Рішення № 42792943, 16.02.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2615/14-ц

Провадження №2/592/27/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року м.СумиКовпаківський районний суд м. Сум в складі головуючого Костенко В.Г.

секретар Шушура А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктами права спільної сумісної власності, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач вимоги мотивує тим, що з вересня 1996 року до 07.03.2002 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. Спочатку стали проживати однією сім'єю у квартирі відповідача по АДРЕСА_1. 07.03.2002 року шлюб зареєстрували. 20.02.2009 року шлюб був розірваний рішенням суду. Після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'ю до грудня 2013 року. Також зазначає, що у 1996 році за спільні кошти у сумі 4000 доларів США, тобто по 2000 доларів США кожен, купили будинок з земельною ділянкою по АДРЕСА_2. Придбаний будинок був старий і тоді за рахунок його власних будівельних матеріалів та коштів і коштів відповідача був збудований новий будинок на цій ділянці. У будинок переїхали у 2003 році та продовжували його будувати далі, будували прибудови. У 2007 році був придбаний автомобіль Hundai Sonata, д.н. НОМЕР_1. Позивач вважає, що має право на половину будинку, земельної ділянки та автомобіля. Тому просить встановити факт проживання з відповідачем однією сім'ю, визнати зазначене майно спільним майном, визнати за ним право власності на 1 / 2 частину будинку з земельною ділянкою і автомобіля та стягнути з відповідача відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали повністю. Окремо позивач зазначив, що автомобіль був придбаний за ціною близько 120 000 грн. у 2007 році. Наявне у справі свідоцтво на автомобіль видавалося замість втраченого.

Відповідач та представник позов не визнали. Зокрема відповідач зазначив, що дійсно перебувала у шлюбі з позивачем. Втім будинок по АДРЕСА_2 є її особистою власністю, оскільки купила сама за власні кошти. Збудувала новий будинок у період з 1997 року по 1998 рік. Позивача інколи наймала для проведення будівельних робіт та підвозу будівельних матеріалів, за що сплачувала кошти. З позивачем особисті стосунки склалися лише невдовзі перед реєстрацією шлюбу у 2002 році. Спочатку жили у її квартирі по АДРЕСА_1. До будинку по вул. Хотінській переїхали у травні-червні 2003 року, оскільки не були влаштовані умови для проживання. Шлюбні відносини тривали недовго і були припинені 31.12.2003 року. Приблизно 02.01.2004 року позивач виселився до літньої кухні. У 2007 році він зайняв другу спальню у будинку. У 2009 році шлюб було розірвано судом. 20.12.2013 року позивач звільнив будинок. Вважає, що автомобіль також є її особистою власністю, оскільки був придбаний як премія у 2007 році. Просила відмовити у задоволенні позову. Представник також добавив, що позивачем не надано доказів у обґрунтування позову. Відповідно до законів, які діяли у спірний період позивач не має права на майно позивача. Також вважав, що позивачем пропущені строки позовної давності для захисту своїх прав. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали інвентарної справи №70923, цієї справи, вважає, що позов обґрунтований але підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 28.07.1972 року по 15.09.1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.

Відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 до 06.01.1998 року.

З 07.03.2002 року до 16.07.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 20.02.2009 року, справа №2-384/09, шлюб між сторонами було розірвано. Цим рішенням встановлено, що з 2004 року подружні стосунки між сторонами були припинені. /т.1 а.с.12/ Втім рішення суду не містить будь-яких доказів на підтвердження встановленого факту. Сторонами цей факт не визнавався.

Встановлене підтверджується відповідними свідоцтвами, копії яких знаходяться у матеріалах справи, зазначеним рішенням суду./т.1 а.с. 6, 112, 205/

З вересня 1997 року та до моменту реєстрації шлюбу сторони проживали разом у квартирі по АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу вони проживали разом по АДРЕСА_2. Жили разом однією сім'єю до 13.12.2013 року.

Також судом встановлено, що 23.01.1997 року за договором купівлі-продажу відповідач купила у ОСОБА_5 за 5280 грн. будинок по АДРЕСА_2, житловою площею 12,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, сарай «Б» - дерев'яний; вбиральня «У»- дощата; погріб «п/г» цегляний, сарай «Ж» гіпс. блочний; огорожа №1-3 з шиферу.

Також 23.01.1997 року за договором купівлі-продажу відповідач купила у ОСОБА_5 за 6240 грн. земельну ділянку площею 0,0100 га по АДРЕСА_2.

В період 1998 - 2013 років за рахунок спільної праці сторін будинок з надвірними спорудами був істотно реконструйований. Так замість старого збудовано новий будинок літ. «А-І» загальною площею 127,8 кв.м., житловою площі 53,40 кв.м.. Збудовані господарські споруди: тамбур «а», прибудова «а1», веранда «а2», веранда «а3», гараж «З», погріб п/г, кухня «И», теплиця «К», теплиця «Л», навіс «М», сарай «Н».

Свідоцтво про право власності видане ОСОБА_2 на новостворене майно лише 25.07.2012 року./а.с.154 - 155/

Влаштування та подальший ремонт будинку та споруд здійснювалося сторонами до 2013 року. Позивач власноруч клав кахель, паркет на підлозі, утеплював стіни.

Встановлене цілком підтверджується зібраними і дослідженими у ході розгляду справи доказами.

Численними квитанціями та накладними, які наявні у позивача, на придбання будівельних матеріалів і оплати комунальних послуг, з яких вбачається, що позивач у продовж значного часу включно 2013 рік купував будівельні матеріали, ніс витрати по оплаті комунальних послуг. /т.1 а.с.18-89/

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №689/690 від 26.08.2014 року, інвентаризаційної справи №70923 та технічного паспорту, будівельними матеріалами з яких складається будинок та надвірні споруди є цегла, залізобетонні плити перекриття, фундаментні блоки, гіпсоблоки, щебінь. Були влаштовані металеві ворота, зроблені металеві ворота у гаражі. Житлові приміщення кімнати 1-6, 1-3, 1-4, 1-7, коридор 1-5 утеплені гіпсокартонними листами. /т. 2 а.с. 16-50/

При реконструкції будинку використовувалися будівельні матеріали позивача - силікатна цегла, гіпсоблоки, плити перекриття, шифер, залізні ворота, віконні блоки. Надані позивачем квитанції про придбання будівельних матеріалів, покази свідків вказують на те, що позивач мав матеріали, вивозив їх зі своїх місць зберігання для будівництва спірного будинку та використовував їх у будівництві. Технічний паспорт та інвентарна справа підтверджують, що старий будинок був з дерев'яного зрубу. Після реконструкції будинок складається: фундамент - бетонні блоки, стіни - гіпсоблоки обкладені цеглою.

Тільки особа, яка приймала участь у реконструкції або була близька до його процесу, могла знати складові попереднього будинку та складові нового будинку.

Встановлене також підтвердили свідки.

Так свідок ОСОБА_6, вказала, що була власником будинку по АДРЕСА_2. Будинок був ветхий, не було опалення. Позивач з відповідачем приходили щодо купівлі будинку. Приходили два рази. Оскільки вони були разом, припустила, що вони є чоловік і жінка. Вони розраховувалися доларами США у загальній сумі чотири тисячі.

Свідок ОСОБА_7, племінниця позивача, вказала, що живе з 1992 року у будинку по вул. по АДРЕСА_3. Приблизно у 1994-1996 році ОСОБА_1 на ділянку по АДРЕСА_3 завозив будівельні матеріали (шифер, білу(селікатну) цеглу, колоди, шалевка, дошка, плити перекриття залізобетонні, 4 по шість метрів та три трохи менше, металеві ворота для гаражу). ОСОБА_1 у кінці 1997 року - початку 1998 року вивозив будівельні матеріали. Він казав, що будує будинок на вул. Хотінській. Приблизно восени 1997 року ОСОБА_1 залишив дружину та пішов до ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8, сестра дружини позивача, зазначила, що ОСОБА_1 пішов з дому 28.08.1997 року до ОСОБА_2. Зі слів сестри знає, що вони побудували будинок по вул. Хотінській. Він перевозив туди будівельні матеріали, які раніше складав по АДРЕСА_3, ворота, білу(селікатну) цеглу, дошки, шифер. У 2003 році була у подвір'ї будинку АДРЕСА_2.

Свідок ОСОБА_9, мешканець АДРЕСА_4, вказав, що живе з 1967 року по зазначеній адресі. З кінця 90-х початку - 2000-х років знає позивача. ОСОБА_1 будував будинок на АДРЕСА_2. Знає, що ОСОБА_10 обкладав будинок цеглою. Приблизно у 2003 році свідок особисто зробив у будинку сантехніку та опалення. У 2012 році на запрошення позивача встановлював насос на системі опалення у будинку. Свідок зазначив, що тоді сторони були разом. У 2013 році вони робили натяжні стелі, допомагав їм.

Свідок ОСОБА_11, старший брат позивача, зазначив, що позивач жив з відповідачем у квартирі по АДРЕСА_5. Вперше у будинку по АДРЕСА_2 був невдовзі після купівлі. Допомагав брату очистити ділянку. Особисто допомагав позивачу будувати будинок по АДРЕСА_2. Будівельні матеріали мав позивач(цеглу, шифер, блоки, плити, дошки, ворота). У 2013 році разом утеплювали будинок, обшивали кімнати з використанням гіпсокартонних плит. Багато будував та купував для будівництва позивач. Окрім того зазначив, що сторони жили до кінця 2013 року.

Свідок ОСОБА_11, менший брат позивача, дав покази аналогічні показам ОСОБА_11. Особисто у 1998 році свідок будував фундамент. З блоків будував будинок.

Свідок ОСОБА_3, попередня дружина позивача, підтвердила, що позивач пішов з дому до відповідача 28.08.1997 року. Жили вони у сусідньому під'їзді. Аналогічно показам попередніх свідків підтвердила, що позивач мав значну чисельність будівельних матеріалів, оскільки мав намір збудувати будинок. Втім сталося так, що він пішов до позивача та з нею почав будувати будинок з накопичених матеріалах.

Свідок ОСОБА_12, сусід, який проживає по АДРЕСА_6, який вказав, що знає ОСОБА_1. У 1997 році останній вивозив будівельні матеріали на АДРЕСА_2. Особисто допомагав перевозити матеріали: цеглу білу силікатну; плити; залізні ворота. Коли привозили будівельні матеріали, будівництво ще не починалося. Можливо лише був фундамент.

Свідок ОСОБА_10, сусідка яка проживає по АДРЕСА_7, який вказав, що у 1997-1998 роках сторони купили будинок по АДРЕСА_2. Її чоловік, син та чоловіка брат допомагали, їм у будівництві приблизно у 1999-2000 роках. Чоловік був муляром і будував будинок. За роботу розраховувався ОСОБА_1. З початку бачила тільки ОСОБА_1. Попередній власник будинку казала, що продала будинок чоловіку та жінці. Вони завели собаку у будинку. ОСОБА_1 вигулював собаку майже кожного дня. ОСОБА_2 з'явилася пізніше. Знає зі слів чоловіка, що на будівництві працювали брати ОСОБА_1. Бачила, як ОСОБА_1 клав плитку, фундамент для забору.

Свідок ОСОБА_13, мешканець по АДРЕСА_8, який вказав, що сторін знає з кінця 1997 року. Вони купили у 1997 році будинок по АДРЕСА_8, і повністю збудували новий. Позивач привозив будівельні матеріали: білу(селікатну) цеглу, плити перекриття тощо. Свідок щось особисто допомагав розвантажувати. Коробку будував ОСОБА_14. Батько свідка крив кришу. У 2003 році одночасно проводили воду. Також свідок казав, що у сторін була машина, Хюндай Соната. Позивач проживав у будинку до кінця 2013 року. Він привозив будівельні матеріали, гіпсокартон тощо.

Свідок ОСОБА_16, друг позивача, мешканець с.Чернеччина, з яких вбачається, що позивача знає з 1977 року. У 90-х роках отримали ділянки під забудову у с.Чернеччина. Позивач туди завозив матеріал на свою ділянку: гіпсоблоки, плити перекриття, цеглу силікатну, щебінку, перекриття віконні. ОСОБА_1 пішов від першої дружини приблизно у 1997 році. Переїхав він неподалік у сусідній будинок по АДРЕСА_5. Тоді свідок їздив до них. Після того, як позивач пішов від дружини він вивіз матеріали для будівництва будинку в районі вул. Курської( де знаходиться вул. Хотінська). У 2012 році позивач разом з відповідачем були разом у нього на ювілеї з дня сімдесятиріччя. Перед цим вони були на батьківщині позивача. У 2013 році позивач скаржився йому, що припинив жити з відповідачем.

Свідок ОСОБА_17, мешканець по АДРЕСА_7, вказав, що з кінця 90-х знає сторін. Батько свідка приймав участь у будівництві спірного будинку сторін.

Свідок ОСОБА_18, мешканець АДРЕСА_9 , вказав, що на початку 1990-х років позивач завозив будівельні матеріали на ділянку: цеглу білу та червону, фундаментні блоки, плити перекриття, щебінь. Приблизно у кінці 1990-х років ОСОБА_1 вивіз будматеріали. Зі слів ОСОБА_16 дізнався, що ОСОБА_1 вивіз матеріали для будівництва будинку у м.Суми.

Покази свідків в цілому є послідовними і логічними та узгоджуються між собою. Покази узгоджуються з документами, дослідженими вище. Відтак покази свідків не викликають сумнівів у суду.

Свідок ОСОБА_11, старший брат позивача, ОСОБА_11, менший брат позивача, ОСОБА_3, попередня дружина позивача, ОСОБА_7, племінниця позивача, вочевидь мають заінтересованість у результатах розгляду справи, що обумовлюється сімейними відносинами тощо. Втім з огляду на те, що їх покази узгоджуються з показами інших незаінтересованих свідків та документами то їх також слід прийняти.

За клопотанням відповідача допитані свідки.

Свідок ОСОБА_19, зять відповідача, з яких вбачається, що відповідач купила будинок по АДРЕСА_2, за власні кошти. Знає позивача з 1999 року, тоді він лише залицявся до відповідача. Шлюбні відносини у сторін виникли у лютому - березні 2002 року. Відносини були припинені у 2003- 2004 році. Будинок був збудований у 1999 році. Особисто робив там вигрібну яму. Сторони перейшли жити у спірний будинок у 2003 році. Свідок також зазначив, що особисто жив по АДРЕСА_1. з кінця 1999 року по лютий 2002 року. Потім жив у м.Ромни з 2002 року до 2008 року, а потім у м.Києві. Переважно про стосунки сторін знає з телефонних розмов.

Свідок ОСОБА_20, мешканець по АДРЕСА_10, який вказав, що знає сторін як сусідів. Жили сторони сім'єю до 2004 року. Фактично позивач проживав до кінця 2013 року. Більше з ними спілкувалася дружина. Бачив, як відповідач передала кошти за будинок продавцю. Продавцем була їх кума. Будівництво почалося відразу після купівлі будинку. Також свідок казав, що ОСОБА_10 клав огорожу. Підтвердив, що на будівництво привозили цеглу, плити перекриття, гіпсоблок. ОСОБА_1 був присутній на будівництві.

Свідок ОСОБА_21, кума відповідача, вказала, що знає позивача з 1998 року, як водія. Відповідача знає з 1974 року. З 2002 року вони стали жити разом. Жили вони у будинку по вул.Хотінській. У 2002 році нової хати не було. Новий будинок двоповерховий, з якої цегли свідок не знає. Матеріальний стан був у них нормальний. Зі слів відповідала знає що купувала все вона. Шлюб сторони розірвали у 2004 році. Загалом свідок відповіді давав нечіткі. Про будівництво нічого не знає.

Свідок ОСОБА_22, подруга відповідача, яка вказала, що знає позивача з 1978 року, а відповідача з 1973 року. Стали жити вони разом з 2002 року. У 2004 році він знайшов нову дружину. Зазначила, що зі слів відповідача знає, що платила ОСОБА_1 за будівництво як найманому працівнику. Втім у іншому покази не конкретні. Свідок також заперечила проживання сторін разом на АДРЕСА_5. Більше нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_23, подруга відповідача, яка вказала, що знає відповідача з 1974 року, працювали разом. У 1997 році відповідач купила дерев'яний будинок по вул. Хотінській, для цього позичала відповідачу 4000 доларів США. У 1998 році вона почала будуватися, для чого брала кредит на роботі у сумі 200 000 грн.. У 2002 році вона переїхала на вул.Хотінську. Потім вона одружилася з позивачем. Жили вони погано. У 2009 році вони розійшлися. Він жив у літній кухні окремо. ОСОБА_1 не приймав участі у будівництві, за придбані матеріали з ним розраховувалася ОСОБА_2. Про все знає зі слів ОСОБА_2. Жили на вул. Дзержинського близько двох років, на вул.Хотінській з 2003 року. Будинок будувався приблизно з 1997 року по 2002 рік. ОСОБА_1 вивозив з розібраного будинку матеріали.

Узагальнюючи, свідки зазначають про те, що сторони перебували у шлюбі та жили разом. В цілому свідки позивача підтверджували його участь у реконструкції будинку. Свідки відповідача заперечували проживання сторін однією сім'єю. Втім покази свідків відповідача суперечать показам свідків позивача. Більше того покази відповідача суперечать позиції відповідача.

Так свідок ОСОБА_23 вказала, що позичала кошти відповідачу для придбання будинку. Втім позивач не зазначала про це, а наполягала, що будинок придбала за власні кошти.

Свідок ОСОБА_19 є зятем відповідача, його заінтересованість у результатах розгляду справи є очевидною. Більшість обставин він знає лише зі слів відповідача

Свідок ОСОБА_20 підтвердив покази інших свідків позивача про участь осіб у будівництві будинку, зокрема вказав про ОСОБА_17, який здійснював будівельні роботи, підтвердив участь позивача.

Свідок ОСОБА_22 заперечувала проживання позивача у квартирі відповідача по вул.Дзержинского (вул. Троїцькій), хоча відповідач сама підтверджувала факт проживання позивача у її квартирі.

Судом також встановлено, що 07.12.2007 року на підставі акту прийому-передачі заводу виробника за відповідачем був зареєстрований автомобіль Hundai Sonata 2.0. SF, шасі НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1. У свідоцтво про реєстрацію було зроблено відмітку про право керування транспортним засобом позивача./т. 1 а.с.192, 183/

Відповідач зазначала, що купила зазначений автомобіль за рахунок премії за місцем роботи у сумі 119 000 грн., про що надала довідку. У довідці вказано, що «в грудні 2007 року в якості заохочення за особливі заслуги було прийнято рішення про виділення 119 тисяч гривень в вигляді грошової премії для придбання особистого автомобіля Hundai Sonata 2.0. SF, д.н. НОМЕР_1». Втім ця довідка спростовується довідкою про доходи відповідача, де у заробітній платі зазначена сума премії не відображена. /т. 1 а.с.160 т.2 а.с.69-71/

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність», ст. 25 КпШС України, ст.ст. 57, 60-62, 70, 72, 74 СК України, ст.120 ЗК України.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України при поділі майна їхні права є рівними.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

З встановленого вбачається, що сторони тривалий час перебували у особистих стосунках, притаманних сімейним відносинам, які ґрунтувалися на союзі чоловіка та жінки, які проживали разом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.

У тривалий період перебування у таких відносинах вони створили майно, спірний будинок зі спорудами. Визначити точно коли було створено це майно, коли закінчене остаточне його облаштування відповідно до часу дії зазначених законів неможливо. Відтак слід виходити з рівності прав сторін.

Тому слід вважати спірне майно спільним майном сторін. Відтак слід провести його поділ порівну, визнавши за позивачем право на 1 / 2 частину спірного майна. Відповідно до положень ст.120 ЗК України ураховуючи те, що за позивачем слід визнати право власності на 1 / 2 частину будинку зі спорудами, за позивачем слід визнати право на половину земельної ділянки на якій знаходиться будинок.

Визнання за позивачем права на частину спірного майна є цілком достатнім заходом захисту його права. Окреме встановлення фактів є зайвим. Більше того встановлення фактів позивач пов'язував виключно з захистом своїх прав на майно.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Втім відповідачем не заявлявся позов про визнання спірного майна особистою власністю, зокрема автомобіля.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилалася на згадане вище рішення суду, яким був встановлений факт припинення шлюбних відносин з 2004 року. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Втім з огляду на положення ст.ст. 59-61 ЦПК України з рішення неможливо встановити на підставі яких доказів зазначений факт встановлений, враховуючи те, що ОСОБА_1 заперечував припинення стосунків. Встановлений у судовому рішенні факт є не конкретним у порівнянні з часом спірних правовідносин у цій справі. Більше того встановлений факт суперечить встановленим фактам у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Втім зі спірних обставин справи вбачається, що суперечки між сторонами щодо спільного майна сталися у грудні 2013 року, коли відносини остаточно були припинені. Відтк строк позовної давності не пропущений.

Відтак заперечення відповідача не спростовують встановленого судом та не впливають на висновки.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування витрат у сумі 5 407,20 грн. /т. 1 а.с.1,94, т. 2 а.с. 51/. З відповідача також слід стягнути не доплачений судовий збір в розмірі 3410,40 грн..

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частину житлового будинку загальною площею 127,8 кв.м. житловою площею 53,40 кв.м. з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_2.

Залишити за ОСОБА_2 право власності на 1 / 2 частину житлового будинку загальною площею 127,8 кв.м. житловою площею 53,40 кв.м з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_2.

Залишити за ОСОБА_2 право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частину автомобіля Hundai Sonata 2.0. SF, шасі НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат у сумі 5 407 грн. 20 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 3410 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Сум шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду. Особою, яка була відсутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в десятиденний строк з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.Г. Костенко