Ухвала суду № 42804008, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/61375/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосєва А.М.

Бившевої Л.І.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря

Титенко М.П.

за участю представників:

позивача:

Громова Н.Б., Лазуренко Т.Г.,

відповідача:

Палія О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 826/1633/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В: Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 27.11.2012 № 265 та № 266. У порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України первинного відповідача - Київську регіональну митницю замінено на належного правонаступника - Київську Міжрегіональну митницю Міндоходів. Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду. Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.10.2009 по 31.08.2012, за результатами якої складено акт від 23.10.2012 № 32/12/125000000/34294671 (надалі - акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог митного законодавства внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів на загальну суму 2 286 811,79 грн., а саме: ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 264, п. 5 ч. 2 та п. б ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості, що в свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 211 236, 22 грн.; Закону України «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пп.4.3 Закону та пп.2.1 б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006 № 821, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 462 829,71 грн.; пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного застосування пп. 197.1.27 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 2 529,16 грн. Податкові зобов'язання ТОВ «Субару Україна», визначені за результатами перевірки, склали 676 596,09грн., в тому числі: ввізне мито - 211 236,22 грн., податок на додану вартість - 465 359,86 грн. На підставі акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012: № 265 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 262 971,43 грн., з яких: за основним платежем - 210 377,14 грн., за штрафними санкціями - 52 594,29 грн.; № 266 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 578 537,14 грн., з яких: за основним платежем - 462 829,71 грн., за штрафними санкціями - 115 707,43 грн. Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало те, що кошти в сумі 22 139 998,00 японських єн, сплачені на користь Соджицу Корпорейшн не були включені позивачем до митної вартості імпортованого товару, в результаті чого занижено митну вартість імпортованих товарів, що у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що проценти - це платіж за користування чужими грошовими коштами, що не пов'язаний з оцінюваними товарами та не включається до митної вартості товарів, а тому висновок контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару є помилковими. Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Субару Україна» 04.10.2006 укладено контракт №SC-SU/06 з Соджицу Корпорейшн (Японія) про придбання на умовах CIF-Копер, Словенія автомобілів «Субару». Статтею 4 контракту визначено наступний порядок оплати за товар: 51% вартості не пізніше 120 днів з дати вказаної у коносаменті; 49 % вартості у формі документального акредитиву, який підлягає сплаті у термін не пізніше 120 днів з дати, вказаної в коносаменті. У разі, якщо ТОВ «Субару Україна» не виконує будь-які платежі згідно встановленої дати, воно зобов'язується виплатити за поданням Соджицу Корпорейшн пеню у розмірі 9,325 % річних за кожну прострочену суму починаючи з встановленої дати до дати отримання повної оплати. Додатком від 04.10.2008 про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06 встановлено, що Соджицу Корпорейшн та ТОВ «Субару Україна» можуть узгодити зміну терміну оплат, підписавши додаток чи будь-яку заяву за взаємною згодою. У випадку, якщо зміну терміну погоджено, Соджицу Корпорейшн має право поставити в процентне зобов'язання ТОВ «Субару Україна» на термін відстрочки оплат, що розраховуються за процентною ставкою 4% на рік основного балансу платежу. Разом з тим, перевіркою рахунку 63223 «Розрахунки з іноземними постачальниками» встановлено факт нарахування та сплати відсотків за відстрочення оплати на користь Соджицу Корпорейшн в сумі 26 047 056,00 японських єн. Кошти у сумі 22 139 998,00 японських єн сплачено на підставі інвойсу (дебетового авізо) «DWT-1672 від 29.03.2012 платіжними дорученнями № 948 від 05.04.2012 та утримано та сплачено на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 379 219,83 грн. (еквівалент 3 907 058 японських єн - податок на репатріацію). Спірні правовідносини, на момент їх виникнення, регулювалися Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV (надалі - Кодекс). За правилами ст. 267 Кодексу, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Таким чином, до митної вартості товарів, яка визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відноситься договірна вартість таких товарів зазначена з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України. З викладеного вбачається, що митна вартість пов'язана з ціною товару, інші платежі та витрати, які не пов'язані з оцінюваним товаром до митної вартості не включаються. Під час вирішення даної справи, суди попередніх інстанцій посилалися на додаток від 04.10.2008 про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06, де сторони змінили розмір проценту, який сплачувався за відстрочення платежу. На думку судів, вказані проценти не пов'язані з оцінюванням товарів та не є частиною митної вартості. А відтак, донарахування митного збору та податку на додану вартість за спірними операціями було незаконним. В судовому засіданні 04 лютого 2015 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звернула увагу представника позивача на те, що в матеріалах справи відсутній додаток від 04.10.2008 про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06, та будь-які відомості про те, що судами досліджувався оригінал чи належним чином завірена копія вказаного додатку на предмет визначення правової природи процентів, зазначених у ньому, виходячи з сукупного аналізу змісту спірних операцій, Контракту №SC- SU/06, додатку від 04.10.2008 про зміни терміну оплати. Представник позивача заперечив дане твердження, посилаючись на статтю 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що як в оскаржуваних судових рішеннях, так і в акті перевірки відображено факт ознайомлення учасників процесу з змістом додатку від 04.10.2008 про зміни терміну оплати до Контракту № SC-SU/06. Однак, такі доводи представника позивача є передчасними, оскільки у даному випадку має значення не поінформованість сторін із змістом додатку від 04.10.2008 про зміни терміну оплати до Контракту № SC-SU/06, а власне правова природа процентів, які сплачувалися позивачем за відстрочення платежу, оскільки саме ця обставина має безпосередній вплив на розрахунок митної вартості. Без дослідження даної обставини не можливо зробити правильні висновки чи згадані проценти за користування чужими грошовими коштами є різновидом товарного кредиту або ж штрафними санкціями за порушення строків виконання грошових зобов'язань за Контрактом № SC-SU/06. Встановлення цієї обставини дасть змогу встановити законність донарахування митного збору та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково. 2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 826/1633/13-а скасувати. Справу № 826/1633/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна