Постанова № 42802144, 12.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 910/14415/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони Українина рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 04.09.2014 Київського апеляційного господарського суду 19.11.2014 у справі господарського суду№ 910/14415/14 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"доМіністерства оборони Українипростягнення 17 835, 30 грн.за участю представників сторін:

від позивача - Лихольот А.В.

від відповідача - Кривошея Д.А.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/14415/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (Позивач), присуджено до стягнення з Міністерства оборони України (Відповідач) 17 835,30 грн. заборгованості та 1 827, 00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/14415/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що рахунки та акти направлено Міністерству оборони України 24.01.2014, після закінчення 2012-2013 бюджетного року, сума заборгованості, не була зареєстрована в органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.04.2011 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (Виконавець), відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Замовника від 30.03.2011 № 127/22/6, укладено договір № 286/5/11/1 про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору виконавець зобов'язується у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а Замовник - прийняти та оплатити послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно із положеннями договору. Найменування послуг, їх кількість, ціна та строки виконання договору визначаються специфікацією; ціна послуг з ПДВ складає: 11 756 471,16 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником військової частини (установи), який оформляється актом в день здачі випраного майна. Акт оформляється у 3 примірниках, два з яких передаються Виконавцю, а один - залишається представнику Замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю та направляється Замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться після їх фактичного виконання протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою Виконавця. До рахунка-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника Замовника та Виконавця, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю.

Відповідно до пунктів 6.1.1, 6.1.2 договору Замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати за надані Виконавцем послуги протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором. Замовник зобов'язаний прийняти надані послуги згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості та кількості наданих послуг.

Додатком № 1 від 18.04.2011 до договору сторони погодили план надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатковими угодами № 1 від 09.08.2011, № 2 від 01.12.2011 до договору сторони, змінювали ціну послуг по договору та вносили зміни до плану надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатковою угодою № 3 від 29.12.2011 до договору сторонами встановлено строк дії договору до 31.03.2012, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Позивачем надано та прийнято Відповідачем без зауважень та заперечень обумовлений обсяг послуг на загальну суму 17 835,30 грн.

Неоплата Відповідачем наданих послуг стала підставою для звернення Позивача з позовом про стягнення 17 835,30 грн. заборгованості.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги Позивача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 даного Кодексу встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги умови пункту 4.1 договору, згідно з яким оплата послуг відбувається лише після надходження коштів з державного бюджету, оскільки наведена умова договору не є підставою для звільнення Відповідача від обов'язку оплатити надані послуги, адже з урахуванням приписів статей 251, 252 Цивільного кодексу України, надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Крім того, в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 вказано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення за порушення зобов'язання.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/14415/14 залишити без змін.

Повернути Міністерству оборони України з Державного бюджету України 365,40 грн., надмірно сплаченого судового збору згідно з платіжним дорученням № 248/1099 від 05.12.2014.

Головуючий суддя О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк