Рішення № 42789208, 11.02.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19847/14-ц

Провадження № 2/161/427/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Марчак Е.Є.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бріль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «СК «Перша», публічного акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до приватного акціонерного товариства «СК «Перша», публічного акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свій позов мотивує тим, що 13 грудня 2013 року о 14.30 год. ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «Неоплан», д.н.з. НОМЕР_3, на перехресті вул. Карпенка-Карого - Задворецька в м. Луцьку, рухаючись по другорядній дорозі, виїжджаючи на головну дорогу не надав переваги в русі автомобілю марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, звільнивши його від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, провадження по справі закрито та обмежено усним зауваженням.

Вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «СК «Перша».

Також вказує, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» відшкодувала ОСОБА_3 кошти в сумі 46938,23 гривень.

Однак, зазначає, що розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, складається з фактично понесених та документально підтверджених витрат на суму 117685 гривень 50 копійок.

Таким чином вважає, що ПрАТ «СК «Перша» зобов'язана йому додатково сплатити 3061 гривню 77 копійок (в межах ліміту відповідальності 50000 гривень), ПАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» різницю між страховою сумою та реальними збитками в розмірі 67685 гривень 23 копійки.

Просить стягнути з ПрАТ «СК «Перша» різницю між страховою сумою та реальними збитками в (в межах ліміту відповідальності 50000 гривень) в розмірі 3061 гривня 77 копійок та стягнути з ПАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» в його користь різницю між страховою сумою та реальними збитками в розмірі 67685 гривень 23 копійки та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» проти задоволення позову заперечував, вказувала, що позов є безпідставним, оскільки страхова компанія, якою був застрахований належний їм транспортний засіб здійснила виплату позивачу, крім того зазначала, що сума шкоди, яку просить стягнути позивач значно завишена та підтверджується сумнівними доказами.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Перша» в судове засідання не з'явився, подав суду заперечення проти позову, в яких вказував, що позов не визнає, оскільки страховою компанією було виплачену усю суму страхового відшкодування згідно звіту про оцінку транспортного засобу з врахування франшизи та ПДВ.

Третя особа в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від вини.

За правилами ч. 1 ст. 1188 цього Кодексу шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Судом встановлено, що 13 грудня 2013 року о 14.30 год. ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «Неоплан», д.н.з. НОМЕР_3, на перехресті вул. Карпенка-Карого - Задворецька в м. Луцьку, рухаючись по другорядній дорозі, виїжджаючи на головну дорогу не надав переваги в русі автомобілю марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, звільнивши його від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, провадження по справі закрити та обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Приймаючи до уваги, що постановою судді від 13 грудня 2013 року встановлена винність ОСОБА_7 в даній дорожньо-транспортній пригоді, постанова не скасована, відповідно встановлені судом обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення не підлягають доказуванню при розгляді цивільної справи.

Таким чином, невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та вбачається вина останнього.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що водій автобуса марки «Неоплан», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_5, під час дорожньо-транспортної пригоди, виконував свої трудові обов'язки. Даний факт не заперечувався в судовому засіданні представником відповідача ПАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127».

В судовому засіданні також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ПАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127»була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2202233 у ПрАТ «СК «Перша».

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до звіту № 2013/2199 про оцінку транспортного засобу «Мерседес Бенц С200» д.н.з. НОМЕР_2, складеного 18 грудня 2013 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу складає 49038 гривень 44 копійки.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом також встановлено, що стверджується в судовому засіданні сторонами, ПрАТ «СК «Перша»здійснила виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 в розмірі 46938 гривень 23 копійки, яка була розрахована наступними чином: 49038,44 грн. (вартість відновлювального ремонту з врахуванням ПДВ та коефіцієнту фізичного зносу) - 1590,21 грн. (вартість ПДВ, нарахована на складові на заміну) - 510 грн. (франшиза).

За правилами ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України у п. 14 постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Статтями 10, 60 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставу свої позовних вимог позивач вказує, що розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, складається з фактично понесених та документально підтверджених витрат на суму 117685 гривень 50 копійок.

Як зазначалося вище, розмір завданих позивачеві збитків визначений страховиком на підставі висновку від 26 січня 2014 року до звіту № 2013/2199 про оцінку транспортного засобу «Мерседес Бенц С200», д.н.з. НОМЕР_2, складеного 18 грудня 2013 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9, який є аварійним комісаром, внесеним у державний реєстр сертифікованим оцінювачем транспортних засобів. Як вбачається із вказаного звіту, при визначенні розміру матеріального збитку оцінювач врахував зношеність автомобіля позивача відповідно до існуючих методик, затверджених в установленому законом порядку та вартість ПДВ нараховану на складові на заміну деталей.

Згадані документи відповідають вимогам ст. ст. 57, 64 ЦПК України і є письмовими доказами у справі.

Із пояснень представника позивача, випливає, що ОСОБА_3 був ознайомлений з цими доказами і ніяким чином не заперечував оцінку спеціалістом розміру матеріального збитку, не виражав свою незгоду з цією оцінкою і не заявляв про призначення автотоварознавчої експертизи. Тому, судом покладено в основу наведені докази, а доводи представника позивача про те, що він не погоджується з висновком спеціаліста, не відповідають обставинам справи.

В порядку виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом відповідачу та його представнику було роз'яснено їх обов'язок надати суду докази на підтвердження своїх доводів, зокрема, щодо незгоди з вартістю матеріального збитку, встановленою висновком спеціаліста, і наслідки неподання таких доказів. Однак позивач та його представник жодних доказів не подав і клопотання про витребування їх судом, в тому числі про призначення експертизи, не заявляли.

Крім того, суд критично оцінює докази позивача щодо розміру фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2, оскільки вони суттєво відрізняються від вартості та доцільності ремонту окремих деталей автомобіля, вказаному у звіті № 2013/2199 про оцінку транспортного засобу «Мерседес Бенц С200» д.н.з. НОМЕР_2, складеного 18 грудня 2013 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9

Що стосується врахування при визначенні розміру матеріального збитку податку на додану вартість (далі - ПДВ), то за змістом розділу V Податкового кодексу України сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. Отже вказаний податок включається як в ціну послуг по ремонту пошкодженого автомобіля, так і в ціну запасних частин, необхідних для його ремонту. Тобто за загальним правилом відновлення пошкодженого автомобіля можливе лише за цінами, що містять в собі ПДВ. Тому даний податок вірно врахований оцінювачем при визначенні вартості відновлювального ремонту, яка і становить вартість матеріального збитку.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 5 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2202233, франшиза становить 510 грн. (а.с. 7).

Таким чином, ПрАТ «СК «Перша» здійснила виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 з врахуванням вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Підстав для стягнення з відповідача ПАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» різницю між страховою сумою та реальними збитками в розмірі 67685 гривень 23 копійки суд не вбачає, оскільки існування такої різниці судом не встановлено.

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд керується ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Позивачем не наведено факту заподіяння моральної шкоди діями відповідача та не подано про це належних доказів.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволені позову ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «СК «Перша», публічного акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 32, 33, 58, 59, 60, 61, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 22, 978, 988, 1166, 1167, 1187, 1172, 1188ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «СК «Перша», публічного акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк