Ухвала суду № 42792502, 12.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1709/15

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

При секретарі: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а:

19.05.2014р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просила в розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, а дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити проживати з нею. Також просила провести розподіл спільного майна подружжя.

Зазначала, що їх спільне життя не склалося, в них різні погляди на подружнє життя, вони не розуміють один одного. У квітні 2013р. вона подавала заяву про розлучення, але її чоловік на суді пообіцяв виправитися та все змінити. На протязі року зміни на краще тривали кілька місяців, а потім все залишилось як було раніше За таких обставин вважала, що їх сім'ю зберегти неможливо, тому наполягала на розірвання шлюбу

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.11.2014р. клопотання ОСОБА_3 задоволено, роз'єднані позовні вимоги по цивільній справі №509/2153/14ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання неповнолітніх дітей, розділу спільного майна подружжя, стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання неповнолітніх дітей, розділу спільного майна та стягнення моральної шкоди. Виділено у самостійне провадження: позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу; позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконкому Одеської міської ради, про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей; позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя, стягнення коштів та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ спільного майна подружжя, стягнення моральної шкоди, а.с.157-158.

ОСОБА_2 позов не визнав, вказував, що не має підстав для їх розлучення, просив надати час на примирення.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.12.2014р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, а тотожні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ухвалою суду від того ж числа - залишено без розгляду.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким: встановити місце проживання сина ОСОБА_4 з батьком або з матір'ю за його згодою; встановити місце проживання сина ОСОБА_5 - будинок АДРЕСА_1 разом з ним; залишити за ним право власності на земельну ділянку за вказаною адресою та стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що примирення з особою, яка дозволяє насильство у сім'ї (що примусило позивачку змінити місце проживання), а також за наявності її фактичних шлюбних відносин з іншим чоловіком, явно не відповідатиме не тільки моральним засадам суспільства, але й конституційним гарантіям, згідно яких шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка (ст. 51 Конституції України, тому просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги й заперечення проти неї, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, суд першої інстанції керувався тим, що сім'я сторін розпалася, її відновлення неможливо, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, оскільки вони припинили подружені відносини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

За правилами ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Установлено, що сторони 22.08.1998р. зареєстрували шлюб, від шлюбу мають двох неповнолітніх дитей.

З позовної заяви позивачки убачається, що між нею та відповідачкою склалися негативні стосунки, які призвели до припинення їх шлюбних стосунків. Вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Позивачка на примирення не погоджується. За доводами відповідача - немає підстав для їх розлучення.

У апеляційній скарзі відповідач не зазначає, що їх сім'ю можна зберегти, він лише указує на те, що суд не надав їм строк на примирення й порушує питання про визначення місця проживання дітей з батьками, які проживають окремо та просить провести розподіл спільного майна подружжя.

Колегія суддів вважає, що за обставинами цієї справи, подальше спільне життя сторін та збереження їх шлюбу суперечило б інтересам сторін, туму суд законно та обґрунтовано ухвалив рішення про розірвання їх шлюбу.

Позовні вимоги щодо місця проживання дитей та розподілу майна подружжя виділені в окремо провадження.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

В.О.Панасенков

М.М.Драгомерецький