Ухвала суду № 42804199, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18255/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 10 листопада 2014 року №0086150226.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ПрАТ «Рамбурс» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 жовтня 2014 року №288/26-59-15-02-27, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 року у розмірі 146486,00 грн.

На підставі акту перевірки №288/26-59-15-02-27 від 28 жовтня року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року №0086150226, згідно якого за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 146486,00 грн. та нараховано 73243,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В силу п.п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Фермерським господарством «Блізнеци» Відокремлена Садиба (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №445/-(8)-14 від 13 липня 2014 року, відповідно до умов якого предметом договору є поставка гороху, що відповідає ДСТУ 4523:2006, в кількості 241 метричних тон +/-10% залікової ваги з оплатою після поставки, датою поставки товару та переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається вказана у перевізному документі дата приймання вантажу одержувачем у місці поставки. В разі виявлення розбіжності по кількісним показникам поставленого товару у вазі брутто понад 0,5% (у відповідності до п.37 Статуту залізниць України) та/або невідповідності якісних показників вимогам п.4 даного договору (при перевезенні залізничним транспортом) та/або прибуття товару в пункт призначення без необхідних сертифікатів, дозволів або результатів експертиз товар в пункті призначення не вивантажується до прибуття представника постачальника або до отримання письмового дозволу постачальника про розвантаження за відсутності такого представника (п.6).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем, основним видом діяльності якого є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на підтвердження перерахування коштів за поставлений товар, договір про надання послуг зберігання вантажу №44/14 від 09 червня 2014 року, укладений між позивачем (поклажодавець) та ТОВ «Мілленіум 2003» (зберігач), щодо тимчасового зберігання вантажу в складському комплексі за адресою: м.Іллічевськ, вул.Транспортна, 24, докази щодо прийняття товару на спеціалізований вантажний комплекс СВК-2.

Крім того, позивачем надано докази використання отриманого товару у власній господарській діяльності та подальшу його реалізацію згідно контракту №626/GCT/14YP від 04 серпня 2014 року, укладеного між позивачем (продавець) та Global Commodities and Trading LLP (покупець), та вантажної декларації від 22 серпня 2014 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Як вбачається з акту перевірки, аналізом податкових декларацій за звітні (податкові) періоди за липень, серпень 2014 року, за наслідками яких виникло від'ємне значення за липень, серпень 2014 року, у якому заявлено бюджетне відшкодування включно (відповідно до Додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року), встановлено, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» підсистема «Автоматизована система співставлення» по платнику ПДВ ПрАТ «Рамбурс» за перевіряємий період встановлено відхилення (завищення податкового кредиту) та відповідно до п.3.2 розділу 3 Регламента опрацювання податкових декларацій з податку нa додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПС України від 19 червня 2012 року №522, проведено відпрацювання виявленого відхилення: за липень 2014 року по підприємству ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба в сумі ПДВ - 146486,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відхилення виникло та висновки відповідача ґрунтуються на акті Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 03 вересня 2014 року №419/22/33965181 про проведення позапланової невиїзної перевірки ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2014 року, в якому встановлено, що ФГ «Блізнеци» Відокремлена садиба має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та встановлено, що у ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Однак, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 у справі №821/4318/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та набрала законної сили, визнано протиправними дії Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України АІС «Податковий блок» на підставі акту від 03 вересня 2014 року №419/22/33965181; зобов'язано Цюрупинську ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області відновити в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України АІС «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба, які були відкориговані на підставі акту від 03 вересня 2014 року №419/22/33965181.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначений акт перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ним та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ФГ «Блізнеци» Відокремлена Садиба, первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, правомірність заявлення позивачем суми до бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року №0086150226, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.