Рішення № 42804168, 17.02.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 р. Справа №917/1571/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до 1) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, Полтавська область,36020

2) Колективного підприємства редакція газети "Зоря Полтавщини",36000, м. Полтава, вул. Пушкіна,115

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стасовська Н.І. дор. №29-14/21 від 05.01.2015року

від відповідача 1: Баранова В.І., дов. № 186 від 18.12.2014 року

від відповідача 2: Кікоть В.К. дор. №123 від 18.08.2014 року

В судовому засіданні 17.02.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про: 1) визнання інформації, поширеної Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та оприлюдненої 6 серпня 2013 року на сторінці 2 в газеті «Зоря Полтавщини» №№ 122-123 (22219-22220), а саме: «...полтавці стали заручниками недолугої діяльності керівництва полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго». Ігноруючи чинні законодавчі акти України, якими регулюється функціонування ринку природного газу, генеральний директор ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Володимир Чернявський не вважає за потрібне заключати договір з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на постачання природного газу» та «...вводячи в оману населення, вигадуючи неіснуючі постанови Кабінету Міністрів України, ведучі безглузді судові тяжби, порушуючи свої обов'язки перед споживачами теплової енергії, навмисно не доводить правдиву інформацію до відома, перекручує факти...» недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;

2) зобов'язання Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» спростувати протягом семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію шляхом розміщення в газеті «Зоря Полтавщини» заяви наступного змісту: «Рішенням господарського суду Полтавської області у справі №_____від « »_____ 2014 року визнано коментар голови правління ПАТ «Полтавагаз», надрукований 6 серпня 2013 року в газеті «Зоря Полтавщини» №№ 122-123 (22219-22220), а саме: «...полтавці стали заручниками недолугої діяльності керівництва полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго», «Ігноруючи чинні законодавчі акти України, якими регулюється функціонування ринку природного газу, генеральний директор ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Володимир Чернявський не вважає за потрібне заключати договір з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на постачання природного газу» та «...вводячи в оману населення, вигадуючи неіснуючі постанови Кабінету Міністрів України, ведучі безглузді судові тяжби, порушуючи свої обов'язки перед споживачами теплової енергії, навмисно не доводить правдиву інформацію до відома, перекручує факти...» таким, що порочить та принижує ділову репутацію ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Вказане вище має бути надруковане під заголовком «Спростування» тим же шрифтом та на тій же шпальті газети «Зоря Полтавщини».

Представник позивача в судових засіданнях на задоволенні позовних вимог наполягав.

Зокрема, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що:

- В газеті «Зоря Полтавщини» №№ 122-123 оприлюднений коментар голови правління ПАТ «Полтавагаз», який містив недостовірну інформацію, що направлена на дискредитацію, ввела в оману третіх осіб - споживачів послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання та порушила особисті немайнові права підприємства «Полтаватеплоенерго».

- вказана інформація стосовно діяльності позивача та його керівництва зазначена неточно, фактичні дані викривлені та вказані неповно, зазначена інформація сформувала у читачів газети негативне враження щодо керівництва позивача та його господарської діяльності у зв'язку з чим, таку інформацію слід вважати недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію позивача.

- поширення відповідачем завідомо недостовірної інформації стосовно укладення договорів на постачання природного газу завдало шкоди діловій репутації позивача та ще більш загострювало і так вкрай складну ситуацію навколо відсутності послуг гарячого водопостачання, тим самим посилюючі соціальну напругу серед споживачів в регіоні.

05.09.2014 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач виклав свої заперечення на відзив відповідача.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву та його представник в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну. Так, відповідач стверджує, що протягом травня - серпня 2013 р. ПАТ «Полтавагаз» виконуючи доручення ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» проводило припинення (обмеження) газопостачання на котельні ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», про що також зазначено і в преамбулі статті «Ростислав Гринчак: «ПАТ «Полтавагаз» розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами». Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

15.04.2013 р. ПАТ «Полтавагаз» отримано доручення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на відключення від газопостачання підприємства, зокрема ПОКВПТГ «Полтавателоенерго», та пломбування вхідної запірної арматури № 626-2038/1.2-13 від 15.04.2013 р.

25.04.2013 р. ПАТ «Полтавагаз» отримано вимогу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 6-2255/1.2-13 від 25.04.2013 р. про припинення газопостачання до підприємств, що виробляють теплову енергію, зокрема, ПОКВПТГ «Полтавателоенерго».

07.05.2013 р. ПАТ «Полтавагаз» отримано вимогу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 26-2331/1.5-13 від 07.05.2013 р. про припинення газопостачання до підприємств, що виробляють теплову енергію, зокрема ПОКВПТГ «Полтавателоенерго».

Припинивши подачу природного газу на котельні позивача, ПАТ «Полтавагаз» виконало вимогу гарантованого постачальника природного газу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на думку відповідача 1, спірна інформація не містить відомостей, виражених у формі твердження, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.

Висловлені головою правління ПАТ «Полтавагаз» відомості за ознакою відсутності у ній фактичних даних, є відтворенням власного суб'єктивного уявлення голови правління ПАТ «Полтавагаз», депутата обласної ради Гринчака Р.І. про права та необхідні дії керівника підприємства у правовідносинах із споживачами та гарантованим постачальником природного газу в цілому в умовах несприятливої ситуації, що склалась на той період та його суб'єктивне оціночне відношення до цього, тобто є судженнями, а не відомостями.

На думку відповідача 1, висловлювання голови правління ПАТ «Полтавагаз» є оціночними судженнями і не є розповсюдженням щодо позивача недостовірних та дискредитуючих відомостей у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача, у т.ч. виконання нею договірних зобов'язань з гарантованим постачальником природного газу, що може вплинути на зниження іміджу та довіри споживачів позивача (відзив в мат. справи, арк. 72-75, том 1).

Відповідач 2 (Колективне підприємство редакція газети "Зоря Полтавщини") у своїх письмових поясненнях зазначає, що у травні 2013 року до редакції Всеукраїнської громадсько-політичної газети „Зоря Полтавщини" від мешканців області та Полтави надійшло чимало звернень із приводу припинення в обласному центрі та деяких інших населених пунктах Полтавщини гарячого водопостачання. Громадяни скаржилися на великі незручності, пов'язані з цим, наголошували на відсутності заборгованості у розрахунках за надані і ненадані комунальними підприємствами послуги, просили з'ясувати ситуацію. Зважаючи на їхні вимоги, редакція газети звернулася за коментарями та роз'ясненнями до керівників відповідних підприємств. У номері „Зорі Полтавщини" від 21 травня 2013 року в матеріалі під назвою „Холодний душ... для профілактики" було надруковано кілька звернень полтавців та коментар генерального директора ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго", депутата обласної ради В.О.Чернявського, а також прес-служби ПАТ „Полтавагаз". На продовження теми у номері „Зорі Полтавщини" за 2 серпня 2013 року було надруковано матеріал під заголовком „Чим же завинили полтавці НАК „Нафтогаз України"?" з публікацією нових листів полтавців та коментарями заступника генерального директора ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго" В.С.Пасічка та тодішнього першого заступника голови облдержадміністрації В.Ф.Животенка. Редакція також отримала коментар від голови правління ПАТ „Полтавагаз", депутата обласної ради Р.І. Гринчака, який був надрукований 6 серпня 2013 року під заголовком „Ростислав Гринчак: „ПАТ „Полтавагаз" розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами", який і став предметом позову керівництва „Полтаватеплоенерго". Жодна зі сторін на продовженні дискусії не наполягала. Таким чином, редакція газети „Зоря Полтавщини" надала можливість депутатам обласної ради В.О.Чернявському та Р.І.Гринчаку - керівникам ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго" та ПАТ „Полтавагаз" - висловити свої оцінки ситуації, що склалася на той час в обласному центрі із постачанням гарячої води населенню, забезпечивши право оприлюднити їхні точки зору в повному обсязі, публікуючи їхні виступи без скорочень і редакційних коментарів ( арк. справи 146, том 1).

Ухвалою суду від 09.09.2014 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Колективного підприємства редакція газети "Зоря Полтавщини" (36000, м. Полтава, вул. Пушкіна,115) на підставі приписів п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" .

Ухвалою суду від 30.09.2014 року провадження у даній справі було зупинено з огляду на задоволення клопотання позивача та призначення по даній справі судової лінгвістичної експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Ухвалою суду від 28.01.2015 року провадження у справі було поновлено з огляду на надходження до суду висновку експерта.

Після отримання висновку експерта від сторін надійшли додаткові пояснення своїх позицій з урахування висновків експертизи ( арк. справи 220-247, том 1 ).

Крім того, позивач повідомив, що ним з власної ініціативи та за власний кошт замовлено експертне дослідження в Українському бюро лінгвістичних експертиз, за результатами якого отримано Висновок експертного дослідження, який залучено до матеріалів справи ( арк. справи 245-250, том 1 та 1-22, том 2).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

06.08.2013 р. у газеті "Зоря Полтавщини" № 122-123 (22219-22220) надруковано статтю в рубриці «Точка зору» «Ростислав Гринчак: «ПАТ«Полтавагаз» розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами» ( арк. справи 209, том 1). Зокрема, у коментарі голови правління «ПАТ «Полтавагаз» зазначалось, що «...полтавці стали заручниками недолугої діяльності керівництва полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго», «Ігноруючи чинні законодавчі акти України, якими регулюється функціонування ринку природного газу, генеральний директор ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Володимир Чернявський не вважає за потрібне заключати договір з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на постачання природного газу» та «...вводячи в оману населення, вигадуючи неіснуючі постанови Кабінету Міністрів України, ведучі безглузді судові тяжби, порушуючи свої обов'язки перед споживачами теплової енергії, навмисно не доводить правдиву інформацію до відома, перекручує факти...»

На думку позивача, дані висловлювання направлені на дискредитацію позивача, вводять в оману третіх осіб - споживачів послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Більш того, вказана інформація стосовно діяльності позивача та його керівництва зазначена неточно, фактичні дані викривлені та вказані неповно, зазначена інформація сформувала у читачів газети негативне враження щодо керівництва позивача та його господарської діяльності у зв'язку з чим, таку інформацію слід вважати недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію позивача та ін.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом прийнята до уваги правова позиція, яка викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009р. №1, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З метою повного та об'єктивного розгляду справи, з урахуванням приписів ст. 41 ГПК України суд за клопотанням позивача призначив по справі судову експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Із висновку експерта ( арк. справи 200-205, том 1) вбачається, що:

1) У тексті статті «Ростислав ГРИНЧАК: «ПАТ «Полтавагаз» розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами», надрукованої у газеті «Зоря Полтавщини» №№ 122-123 (22219-22220) від 06.08.2013 на стор. 2,- наявна негативна інформація, яка передається за допомогою слів та словосполучень із негативним значенням, про ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а саме, про діяльність керівництва цієї організації.

2) Негативна інформація про ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в тексті статті «Ростислав ГРИНЧАК: «ПАТ «Полтавагаз» розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами», надрукованої у газеті «Зоря Полтавщини» №№ 122-123,(22219-22220) від 06.08.2013 на стор. 2, - виражена як у формі тверджень - висловлювання (2), (3), - так і в формі оцінних суджень - висловлювання.

3) Форма висловлювань і виразів з урахуванням мовних засобів, які використовував автор статті , надрукованої у газеті «Зоря Полтавщини» №№ 122-123 (22219-22220) від 06.08.2013 на стор. 2,- відповідає моральним нормам спілкування - образлива лексика в досліджуваному тексті відсутня.

За приписами ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, експертом встановлено, що негативна інформація про позивача у тексті статті «Ростислав ГРИНЧАК: «ПАТ «Полтавагаз» розділяє думку громадськості щодо незадовільного виконання обов'язків теплопостачальних організацій перед своїми споживачами» виражена як у формі тверджень, так і у формі оціночних суджень.

Згідно з частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного ( в редакції, чинній на час публікації статті).

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. у справі № 910/6116/13 укладений договір купівлі - продажу природного газу між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», п. 11.1 якого встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року рішення суду у справі № 910/6116/13 залишено без змін, отже рішення господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. у справі № 910/6116/13 набрало законної сили 28.10.2013 р. ( арк. справи 226-244, том 1).

Таким чином, на час виходу статті договору між позивачем та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено не було, укладення такого договору відбулося тільки після звернення НАК "Нафтогаз" до суду із позовом.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною другою статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Слід зазначити, що норма частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" , яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема статті 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляд справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Разом із тим згідно з частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом встановлено, що оспорювана інформація не містить відомостей, виражених у формі твердження, що принижували б ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і могли б бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства; зазначені керівником відповідача 1 відомості за ознакою відсутності у них недостовірних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення; висловлювання керівника відповідача 1 не є розповсюдженням недостовірних та дискредитуючих відомостей щодо позивача у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується і позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Проте, під час розгляду даної справи позивачем не доведено тих обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог та не підтверджено такі обставини належними доказами. Позивачем не обґрунтовано яким саме чином публікація спірної статті вплинула на його ділову репутацію, не доведено, що наведена у статті інформація сформувала у читачів газети негативне враження щодо керівництва позивача та його господарської діяльності, а також посилило соціальну напругу серед споживачів в регіоні, не вказано причинно-наслідкового зв'язку між поширеною інформацією і наслідками, що настали для позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень та розповсюдження інформації, яка не є недостовірною, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,42,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 20.02.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією