Рішення № 42801964, 04.02.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/25839/14-ц

2-452/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 лютого 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Кошар Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4. Вона має право спадкувати в першу чергу за законом після смерті ОСОБА_3 за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 помер раніше своєї матері та не реалізував право на спадкування, яке перейшло до неї.

У шестимісячний строк вона звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Також заяву про прийняття спадщини подав її син ОСОБА_2, який є правнуком ОСОБА_3

Дев'ята Київська державна нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Відповідно до інформаційної довідки БТІ м. Києва від 20 серпня 2014 року житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований. Разом з тим, цей будинок входить до складу спадкового майна, оскільки він належав померлій ОСОБА_3 на праві власності. Земельна ділянка, на якій побудований будинок, обліковується за померлою; житловий будинок не відноситься до категорії самочинно збудованих, оскільки під час технічної інвентаризації не був відображений в матеріалах інвентаризації як самовільний. На час його побудови виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації.

Просила суд ухвалити рішення яким визнати за нею в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити в повному обсязі з наведених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 73). 26 грудня 2014 року до суду подав заяву, в якій зазначив, що визнає позов та не заперечує проти його задоволення, оскільки його мати має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 (а.с. 78). Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки в судове засідання до суду подано не було.

Третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 71). Направила до суду заяву, де зазначила, що оскільки правовстановлюючий документ позивачем до нотаріальної контори не подано, у нотаріуса немає підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Також просила розглянути справу за відсутності її представника та за наявними документами й доказами, враховуючи фактичні обставини справи ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства (а.с. 75-76).

Суд за згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві 23 березня 2014 року (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 22 серпня 2014 року (а.с. 20).

Згідно свідоцтва про народження, НОМЕР_3, виданого 03 червня 1967 року, ОСОБА_4 є батьком позивача ОСОБА_1 (а.с. 21).

У витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вказано, що 12 травня 1939 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6. 02 січня 1948 року, в зв'язку з реєстрацією шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, остання взяла прізвище чоловіка "ОСОБА_3" (а.с. 22-23).

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним, що померла ОСОБА_3, була матір'ю померлого ОСОБА_4, та бабусею позивача ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача та відповідно правнуком спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про народження, НОМЕР_4, виданого 16 лютого 1993 року (а.с. 79).

Спадкодавець ОСОБА_3 заповіту на випадок своєї смерті не залишила.

У силу ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1266 ЦК України передбачає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, яка є внукою спадкодавця ОСОБА_3, є спадкоємцем першої черги за правом представлення.

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги.

У визначений законом строк ОСОБА_1 подала до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 від 13 серпня 2014 (а.с. 44).

Державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори повідомила про неможливість видачі позивачу ОСОБА_8 про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки у спадкоємця відсутній оригінал правовстановлюючого документа на будинок (а.с. 24).

Як на доказ належності спірного житлового будинку померлій ОСОБА_3 на праві власності, позивач посилалася на те, що земельна ділянка № 722:528:055, на якій побудований будинок, обліковується за померлою; житловий будинок не відноситься до категорії самочинно збудованих, оскільки під час технічної інвентаризації не був відображений в матеріалах інвентаризації як самовільний; й на час його побудови виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації (а.с. 25, 27, 29-33).

Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 20 серпня 2014 року житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Києві на праві власності не зареєстрований (а.с. 26).

Вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 в передбаченому законодавством порядку не зареєструвала право власності на житловий будинок.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно з абзацем 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

На час побудови спірного житлового будинку - 1956 рік), питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювалося Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, що передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З наведеного вбачається, що у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено належність спадкодавцю житлового будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності, оскільки обов'язкова державна реєстрація, чинним на час побудови будинку законодавством не передбачалася, не була обов'язковою, і від її наявності не залежало виникнення права власності.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3654 гривень.

Керуючись статтями 16, 331, 392, 1216-1218, 1220, 1258, 1259, 1261, 1266, 1298 ЦК України, статтями 3,4 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Києві, мікрорайон Жуляни, загальною площею 43,6 кв. метри, жилою площею 21,5 кв. метри.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: