Ухвала суду № 42789427, 18.02.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14994/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/298/15 Категорія: 27 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В.А.,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

при секретарі - Захаровій Н.А.,

з участю: представника позивача - Ліпкевича І.В.,

відповідачів - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк« до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося в суд зі зміненими під час розгляду справи позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 4 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №130/ФКВ-07 за умовами якого позичальник отримав в банку споживчий кредит в сумі 50000 доларів США під 11% річних за весь час фактичного користування і зобов'язувався проводити погашення кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно з графіком, але менше 277,00 доларів США з внесенням платежів до 20 числа кожного місяця.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного договору позики, кредитором з ОСОБА_4 в цей же день був укладений договір іпотеки, за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати солідарно з боржником перед кредитором в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за кредитним договором нерухомим майном - житловим будинком, загальною площею 181,0 кв. м. по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за вказаною адресою, площею 0,1 га., які належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі правовстановлюючих документів.

30 червня 2010 року ТзОВ «Український промисловий банк» передало ПАТ « Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від належного виконання умов договору, позика в строки та у визначеній договором сумі не повертається, у зв'язку з чим позивач просив постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача в користь банку 683683,14 грн. заборгованості по кредиту, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку іпотекодавця ОСОБА_4 відповідно до положень п.п. 4.4.1, 4.4 іпотечного договору та ст. ст. 7, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», стягнути з обох відповідачів по 1820 грн. судових витрат.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2014 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь банку 683683 грн. 14 коп. заборгованості за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - належні відповідачу ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1 га. по АДРЕСА_1 шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане нерухоме майно, стягнути з кожного відповідача в користь банку по 1827 грн. судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, просили скасувати оскаржуване ними рішення та ухвалити нове про відмову в задоволені позову. Зокрема зазначають, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги положення Закону України від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та необґрунтовано задоволено змінені позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній, просять її задовольнити, заперечення представника позивача Ліпкевича І.В., який вважає скаргу безпідставною, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом з пояснень сторін, письмових матеріалів справи (а.с.6-14) встановлено, що між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 4 грудня 2007 року укладений кредитний договір №130/ФКВ-07 за умовами якого позичальник отримав на споживчі цілі 50000 доларів США під 11% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 30 листопада 2022 року і зобов'язувався проводити погашення кредиту та відсотків щомісячно згідно з графіком в розмірі не менше 277,00 доларів США.

В цей же день між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки за умовами якого поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором належним їй нерухомим майном: житловим будинком загальною площею 181,0 кв. м., житловою площею 109,9 кв. м. та земельною ділянкою площею 0,1 га. по АДРЕСА_1 (а.с.15-29, 98-103).

Також судом встановлено, що боржник належним чином умов кредитного договору не виконує в частині зобов'язань по погашенню кредиту в установлені строки та у визначеному розмірі, у зв'язку з чим виникла заборгованість внаслідок несплати суми позики - 549197,36 грн., відсотків - 125504,89 грн., комісії в сумі, що становить 8980,89 грн., а всього 683683,14 грн. (а.с.13, 97).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), в то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, як це передбачає стаття 589 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Судом встановлена сума заборгованості по тілу кредиту - 549197,36; по відсотках -125504,89 грн.; комісія - 8980,89 грн., що становить загальну суму 683683,14 грн. (549197,36 + 125504,89 + 8980,89 грн. = 683683,14), яку відповідач ОСОБА_2 при апеляційному розгляді справи не заперечив.

Отже, виходячи з встановлених судом першої інстанції обставин справи та наведених норм матеріального права, умов договору, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором до задоволення підлягають в повному обсязі, а також підлягають стягненню відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача 1820 грн. сплаченого судового збору.

Такі висновки суду зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни судового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

З висновками суду першої інстанції про задоволення позову до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів погоджується виходячи з доведеності таких вимог та відсутності підстав застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 1 п. 1 вказаного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 метрів для житлового будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України на іпотекодавця покладається обов'язок доведення обставин постійного місця проживання майнового поручителя в такому житловому приміщенні, відсутності у нього у власності іншого нерухомого житлового майна, загальною площею не більше 250 кв. м.

Судом з письмових доказів встановлено, що площа житлового будинку, переданого в іпотеку не перевищую 250 м. кв., іпотекодавець ОСОБА_4 постійно прописана та проживає в по АДРЕСА_2 разом з двома малолітніми дітьми. Довідками, поданими органом місцевого самоврядування за місцем знаходженням іпотечного майна підтверджується та обставина, що позичальник та іпотекодавець ОСОБА_4 з двома малолітніми дітьми проживають по АДРЕСА_1 без реєстрації з 7 листопада 2012 року, діти навчаються в третьому класі комунального закладу «Луцька гімназія №18» Луцької міської ради Волинської області(а.с.66-74).

Виходячи з встановлених обставин справи в цій частині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ч. 1 вказаного Закону, оскільки ОСОБА_4 подала докази щодо її проживання та постійного місця реєстрації в м. Києві, в довідці Маяківської сільської ради відсутні дані про те, що її проживання в с. Зміїнець Луцького району є постійним, не подала належних та допустимих доказів про відсутність у власності іншого нерухомого житлового майна отриманого шляхом приватизації або на підставі інших цивільно-правових угод, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність іпотекодавцем вимог про необхідність застосування зазначених положень законодавства до спірних правовідносин та задоволення у зв'язку з цим апеляційної скарги із скасуванням рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення судом першої інстанції постановлялося за відсутності сторін (а.с.108-112). Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в суд апеляційної інстанції не з'явилася. З цих підстав судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення на підставі поданих доказів у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення із-за відсутності відповідних розрахунків, з яких визначена загальна сума заборгованості за кредитним договором, відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову в задоволені позову.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням норм права, встановлених обставин справи, які не впливають на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: