Рішення № 42797880, 18.02.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/17199/14-ц Номер провадження 22-ц/786/696/15Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачів страхове відшкодування з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення в сумі 255 188 грн. 80 коп. та 2551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

В обґрунтування зазначеного позову посилався на те, що 13 червня 2013 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/6748465/1702/13 автомобіля "Honda CR-V", державний номер НОМЕР_1. 07 квітня 2014 року близько 23:45 год. невідома особа, перебуваючи поблизу буд. № 10 по вул. Станіславського в м. Полтава, незаконно заволоділа автомобілем марки "Honda CR-V", який належить йому на праві власності. Вказував, що звертався до Страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, але кошти так і не були виплачені. Крім того, зазначав, що у відповідності до договору поруки від 17 квітня 2014 року укладеного між ним та ОСОБА_3, останній зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ «СК «Провідна», що виникли та пов'язані з договором добровільного страхування наземного транспорту від 13 червня 2013 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_2 228 480 грн. 54 коп. страхового відшкодування, пені 14 967,03 грн., 3 % річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 1 742, 39 грн., 9 928, 84 грн., індексу інфляції, а всього 255 118, 80 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

З вказаним рішенням не погодилося ПАТ «СК «Провідна» та через свого представника за довіреністю Богуш С.М. подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову щодо нього відмовити.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що судом не взято до уваги спеціальний порядок виплати страхового відшкодування при незаконному заволодінні застрахованого ТЗ та безпідставне звільнення від майнової відповідальності поручителя.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 13 червня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/6748465/1702/13 автомобіля "Honda CR-V", рік випуску 2011, об'єм двигуна 1997 куб.см., номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 (в подальшому змінено на НОМЕР_1).

За умовами пунктів 9, 11.1 вказаного договору страхова сума за договором становить 252671 грн., безумовна франшиза, зокрема, за ризиком "Викрадення" - 0%. Строк дії договору 1 рік з 21 червня 2013 р. по 20 червня 2014 р. (п.18 договору).

Згідно з п. 24.2.5 договору страховим ризиком за даним договором, у тому числі, є незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом з будь-якою метою (викрадення або спроба викрадення транспортного засобу та додаткового обладнання, встановленого на ньому) (ризик "Викрадення").

Далі судом встановлено, що 07 квітня 2014 р. близько 23:45 год. невідома особа, перебуваючи поблизу буд. № 10 по вул. Станіславського в м. Полтава, незаконно заволоділа автомобілем марки "Honda CR-V", державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності.

Відповідно до п. 26.1.2.1, п. 26.1.2.4 договору при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів із дня настання події надати страховикові оригінал письмової заяви за формою, встановленою страховиком, із визначенням всіх обставин події, надати страховикові документи з переліку відповідно до п. 27 цього Договору та інші документи на запит страховика.

09 квітня 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до ПАТ СК «Провідна» із заявою про настання страхової події. В матеріали страхової справи № 2300044488 позивачем подано всі документи та пояснення, які передбачені договором та вимагались страховиком, окрім свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу.

Судом також встановлено, що до ЄРДР за № 12014170020000685 внесено відомості про викрадення документів та техпаспорту на автомобіль «"Honda CR-V", державний номер НОМЕР_1 із автомобіля ЗАЗ 1109 д.н.з. НОМЕР_4 09 квітня 2014 р.

Листом № 04-10/12686 від 03.09.2014 р. ПАТ СК «Провідна» повідомило позивача про відсутність правових підстав для визнання випадку страховим та відмовило у виплаті страхового відшкодування з посиланням на той факт, що після викрадення ТЗ страхувальник не забезпечив передачу страховику свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Разом з тим, 17 квітня 2014 року між ОСОБА_2, як кредитором з однієї сторони, та ОСОБА_3, як поручителем з іншої сторони, було укладено договір поруки за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" ідентифікаційний код 23510137 (далі Боржник), що виникли та пов'язані з договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6748465/1702/13 від 13 червня 2013 року. Відповідно до Угоди від 01.12.2014 р. про внесення змін до договору поруки цей договір діє до 01.12.2014 року.

Вирішуючи спір по суті місцевий суд виходив з того, що відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування є неправомірною, оскільки виконання п. 27.1.10. договору, який передбачає передачу страховику свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є об'єктивно неможливим через крадіжку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Окрім того, зазначав, що дія договору поруки на час розгляду справи припинена, тому позов в частині відповідальності поручителя за зобов'язанням боржника, ПАТ «СК «Провідна», не підлягає задоволенню.

Однак, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зароблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до договору страхування від 13 червня 2013 року було застраховано майнові інтереси позивача, пов'язані із володінням, користуванням та розпоряджанням автомобілем "Honda CR-V", д.н.з. НОМЕР_1., які згідно з цим договором підлягають захисту, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ст. 629 ЦКУ він є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

При цьому, вирішуючи спори щодо відмови страховика у здійсненні страхової виплати за договорами страхування, слід керуватися як ст. 991 ЦКУ, так і ст. 26 Закону України «Про страхування», в яких переліки підстав для відмови у страховій виплаті майже збігаються.

Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 26 Закону «Про страхування» та ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

- навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку;

- вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

- отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦКУ договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

У ст. 979 ЦК, ст. 16 Закону України «Про страхування» роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Виходячи зі змісту цих норм можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, ненадання свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ може бути підставою для відмови від страхового відшкодування лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Таким чином, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, ненадання страхувальником визначеного договором переліку всіх документів, що стосуються страхового випадку, не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Слід також ураховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником. Зокрема, відсутність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є підставою для відмови у відшкодуванні.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відповідальності страховика.

Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_3, суд виходив лише з того, що дію договору поруки на час розгляду справи в суді, припинено. При цьому, суд першої інстанції, не врахував ту обставину, що договір поруки на дату відмови у виплаті страхового відшкодування - 03.09.2014 року, з якою пов'язується початок строку для виконання зобов'язань за договором страхування був чинним та діяв.

Оскільки обов'язок ОСОБА_3 по виконанню зобов'язань виник раніше, ніж було припинено договір поруки, то висновок суду про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_3 є безпідставним.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, поручитель ОСОБА_3 має нести солідарну майнову відповідальність.

Вказана обставина впливає на права та обов'язки страховика.

Розмір страхового відшкодування з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення відповідачами не оспорювалися.

Крім цього, відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено… Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, ухвалене судове рішення про стягнення страхового відшкодуваннячастково не відповідає вимогам ст.. 213 ЦПК України. Зазначені вище порушення призвели до не в повній мірі правильного вирішення спору, що в силу ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення, з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 309, 314 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2014 року -скасувати.

Ухвалити новерішення.

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» ідентифікаційний код 23510137 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 255 118 грн. 80 коп. страхового відшкодуванняз урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення та по 1275, 60 грн. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Бутенко С.Б. /підпис/ Пікуля В.П.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _____ Панченко О.О.