Рішення № 42793712, 16.02.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/313/15 Головуючий у І інстанції Скрипнік Л.А.

Категорія 51 Доповідач: Семиженко Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого: Семиженка Г.В.

суддів: Бугрика В.В.

Лісової Г.Є.

при секретарі: Яковенку В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційні скарги ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 26 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

29 травня 2014 року позивачка звернулася з позовом до суду посилаючись на те, що з 01 вересня 2011 року по 10 квітня 2014 року працювала у відповідача, 10 квітня 2014 року наказом № 282-к була звільнена з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП Україниза згодою сторін, при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, у позові поставлено питання про стягнення з відповідача на її користь 257,93 гривні індексації заробітної плати, 48,16 гривні компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, 2455,80 гривні компенсації за невикористану додаткову відпустку одинокої матері, 38934,40 гривні середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення, 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 26 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на користь ОСОБА_2 заборгованість за невикористану додаткову відпустку за 2014 рік в розмірі 1566,50 гривні, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 квітня 2014 року по 26 листопада 2014 року в розмірі 26752,68 гривні, 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині розміру компенсації середнього заробітку та виплати компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік просила його змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік в розмірі 1566,50 гривні, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку збільшити до 38934,40 гривні, оскільки суд допустив помилку у визначенні розміру такої виплати, який має вираховуватися за 230 днів затримки, а не 162 дні, з розрахунку середньоденної зарплати в 169,28 гривні.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду поставлено питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не було надано документів, які б підтверджували факт її самостійного виховання і утримання дитини та надавали їй статус одинокої матері, компенсація відпустки як одинокій матері за 2012 та 2013 рік була виплачена помилково без законних підстав, судом така компенсація за 2014 рік стягнута незаконно з помилковим розрахунком днів прострочки розрахунку, яка становить 157, а не 162 робочих дні, без достатніх підстав судом прийнято рішення про відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали, при цьому позивачка не могла пояснити, чи отримувала вона компенсацію за невикористану відпустку як одинока матір у 2011 році при звільненні з попередньої роботи перед працевлаштуванням у відповідача, не наполягала на стягненні такої компенсації за 2011 рік, в решті апеляційну скаргу підтримала.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка з 19 вересня 2011 року по 10 квітня 2014 року працювала у відповідача, в останню дату була звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, при звільненні з нею частково було проведено розрахунок, у тому числі виплачено компенсацію за відпустку як одинокій матері за 2012, 2013 роки, право на яку відповідач згодом став заперечувати, спірними питаннями на момент розгляду справи в апеляційному суді лишається питання виплати компенсації за вказану відпустку за період з 2011 по 2014 роки, відшкодування моральної шкоди, виплати та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ст. 19 Закону України "Про відпустки" в її редакції на час спірних правовідносин сторін передбачає право одинокої матері, батька, який виховує дитину без матері, на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, отже для позивачки предметом доказування у даному питанні є доведення факту виховання нею сина ОСОБА_4, 2004 року народження, без участі батька ОСОБА_5

Даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі доказів, не спростованих відповідачем, таких як рішення суду про розірвання шлюбу між позивачкою та батьком дитини, довідкою з місця проживання та навчання дитини, результатами проведеної за дорученням апеляційного суду перевірки Виконавчим комітетом Комсомольської районної у місті Херсоні ради від 03 лютого 2015 року, якою встановлено, що позивачка самостійно виховує малолітнього сина ОСОБА_6.

Таким чином позивачка має право на додаткову відпустку, яка у відповідності до ст. 4 Закону України "Про відпустки" віднесена до категорії соціальної відпустки, тобто такої, яка не належить до виду щорічних, і тому може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу. Оскільки таку відпустку позивачка під час роботи не використала, вона має право на компенсацію при звільненні за положеннями ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ст. 83 КЗпП України.

Зазначена компенсація відповідачем за 2012 та 2013 роки виплачена позивачці добровільно, даних про те, що у 2011 році позивачка при звільненні з попередньої роботи такої компенсації не отримувала, вона не надала, а попередній працедавець мав аналогічний обов'язок виплати компенсації, отже передбачених законом підстав для стягнення на користь позивачки компенсації за 2011 рік немає, за 2014 рік компенсація судом стягнута, правильність її розрахунку сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення, за ст. 117 цього Кодексув разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При вирішенні даної позовної вимоги суд першої інстанції правильно користувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, проте допустив помилку у визначенні розміру середньоденного заробітку позивачки у відповідності, оскільки кількість робочих днів у попередніх перед її звільненням двох місяцях складає 40, а не 41 день, отже середній заробіток за один день становить 169,23 гривні, а не 165,14 гривні, як визначив суд.

Саме поняття виплати звільненому працівникові середнього заробітку означає розрахунок відповідних коштів за робочі дні, а не дні, коли робота не проводиться і заробіток для працівника неможливий, кількість таких робочих днів з 10 квітня по 26 листопада складає 157, а не 162, як вирахував суд, рішення в цій частині підлягає зміні в сторону зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Тривале в часі порушення відповідачем трудових прав позивачки призвело до її моральних страждань, отже завдало моральної шкоди, рішення про відшкодування якої судом першої інстанції прийнято у відповідності до положень ст. 237-1 КЗпП України, доводи апеляційної скарги відповідача такого висновку не спростовують.

Таким чином, оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо збільшення розміру стягнення свого підтвердження у суді апеляційної інстанції не знайшли, підстав для її задоволення немає, на відміну від апеляційної скарги відповідача, за доводами якої встановлено помилку у розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки, отже апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в цій частині відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 26 листопада 2014 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (код ЄДРПОУ 20057663) на користь ОСОБА_2 (ІНПП НОМЕР_1) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 квітня 2014 року по 26 листопада 2014 року змінити, суму в 26752,68 гривні змінити на 26580,1 гривні.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, на нього протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Судді _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _