Рішення № 42792337, 19.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/673/15 Справа № 202/1038/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

за участі секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 25 лютого 2011 року були проведені прилюдні торги з продажу кв.АДРЕСА_1, яка була конфіскована у ОСОБА_3 в дохід держави. Він став переможцем у торгах і сплатив для участі у торгах 21 083 грн. 50 коп. ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" та 120 416 грн. 50 коп. на рахунок Індустріального ВДВС. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року було визнано недійсними прилюдні торги з продажу вищевказаної кв.№234 буд. 1 по вул. Бердянська в м.Дніпропетровську, тому просив суд стягнути на його користь з урахуванням 3% річних солідарно з Індустріального ВДВС та з казначейської служби України суму в розмірі 131 582 грн. 36 коп., та стягнути з ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" на його користь 23 038 грн. 50 коп.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 25 лютого 2011 року Дніпропетровською філією ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" були проведені прилюдні торги з продажу АДРЕСА_1.

З протоколу № 08/327/10/К-17н-1 проведення прилюдних торгів вбачається, що переможцем торгів став позивач ОСОБА_2, якому на протягом трьох банківських днів для затвердження протоколу потрібно було внести кошти на рахунки: Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ у розмірі 120 416 грн. 50 коп., ПП "СП "Юстиція" - 210 83 грн. 50 коп. (а.с.4).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, було визнано недійсними прилюдні торги проведені Дніпропетровською філією ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" 25 лютого 2011 року щодо реалізації кв.АДРЕСА_1, визнано недійсним свідоцтво від 14 квітня 2011 року про придбання ОСОБА_2 з прилюдних торгів вищезазначеної квартири, та визнано недійсним акт від 10 березня 2011 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - кв.АДРЕСА_1, складений державним виконавцем. (а.с.14-17).

З листа Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перерахував кошти на депозитний рахунок Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у розмірі 120 416 грн. 50 коп., з яких 118 916 грн. 50 коп. перераховано на користь держави (а.с.30).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідачів з приводу повернення йому будь-яких коштів, а надав до суду доказів його звернення до Лівобережної об'єднаної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо повернення сплачених грошових коштів та відмову у задоволенні його вимог за № 20496/10/0464-10-10 від 24 червня 2014 року, сплату цих коштів та у даній цивільній справі Лівобережна об'єднана податкова інспекція м. Дніпропетровська не є відповідачем по справі і вимоги до неї позивачем не заявлялися, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій визначав Закон України "Про виконавче провадження" (далі - закон N 606-XIV від 21 квітня 1999 року) та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 (далі - Інструкція N 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Аналіз положень Закону N 606-XIV від 21 квітня 1999 року й Інструкції N 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону N 606-XIV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції N 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції N 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Відповідно ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави. Факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, в даному випадку вина встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року №14, при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, відповідачами в таких справах є відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2011 року Дніпропетровською філією ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" були проведені прилюдні торги з продажу АДРЕСА_1 (а.с.4).

Згідно наданої квитанції позивачем ОСОБА_2 25 лютого 2011 року було перераховано 120 416 грн. 50 коп. на рахунок Індустріального ВДВС ДМУЮ сплату за лот №1, а саме: двокімнатну квартиру, згідно протоколу проведення прилюдних торгів №08/327/10/К-17н-1 (а.с.82).

Як зазначалося вище рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, було визнано недійсними прилюдні торги проведені Дніпропетровською філією ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" 25 лютого 2011 року щодо реалізації кв.АДРЕСА_1, визнано недійсним свідоцтво від 14 квітня 2011 року про придбання ОСОБА_2 з прилюдних торгів вищезазначеної квартири, та визнано недійсним акт від 10 березня 2011 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - кв.АДРЕСА_1, складений державним виконавцем. (а.с.14-17).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що після визнання недійсними прилюдних торгів з продажу вищевказаної кв.№234 буд. 1 по вул. Бердянська в м.Дніпропетровську, сплачені ним кошти йому повернуті не були.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов"язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Так, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, а саме у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо процедури проведення прилюдних торгів, акт проведення прилюдних торгів, складений державним виконавцем, який передав це майно на реалізацію торгівельній організації, є документом, що юридично оформлює договірні відносини купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто відносини між сторонами правочину.

Згідно ст.2 ст.170 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вищезазначеною нормою Закону передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних і на сьогодні є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, поки існує сума заборгованості, кредитор має право стягувати три проценти річних та інфляційні збитки.

Грошові кошти в сумі 120 416 грн. 50 коп. були сплачені позивачем за придбане з прилюдних торгів нерухоме майно, що було передано для реалізації торгівельній організації ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" Відділом державної виконавчої служби Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції. За час, що пройшов після того, як вказані кошти вибули з володіння позивача в Україні мали місце інфляційні процеси, тобто відбулося певне знецінення грошових коштів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі закріплені у ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вищезазначеного, сума заборгованості з урахуванням трьох процентів річних з 25 лютого 2011 року на час пред'явлення позову - 24 січня 2014 року становить суму у розмірі 131 582 грн. 36 коп.

У п.35 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845 зазначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету, зокрема, для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до норм якого держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.

Згідно із ст. 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п.4 "Положення про Державну казначейську службу України", затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 Державна казначейська служба України (Казначейство України), зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 87 Бюджетного кодексу України з Державного бюджету України здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, зокрема на відшкодування збитків, заподіяних громадянам.

Пунктом 9 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Державною казначейською службою України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

2) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи, що згідно наданої квитанції позивачем ОСОБА_2 25 лютого 2011 року було перераховано 120 416 грн. 50 коп. на рахунок Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції сплату за лот №1, а саме: двокімнатну квартиру, згідно протоколу проведення прилюдних торгів №08/327/10/К-17н-1, які рішенням суду були визнані недійсними, вимоги позивача про стягнення суми, сплаченої на рахунок Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції з урахуванням 3% річних від простроченої суми у розмірі, що загалом складає суму 131 582 грн. 36 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню, шляхом стягнення коштів з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення із ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" на його користь перерахованої ним суми в розмірі 21 083 грн. 50 коп., а з урахуванням 3% річних яка становить 23 038 грн. 50 коп., слід зазначити, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження сплати чи перерахування позивачем суми в розмірі 21 083 грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині повинно бути відмовлено.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частковою

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про стягнення суми - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 131 582 грн. 36 коп. шляхом списання коштів з рахунків Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.

Стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1 565 грн. 83 коп. шляхом списання коштів з рахунків Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий суддя

Судді