Ухвала суду № 42792034, 20.02.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-c/522/53/15

Справа № 522/283/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 р. м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, який був виданий по наказній цивільній справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одесит» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник 10.02.2015 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про скасування судового наказу, який був виданий по наказній цивільній справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одесит» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 у розмірі 29 666 грн. та судових витрат у розмірі 297 грн...

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що 21.01.2015 року суд видав судовий наказ, яким з нього на користь ОСББ «Одесит» було стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 29 666 грн.. Судовий наказ він отримав 09.02.2015 року. Проте він не є членом вказаного ОСББ та рішення ОСББ для нього не є обов'язковими. Договір про надання житлово-комунальних послуг з ОСББ він не укладав та питання щодо його укладання на даний час вирішується в рамках цивільної справи, яка розглядається в Приморському районному суду м. Одеси. Тарифи, які покладені в основу його боргу є незаконними та він з ними не згоден.

В судове засідання 20.02.2015 року з'явився представник заявника ОСОБА_1,-ОСОБА_2, діючий по довіреності від 20.02.2015р., який підтримав заяву та просив її задовольнити з наведених у ній підстав. При цьому звернув увагу суду на ті обставини, що боржник також був повідомлений 19.02.15р. проте вони вважають, що представник ОСББ отримавши копію заяви ОСОБА_1, навмисно не з'явились в судове засідання, так як спір про укладення договору та тарифи розглядається в іншій судовій справі, також з цього приводу розглядались справи у господарчому суді.

В судове засідання не з'явився представник стягувача ОСББ «Одесит» - , надавши 20.02.14р. в 15.30 заяву про відкладення судового засідання. При цьому він отримав копію заяви ОСОБА_1 з додатками.

Виходячи з норми ч.6 ст. 105-1 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та надану заяву вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2015 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Абухіним Р.Д. по цивільній наказній справі № 522/283/15-ц було видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Одесит» було стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 29 666 грн. та судовий збір у розмірі 297 грн. (а.с.98).

З наявних у матеріалах справи документів не вбачається, що ОСОБА_1 є членом ОСББ «Одесит».

З довідки про заборгованість від 09.12.2014 року (а.с.87) вбачається, що ОСОБА_1 була нарахована заборгованість за період з лютого 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 29 666 грн.. Також з вказаної довідки вбачається, що внесок на УДПТ складає 3,81 грн. за 1 кв.м. а внесок за опалення складає 3,19 грн. за 1 кв.м. а також те, що

ОСОБА_1 за вказаний період плата за ці послуги не здійснювалася.

З наявного у матеріалах справи витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2014 року (а.с.88) вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСББ «Одесит» бне укладений індивідуальний договір про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 2 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Закон) останній регулює порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань, асоціацій; відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження нерухомим майном у об'єднанні, асоціації; відносини між об'єднаннями та асоціаціями; відносини між об'єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об'єднаннями і господарюючими суб'єктами.

Відповідно до Закону N 2866-III, спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна; неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню; загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку; власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном; при відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі; об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом (ст. 19). Співвласник багатоквартирного будинку несе зобов'язання щодо утримання неподільного, загального майна та в інших спільних витратах відповідно до частки у загальному обсязі обов'язкових платежів, яка встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебуває у власності (користуванні) фізичної або юридичної особи (ст. 20). Положення Закону узгоджуються із нормами ЦК України щодо права спільної власності, в т. ч., із ст. 382 ч. 2 цього Кодексу.

Викладене свідчить про те, що у спільній власності (частковій та сумісній) всіх власників приміщень знаходиться загальне та неподільне майно багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 8 ст. 22 "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Отже, законом передбачено обов'язок для осіб, які не є членами об'єднання, оплачувати рахунки, пов'язані із наданням житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного суд не погоджується з доводами заявника ОСОБА_1 щодо відсутності права нарахування до сплати понесених ОСББ витрат за комунальні послуги без заключення з ним відповідного договору та без урахування того факту що він не є його членом.

Суд не погоджується з тим, що посилання в судовому наказі на постанову КМУ № 529 від 20.05.2009р. є неправильним так як така постанова КМУ № 529 від 20.05.2009р. на час розгляду заяви не втратила чинність.

Також є суттєвим той факт, що боржник-заявник ОСОБА_1 не погоджується з тарифами ОСББ « Одесит», вважаючи їх необґрунтованими. Таким чином вирішення цього питання є спірним.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про наявність між стягувачем та заявником спору про право.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.2 ч.8 ст. 105-1 ЦПК України за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право: скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявленя стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає частковому задоволенню.

Також суд вважає необхідним відмовити заявнику у прохання розглянути ці вимоги у позовному провадженні, так як судовий наказ та заява про його скасування розглядається за іншими правилами в порядку наказного провадження та не передбачається одночасне розгляд таких вимог в позовному провадження в рамках однієї справи.

Відповідно до ч.9 ст. 105-1 ЦПК України про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.

Керуючись ст.ст.. 3, 11, 15, 57, 105, 105-1, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ, який був виданий суддею Приморського районного суду м. Одеси Абухіним Р.Д. по цивільній наказній справі № 522/283/15-ц, за яким з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одесит» було стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 29 666 грн. та судовий збір у розмірі 297 грн..

В іншій частині заяви- відмовити.

Роз'яснити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Одесит» його право на звернення до суду з тією самою вимогою у порядку позовного провадження шляхом пред'явлення відповідного позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Домусчі Л.В.

20.02.2015