Вирок № 42799751, 22.01.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/19446/14-к

провадження №1-кп\643\206\15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сиротникова Р.Є.,

за участю секретаря Новаковій Т.С.,

прокурора Шокоть А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, яке внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014220470005875,

за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, раніше судимого Ленінським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.296 КК України до штрафу в розмірі 8500 гривень, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1, 04.11.2014 року, близько 18-00 години, знаходячись у приміщенні магазину «Мегаспорт» ТОВ «Рединг» на третьому рівні ТРК «Україна», по пр-ту 50-річчя ВЛКСМ, 56\59 в м. Харкові, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, взяв з вітрини в приміщенні магазину три спортивні кофти торгівельної марки «Найк» модель 611456-473 та направився з ними в примірочну магазину, де, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, від'єднав від однієї з трьох спортивних кофт електронний датчик сигналізації, після чого надів вказану кофту без датчика на себе під куртку та вийшов в ній з примірочної та приміщення магазину, де намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення, але був зупинений працівниками магазину та працівниками охорони ТРК «Україна», таким чином довести свій злочинний намір до кінця та обернути викрадене на свою користь не зміг з причин, які не залежали від його волі.

Згідно висновку судової-товарознавчої експертизи № 373 від 18.11.2014 року вартість спортивної кофти торгівельної марки «Найк» модель 611456-473 розмір «S», яку намагався викрасти ОСОБА_1, склала 1129 грн.

Судом дії обвинувачуваного кваліфікуються за ч.2 ст.15 ч. 1 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

26 листопада 2014 року в даному кримінальному провадженні між представником потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.1 ст. 468 КПК України укладено угоду про примирення, за якою сторони дійшли згоди, що обвинувачений зобов'язується повно та беззастережно визнати свою вину в обсязі та за обставин, викладених у повідомленні про підозру та обвинувальному акті в ході судового провадження за кримінальним провадженням №12014220470005875.

Представник потерпілого ОСОБА_2 стверджує та проти цього не заперечує підозрюваний ОСОБА_1 що збитки, спричинені злочином повністю відшкодовані потерпілому, матеріальних претензій до підозрюваного представник потерпілого ОСОБА_3 не має.

Зважаючи, що вчинений злочин відноситься до категорії злочину середньої тяжкості та чинне законодавство України передбачає можливість укладення угоди про примирення у такій категорії справ, а також з урахуванням задовільної характеристики ОСОБА_1 за місцем його проживання, щирого каяття у вчиненому, відсутність тяжких наслідків від вчинених правопорушень, сторони вважають за необхідне узгодити розмір покарання, що необхідно призначити підозрюваному ОСОБА_1 в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.15 ч. 1 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, звільнивши його в порядку ст..75 КК України від відбування покарання з випробуванням строком на 1(один) рік. Відповідно до ст.. 71,72 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, призначене вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16.07.2013 року виконувати самостійно.

Сторони також у відповідності до положень частин шостої та сьомої статті 474 КПК України свідчать, що укладення угоди сторонами є добровільним, що умови угоди не порушують інтересів сторін або інших осіб, що вони дійшли повного та безумовного примирення щодо вчиненого злочину, здатні в повному обсязі виконати умови, викладені в цій угоді.

Потерпілий та підозрюваний також свідчать, що їм зрозумілі положення частин шостої - сьомої статті 474 КПК України, а також положення ст.476 КПК України щодо умисного невиконання умов угоди.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК та КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Представник потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні просив затвердити укладену угоду про примирення та призначити узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та заявив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просить суд угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Суд, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, з наданих суду матеріалів кримінального провадження, суд з'ясував, що скарги обвинувачений під час кримінального провадження не подавав.

Суд, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК та КК України, встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України є правильною. Злочин у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості і відповідно до вимог ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення зобов'язання можливі для виконання. За таких обставин суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України. За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про примирення.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Судових витрат не має.

Під час проведення досудового розслідування запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався, суд також не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 26.11.2014 року, укладену між представником потерпілого ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 26 листопада 2014 року покарання за цією статтею - у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.. 71,72 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, призначене вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16.07.2013 року виконувати самостійно.

Роз'яснити ОСОБА_1 наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ч.1, ч.5 ст. 476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів через Московський районний суд м. Харкова.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Сиротников Р.Є.