Ухвала суду № 42803893, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/800/26701/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013

у справі № 2а-14559/12/2070

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Ізюмська ОДПІ Харківської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000461521.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000461521 в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 287742,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2012 відповідачем була проведена камеральна перевірка Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 11.12.2012 №919/1520/24673063.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000461521, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 1029687,84 грн.

Підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період з 30.01.2008 по 30.07.2012.

На думку податкового органу, перебіг строку у спірних правовідносинах розпочався з дня, наступного за днем фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (03.10.2011), а не з наступного дня після збігу встановленого законом граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що позивачем на підставі поданих до Ізюмської ОДПІ Харківської області податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 30.01.2008 по 30.07.2012 було задекларовано узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальна сума яких склала 5825380,26 грн.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 102.1 ст. 102 зазначеного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно приписів п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податкiв зобов'язаний самостiйно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом 10 календарних днiв, що настають за останнiм днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларацiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №21 від 27.09.2012, позивачем сплачено заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 5286294,20 грн.

Виходячи зі змісту положень п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разi якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податкiв притягується до вiдповiдальностi у виглядi штрафу у таких розмiрах: при затримцi до 30 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 10 вiдсоткiв від погашеної суми податкового боргу; при затримцi бiльше 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 20 вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

На думку податкового органу, позивач затримав сплату заборгованості з податку на додану вартість більш ніж на 30 днів, у зв'язку з цим йому були нараховані штрафні санкції в розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, а саме сума вищезазначеної штрафної санкції становить 1029687,84 грн.

Однак, перевірка позивача проводилась 11.12.2012 за період з 30.01.2008 по 30.07.2012, з урахуванням положень ст. 102 Податкового кодексу України, штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість повинні бути нараховані за період 1095 днів тобто з 11.12.2009 по 11.12.2012.

Отже, штрафні санкції за період з 30.01.2008 по 11.12.2009 не підлягають нарахуванню, оскільки, вони знаходяться поза межами граничного строку сплати грошових зобов'язань передбаченого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000461521 в частині стягнення штрафних санкцій в період з 30.01.2008 по 11.12.2009 у розмірі 287742,80 грн.

Згідно приписів пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштiв, яку платник податкiв, у тому числi податковий агент, повинен сплатити до вiдповiдного бюджету як податок або збiр на пiдставi, в порядку та строки, визначенi податковим законодавством (у тому числi сума коштiв, визначена платником податкiв у податковому векселi та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, діючим законодавством передбачений прямий обов'язок платника податку належним чином та у строк сплачувати свої податкові зобов'язання.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000461521 в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період з 11.12.2009 по 11.12.2012 на загальну суму 741945,04 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров