Ухвала суду № 42790986, 17.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №475/1273/14-ц 17.02.2015 17.02.2015 17.02.2015

Провадження №22-ц/784/379/15 Суддя по 1 інстанції - Якименко Л.М.

Категорія 54 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Кудрі В.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час місце слухання справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Мостівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад»Доманівської районної ради Миколаївської області

на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2014 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до Мостівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Доманівської районної ради Миколаївської області, відділу освіти Доманівської районної адміністрації Миколаївської області про захист трудових прав,

встановила:

3 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Мостівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Доманівської районної ради (далі - Навчальний заклад), відділу освіти Доманівської районної адміністрації Миколаївської області (далі - Відділ освіти) про захист трудових прав.

В обґрунтування позову вказувала, що тривалий час перебувала у трудових відносинах з Навчальним закладом, працюючи останнім часом вчителем фізики та завідувала кабінетом фізики, має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та звання «вчитель методист», останнім часом атестувалася як учитель фізики.

В порушення вимог ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту», наказом директора Навчального закладу від 20 серпня 2014 року № 43, педагогічне навантаження щодо неї на 2014-2015 роки з 11 годин фізики зменшене до 3 годин фізики на тиждень, тоді як педагогічне навантаження повинно бути не менш ніж 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становить тарифну ставку.

Крім того, наказом директора № 44 від 22 серпня 2014 року замість неї завідуючою кабінетом фізики призначена інший педагог ОСОБА_3, якій і передані її 8 год. педагогічного навантаження по фізиці.

Позивачка зазначала, що вона не погодилася на зміну істотних умов праці, тому з 4 вересня 2014 року була звільнена з роботи по 6 ст. 36 КЗпП України наказом начальника Відділу освіти від 4 вересня № 161-к за поданням директора Навчального закладу.

На підставі цього наказ про звільнення директором Навчального закладу також був виданий 4 вересня 2014 року наказ про звільнення за № 55-к.

Посилаючись на те, що зазначені накази винесені з порушенням чинного трудового законодавства, а також на упереджене ставлення до неї директора Навчального закладу, у зв'язку з тим, що вона є пенсіонеркою за віком та у 2014 році перебувала у відпустках по догляду за тяжко хворим чоловіком, позивачка просила визнати усі зазначені накази незаконними та поновити її на роботі.

Заперечуючи проти позову, представники відповідачів посилались на дотримання вимог чинного трудового законодавства при звільненні позивачки.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними накази директора Навчального закладу від 20 серпня 2014 року № 43 та від 22 серпня 2014 року № 44 в частині зменшення педагогічного навантаження позивачки на 2014-2015 навчальний рік, а також щодо звільнення її від обов'язків завідуючої кабінетом фізики.

Визнано незаконними наказ начальника Відділу освіти від 4 вересня 2014 року № 161-к та наказ директора Навчального закладу від 4 вересня 2014 року № 55-к про звільнення позивачки з роботи по п. 6 ст. 36 КЗпП України. Поновлено її на роботі вчителя фізики Навчального закладу з 4 вересня 2014 року.

В частині поновлення на роботі рішення суду допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі представник Навчального закладу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 2 ст. 26 Закону призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників державного або комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Відповідно до вимог ст. 25 цього ж Закону, педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення навчально - виховного процесу.

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становить тарифну ставку, а також інші види педагогічного навантаження в такому співвідношенні до тарифної ставки, зокрема:

Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою.

Педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою працю (ч. 2 ст. 25 цього ж Закону).

Відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП України зміна істотних умов праці допускається у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з дотриманням установленого 2-х місячного строку змінить істотні умови праці.

У разі якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу.

Введенню відповідних змін в організацію виробництва і праці, передують передбачені ст. ст. 32, 49-2 КЗпП України етапи, а саме: рішення власника або уповноваженого ним органу про такі зміни, яке має бути погоджене з профспілковим комітетом, а працівники мають бути попереджені за два місяці. Забороняється зміна умов праці внаслідок суб'єктивного ставлення до працівника.

Зазначені вимоги трудового законодавства стосуються підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Проте, вищезазначених умов трудового законодавства відповідач не дотримався, доказів на підтвердження того, що у нього відбулися зміни в організації виробництва і праці не надав, а навпаки перерозподіл педагогічного навантаження мотивував необхідністю надати перевагу педагогам, які вийшли з відпустки по догляду за дітьми. Саме це й підтверджується матеріалами цивільної справи. Іншого не доведено.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала у безстрокових трудових відносинах з Навчальним закладом, працюючи останнім часом вчителем фізики зі зниженим педагогічним навантаженням 11 год. на тиждень.

Крім того, маючи кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та звання «вчитель методист» вона була призначена завідуючою кабінетом фізики.

13 травня 2014 року директор Навчального закладу видав наказ № 22 про попередження працівників про зміну істотних умов праці - зменшення годин педагогічного навантаження, з яким ознайомлена і позивачка (а.с.32,30).

19 травня 2014 року (протокол № 2) профспілковий комітет Навчального закладу за поданням директора надав йому згоду винести попередження стосовно двох вчителів - пенсіонерів, у тому числі ОСОБА_2, про зменшення педагогічного навантаження до 3 годин на тиждень у 2014-2015 роках, у зв'язку з виходом із відпусток по догляду за дітьми молодих вчителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 31).

Наказом № 43 від 20 серпня 2014 року ОСОБА_2 призначено 3 години педагогічного навантаження на 2014 -2015 навчальний рік (а.с. 11).

Наказом № 44 від 22 серпня 2014 року завідуючою кабінетом фізики замість ОСОБА_2 призначена ОСОБА_3, як зазначено в наказі, підставою для цього слугувало те, що 11 годин педагогічного навантаження по фізиці розподілено між ними у кількісному співвідношенні на користь ОСОБА_3 (3 години та 8 годин) (а.с. 12).

Оскільки позивачка вважала, що змін в організації виробництва і праці не відбулося, вона не погодилася на зміну істотних умов праці, тому з 4 вересня 2014 року була звільнена з роботи по 6 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці) наказом начальника Відділу освіти від 4 вересня № 161-к за поданням директора Навчального закладу (а.с. 14, 13, 52).

Аналогічного змісту наказ виданий директором Навчального закладу 4 вересня 2014 року за № 55-к (а.с. 13), в цей же день їй видана трудова книжка.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України, поновив її на роботі та визнав незаконними накази, якими змінено її істотні умови праці, всупереч того, що змін в організації виробництва і праці не відбулося.

За такого, доводи Навчального закладу в апеляційній скарзі про дотримання чинного законодавства при звільненні позивачки є необґрунтованими.

Доводи скарги про те, що наказ № 44 від 22 серпня 2014 року про звільнення позивачки від завідування кабінетом фізики, виданий у межах повноважень директора Навчального закладу, не спростовує правильності висновку суду першої інстанції, оскільки із його змісту вбачається, що він є наслідком перерозподілу педагогічного навантаження, а тому носив похідний характер в залежності від навантаження працівника.

До того ж, пунктом 7.1 розділу VII Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту 14 грудня 2012 року № 1423, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 січня 2013 року за № 44/22576, передбачено, що завідуючого кабінетом призначає директор навчального закладу з числа учителів вищої категорії або вчителів-методистів за профілем. Наказ № 44 від 22 серпня 2014 року таких обґрунтувань не містив.

Враховуючи викладене, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Мостівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Доманівської районної ради Миколаївської області відхилити, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: