Ухвала суду № 42803344, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7761/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіком" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіком" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіком" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 року № 0007782220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позив в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Пікк-Інтернешнл» (ЄДРПОУ 37139653) за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 21.08.2013 року № 368/22-2/34044475, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.6 ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 99 505,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 року № 0007782220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99505,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 876,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів було встановлено, що 12 грудня 2012 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Пікк-Інтернешнл», доказом чого, на його думку, служать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах даної справи, а саме: від 12.12.2012 року № 101 на суму 12 979,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 163,29 грн.), від 12.12.2012 року № 102 на суму 5798,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 966,35 грн.), від 13.12.2012 року № 103 на суму 64069,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 678,23 грн.), від 13.12.2012 року № 104 на суму 2207,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 367,95 грн.), від 19.12.2012 року № 149 на суму 3476,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 579,39 грн.), від 19.12.2012 року № 150 на суму 56458,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 9409,81 грн.);

Крім того, 18 грудня 2012 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Пікк-Інтернешнл», доказом чого, на його думку, служать податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах даної справи, а саме: від 18.12.2012 року № 106 на суму 59 073,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9845,50 грн.), від 24.12.2012 року № 107 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 27 020,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 4503,37 грн.), від 25.12.2012 року № 116 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 14417,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 2402,85 грн.), від 26.12.2012 року № 166 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 105659,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 17609,87 грн.), від 26.12.2012 року № 395 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), від 27.12.2012 року № 396 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), від 27.12.2012 року № 397 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 39685,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 6614,28 грн.), від 27.12.2012 року № 413 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 41784,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 6964,05 грн.), від 27.12.2012 року № 414 до договору про надання послуг від 18.12.2012 року б/н на суму 48000,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.), від 12.12.2012 року № 112 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 12 979,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 163,29 грн.), від 12.12.2012 року № 113 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 5798,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 966,35 грн.), від 13.12.2012 року № 114 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 64069,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 678,23 грн.), від 13.12.2012 року № 115 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 2207,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 367,95 грн.), від 19.12.2012 року № 164 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 3476,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 579,39 грн.), від 19.12.2012 року № 165 до договору поставки від 12.12.2012 року б/н на суму 56458,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 9409,81 грн.).

Разом з тим, позивачем були надані копії актів надання послуг, а саме: від 18.12.2012 року № 95 на суму 59073,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9845,50 грн.), від 24.12.2012 року № 96 на суму 27020,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4503,37 грн.), від 25.12.2012 року № 105 на суму 14417,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 2402,85 грн.), від 26.12.2012 року № 151 на суму 105659,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 17609,87 грн.), від 27.12.2012 року № 273 на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), від 26.12.2012 року № 373 на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9700,00 грн.), а також актів надання послуг без прив'язки до договору від 27.12.2012 року № 375 на суму 39685,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 6614,28 грн.), від 27.12.2012 року № 384 на суму 41784,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 6964,05 грн.), від 27.12.2012 року № 385 на суму 48000,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.), а також виписки з банку по особовому рахунку позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем копії податкових накладених, на підставі яких ним було сформовано податковий кредит у спірному періоді, містять дані про наявність договору поставки від 12.12.2012 року №б/н та договору про надання послуг від 18.12.2012 року №б/н, що в свою чергу спростовує доводи апелянта про існування між сторонами цивільно-правових угод по виконанню господарських взаємовідносин шляхом обміну рахунками-фактурами, в яких сторони визначали ціну товару, його умови та строки поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали даної справи не містять належних доказів щодо наявності відповідних договорів поставки та договорів про надання послуг від 12.12.2012 року б/н та від 18.12.2012 року б/н, а також рахунків-фактур на підтвердження факту виконання позивачем господарських операцій у спірному періоді.

Разом з тим, як вбачається з висновку спеціаліста начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь С.О. № 14 від 12.04.2013 року, підпис від імені директора ТОВ «Пікк-Інтернешнл» громадянки ОСОБА_3 на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 року виконаний іншою особою.

Водночас, колегія суддів зважає на наявність акту Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС від 16.04.2013 року № 1380/22.8/37139653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Пікк-Інтернешнл» (ЄДРПОУ 37139653) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012 року по 28.02.2013 року», в якому містяться відомості про те, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності ТОВ «Пікк-Інтернешнл» відсутня інформація про загальну чисельність працюючих на підприємстві. Зазначене свідчить про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Отже, не здійснення ТОВ «Пікк-Інтернешнл» підприємницької діяльності та неможливості здійснення господарських операцій в силу відсутності управлінського та іншого персоналу, виробничного, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а лише виготовлення бухгалтерських документів на реалізацію товарно - матеріальних цінностей (послуг) з метою мінімізації податків, на думку колегії суддів, свідчить про безтоварність господарських операцій, що мали місце у період, що перевірявся, в контексті правовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Пікк-Інтернешнл».

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіком"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.