Вирок № 42801466, 20.02.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6705/14-к

В И Р О К

іменем України

"20" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Батрака А.Г., Йовенка С.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040000251 від 10 січня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Одеської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 раніше судимого: 21.10.2009 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком на 1 рік; 25.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого в жовтні 2013 року по відбуттю призначеного покарання,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 10.01.2014 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебували в підземному переході по проспекту Гагаріна, 12/1 в м. Києві, де зустріли раніше незнайомого їм громадянина ОСОБА_3.

В цей момент, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вступили в злочинну змову, направлену на повторне відкрите викрадення майна ОСОБА_3

Реалізували свої злочинні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а саме метою протиправного збагачення, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшли до ОСОБА_3 та відкрито викрали майно, що належить останньому, а саме: з сумки, яку останній тримав на плечі, ноутбук "НР Compaq", чорного кольору, вартістю 2000 гривень, з кишені пальто банківські карти в кількості 4 штуки, що матеріальної цінності не представляють та з поліетиленового пакету, який ОСОБА_3 тримав в руці, шарф, вартістю 80 гривень, чим завдали матеріального збитку потерпілому на загальну суму 2080 гривень.

Після цього, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення кримінального правопорушення (злочину) зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2,. свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив свої дії та виразив готовність понести відповідальність за вчинене.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, ОСОБА_2 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також протоколу огляду місця події та огляду речей, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд оцінивши докази - з точки зору достовірності та взаємозв'язку, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення (злочину), приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали та вважає, за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 186 КК України зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків з числа визначених ст. 76 КК України.

Крім того, суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превалювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.

При цьому, суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 202 КПК України, слід змінити на особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили, звільнивши ОСОБА_2 з-під варти негайно.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання, за адресою: АДРЕСА_1, з зобов'язанням з'являтися до суду за кожною вимогою, до набрання вироком законної сили.

В силу ч. 1 ст. 202 КПК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Речові докази: ноутбук "НР Compaq", зарядний пристрій до нього, банківські карти "Приват Банк" в кількості 3 штуки за номерами НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, банківську карту "Ckredit AGRIKOLE" № НОМЕР_4, передані на зберігання ОСОБА_3 - залишити у володінні останнього.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні для відома та направити слідчому СВ Дніпровського РУГУ МВС України Могильній Г.В. для виконання в частині зміни запобіжного заходу та прокурору прокуратури Дніпровського району м. Києва Йовенку С.П. для контролю за виконанням цього вироку слідчим в частині зміни заходу забезпечення кримінального провадження.

С у д д я: О.В. Бірса