська сторона вимагала виконання телеграми №3/2236 від 23.12.2009 щодо недопустимості написів графіті на вагонах, які виключають можливість зняття відеоінформації та подальшого внесення в електронну базу даних про вагон для оперативного використання диспетчерським апаратом, а в разі їх наявності - неприйняття таких вагонів для подальшого слідування залізницями ВАТ «Російські залізниці».

Водночас, у відповіді зазначено, що на станції Луцьк телеграми №3/2236 від 23.12.2009 немає, оскільки її вимоги стосуються переміщення вагонів по ВАТ «Російські залізниці».

В силу вимог статей 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Не зважаючи на те, що в листі начальника станції Луцьк ДТГО «Львівська залізниця» від 04.02.2015 за вих. №37 наведено зміст телеграми №3/2236 від 23.12.2009, судова колегія не приймає наведене позивачем в якості належного доказу, що підтверджує обставини, на які він посилається, з огляду на відсутність такого документу. До того ж, в листі не зазначається, на який термін Російською Федерацією були запроваджені такі обмеження і чи діють вони на даний час.

Крім того, варто зазначити, що пункт 2 параграфу § 3 статті 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, на яку посилається скаржник, передбачає, що положення даної Угоди не застосовуються до перевезень вантажів між станціями двох країн транзитом на території третьої країни поїздами країни відправника або отримувача.

Оскільки за заявкою позивача №1299 перевезення вантажу спірними вагонами мало бути здійснено за маршрутом станція Луцьк (код станції 357800) - станція Чимкент (код 698606), а саме, з України до Республіки Казахстан, відтак рухомий склад мав слідувати залізницями Російської Федерації транзитом, що спростовує вищенаведені твердження апелянта.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання Договору позивачем і відповідачем були підписані та скріплені печатками без зауважень Перелік перевізних документів по перевезенням Замовника ТОВ «Квадро Центр» за Договором № 2126/1183-2012 від 26.12.12 за період з 02.08.13 по 31.08.13, а також акт наданих послуг № 8 від 31.08.13 за період з 01 серпня по 31 серпня 2013 року з розшифровкою наданих послуг по підкодам.

Скаржник не погодився з висновком суду про те, що підписання сторонами акту без зауважень свідчить про належне виконання послуг відповідачем і прийняття їх Замовником.

Аналізуючи положення пунктів 3.4,6, 3.4.8 Договору, суд першої інстанції вказав, що встановлені наведеним актом обставини підтверджують належне надання відповідачем послуг транспортного експедирування за серпень 2013 року, а тому доводи апелянта про те, що вищезгаданий акт не може використовуватись як форма прийняття та визнання наданих послуг Замовником є помилковим, оскільки з його змісту слідує, що сторони таким засвідчили, що станом на 31.08.2013 «послуги по організації перевезення вантажів надані в повному обсязі і задовольняють умови договору № 2126/1183-2012 від 26.12.12».

Аналогічну позицію з приводу того, що підписання акту є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу висловлено в постанові Верховного суду України від 24.04.2007 у справі №26/271.

Вказане підтверджує належне надання відповідачем позивачу послуг транспортного експедирування за Договором за серпень 2013 року та прийняття без зауважень вказаних послуг позивачем.

Згідно частини 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Тобто існує необхідність доведення факту, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки особи.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006).

Як зазначив суд першої інстанції, позивач кваліфікує як збитки, а саме, як витрати, зроблені управненою стороною та як втрату її майна, списану попередню оплату по Договору в розмірі 2 599,92 грн за надання під навантаження непридатних у комерційнму відношенні вагонів № 58050949, № 59963140, що не є збитками, в тому числі витратами, зробленими управненою стороною та втрату її майна, у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання невірного способу захисту, оскільки між сторонами існували зобов'язальні правовідносини на підставі Договору, а тому дії сторін щодо невиконання певних зобов'язань не є прямими збитками.

Разом з тим, суд першої інстанції врахував та дослідив докази, надані відповідачем, що підтверджують направлення вагонів №58050949, №59963140, не прийнятих позивачем на підставі Акту ГУ-23 від 18.08.2013 у попутному напрямку під кодами ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» до станції Свалява Львівської залізниці та в напрямку станції Миколаїв Одеської залізниці, станції Вишневе Південно-Західної залізниці, будучи завантаженими повторно, що підтверджується даними контрольно-довідкової системи ОДНСВК: №32868523 (ID:726515994), №39000732 (ID:727460022), №39060025 (ID:727925216) і засвідчує їх використання позивачем у своїй господарської діяльності та підставність стягнення відповідачем попередньої оплати з підкоду позивача в сумі 2 599,92 грн.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем протиправної поведінки відповідача, наявності завданих йому збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачеві у клопотанні про застосування строку позовної давності, мотивовано зазначивши, що така застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Крім того, за своєю природою Договір №2126/1183-2012 від 26.12.2012 є договором транспортного експедирування, а не договором про перевезення вантажу, як про це зазначає відповідач, а тому до вимог, пов'язаних з виконанням вищевказаного договору поширюється загальний строк позовної давності тривалістю в три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), який ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» при поданні даного позову був дотриманий.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом була дана правильна юридична оцінка обставинам справи, а тому судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування немає, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі №910/20706/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі №910/20706/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20706/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук