Рішення № 42795039, 26.01.2015, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3033/14-ц

Справа № 2/226/47/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифоновії І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ,

представника відповідача Наумова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.06.1973 р. по 05.09.1995 р. він знаходився у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (далі ВП «Шахта Центральна»). За час виконання професійних обов'язків працював на різних посадах, пов'язаних з виконанням робіт у шахті. У квітні 1998 р. він звернувся до Інституту медицини праці в м. Києві, де йому було встановлено діагноз у зв'язку із його зверненням «Пневмоконіоз І/І с/р стадії». Так, на підставі повідомлення Інституту медицини праці в м. Києві, яке було направлено до санітарної епідеміологічної станції в м. Красноармійськ Донецької області від 22.04.1998 р. №122, було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 24.04.1998 р. Цей акт було складено та затверджено комісією ВП «Шахта «Центральна». Причиною професійного захворювання встановлено: запиленість рудникового повітря при виїмці гірничої маси прохідницьких комбайнів 1600 мг / м3. Тривалість дії факторів 80% робочої зміни. Це також підтверджено Санітарно-гігієничною характеристикою умов праці колишнього прохідника ОСОБА_3.

У травні 1999 р. хвороба загострилася і 07.05.1999 р. він потрапив до Обласної клінічної лікарні професійних захворювань в м. Донецьку, де пройшов курс лікування, та було підтверджено діагноз «Пневмонконіоз І/І Р/С. Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійне, повторно. Також було складено та видано епікриз з встановленим діагнозом.

У квітні 2002 р. йому також довелося пройти курс лікування у Обласній клінічній лікарні професійних захворювань в м. Донецьку. Такий саме діагноз було підтверджено повторно та направлено до МСЕК, де йому було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності та ІІІ група професійного захворювання у зв'язку з Пневмоконіозом від 06.07.1998 р. безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК.

Димитровським відділенням Фонду ССНВВ йому виплачуються щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в зв'язку з профзахворюванням йому не призначалася та не виплачувалася.

Проте внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яку він відчував з часу захворювання та продовжує відчувати до теперішнього часу.

У зв'язку із професійним захворюванням був істотно змінений його звичний життєвий уклад, а так само взаємини з його близькими й знайомими, він став замкнутий і нетовариський. Втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату.

Він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю професійного захворювання, психологічний дискомфорт який він випробовую до дійсного моменту. На протязі тривалого часу стримується порушення сну, часті пробудження, епізодично кошмарні сновидіння. Епізодично виникають кошмарні думки про без результативність лікування та можливі наслідки подальшого прогресування хвороби і на цьому фоні часто виникає відчуття тривоги.

У зв'язку із професійним захворюванням, він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До отримання професійного захворювання він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв'язку зі станом здоров'я він не може цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль.

Кращим стан його здоров'я вже не стане. Він постійно повинен надглядатися у відповідних медичних фахівців. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 20 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходив із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок травми на виробництві.

23 лютого 2007 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності», яким виключена ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон), яка передбачала виплату моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Зараз відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України. Так, відшкодування моральної шкоди здійснює роботодавець, про що свідчить положення ст. 237-1 КЗпП України «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагань від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи до судовго засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що

22.06.1973 р. по 05.09.1995 р. ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (далі ВП «Шахта Центральна»). За час виконання професійних обов'язків працював на різних посадах, пов'язаних з виконанням робіт у шахті. (а. с. 9)

У квітні 1998 р. ОСОБА_3 звернувся до Інституту медицини праці в м. Києві, де йому було встановлено діагноз у зв'язку із його зверненням «Пневмоконіоз І/І с/р стадії». Так, на підставі повідомлення Інституту медицини праці в м. Києві, яке було направлено до санітарної епідеміологічної станції в м. Красноармійськ Донецької області від 22.04.1998 р. №122, було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 24.04.1998 р. Цей акт було складено та затверджено комісією ВП «Шахта «Центральна». Причиною професійного захворювання встановлено: запиленість рудникового повітря при виїмці гірничої маси прохідницьких комбайнів 1600 мг / м3. Тривалість дії факторів 80% робочої зміни. Це також підтверджено Санітарно-гігієничною характеристикою умов праці колишнього прохідника ОСОБА_3 (а. с. 14-15).

У травні 1999 р. хвороба загострилася і 07.05.1999 р. він потрапив до Обласної клінічної лікарні професійних захворювань в м. Донецьку, де пройшов курс лікування, та було підтверджено діагноз «Пневмонконіоз І/І Р/С. Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійне, повторно. Також було складено та видано епікриз з встановленим діагнозом.

У квітні 2002 р. йому також довелося пройти курс лікування у Обласній клінічній лікарні професійних захворювань в м. Донецьку. Такий саме діагноз було підтверджено повторно та направлено до МСЕК, де йому було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності та ІІІ група професійного захворювання у зв'язку з Пневмоконіозом від 06.07.1998 р. безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК. (а. с. 18).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 р. були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% працездатності в зв'язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_3 отримав професійне захворювання внаслідок протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта Центральна» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору - в розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_3 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Димитровського міського

суду Донецької області І.Г. Перекупка