Постанова № 42788698, 20.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 922/4713/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків (вх. №287Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2014р.

у справі № 922/4713/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет ПАК", м. Новомосковськ

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 706511,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2014р. (суддя Калантай М.В.) у справі №922/4713/14 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак" заборгованість в сумі 539996,69грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 11199,93грн.; в іншій частині позову відмовлено. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю здійснення позивачем поставки товару та часткової її оплати відповідачем та недоведеністю позивача прострочення здійснення оплати відповідачем.

Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2014р. у справі №922/4713/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не зазначено за якими саме видатковими накладними у відповідача виникла заборгованість. Крім того, зазначає, що позивачем не підтверджено факту отримання відповідачем товару, а саме не надано до господарського суду першої інстанції товаро-транспортних накладних на отримання матеріальних цінностей.

Також, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд не задовольнивши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, позбавив його права надати відзив по суті позовних вимог та доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2015р. для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17 лютого 2015 року о 10 год. 30 хв.

У судове засідання 17.02.2015р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102214282274, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На адресу суду повернулась копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.01.2015р. у даній справі з конвертом та поштовим повідомленням, з відміткою працівників Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників позивача та відповідача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

07.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет - Пак» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (покупець) укладений договір на поставки товару №194, відповідно до п.1 якого постачальник за цим договором зобов'язується на підставі заявок поставляти і передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції (ділі товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 даного договору встановлено, що покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Сторони погодили, що ціна вказується в національній валюті України і вказується в специфікаціях (Додатках) до цього договору. (п.2.1 договору поставки від 07.06.2011р. №194.)

Як зазначено в пункті 3.1 договору поставки від 07.06.2011р. №194 розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

20.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет - Пак» та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" укладено Додаткову угоду №1 до договору поставки від 07.06.2011р. №194, відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору поставки товару від 07.06.2011р. №194 до 31.12.2013р.

Пунктом 9.1.1 договору поставки визначено, що у разі якщо сторони у 30 (тридцяти) денний термін до закінчення дії основного договору не заявлять про його розірвання, договір вважається дійсним до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах.

24.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет - Пак» та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" укладено Додаткову угоду №2 до договору на поставку товару від 07.06.2011р. №194, відповідно до якої сторони узгодили зміни до пункту 3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: «розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: 100% оплата, згідно виставленого рахунку на протязі 30 календарних днів після отримання товару покупцем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника».

Сторони в договорі поставки від 07.06.2011р. №194 узгодили, що моментом переходу права власності на товар, є момент передачі товару покупцю, з одночасним підписанням видаткової накладної. (п.3.2 договору).

На виконання п.3.2 даного договору, матеріали справи містять видаткові накладні на загальну суму 1644449,70 грн. (№РН-0000002 від 08.01.2013р. на суму 39039,00 грн.; №РН-0000036 від 16.01.2013р. на суму 36892,00 грн.; №РН-0000134 від 30.01.2013р. на суму 84134,00 грн.; №РН - 0000194 від 07.02.2013р. на суму 82334,00 грн.; №РН-0000376 від 04.03.2013р. на суму 110931,60 грн.; №РН-0000473 від 18.03.2013р. на суму 83286,92 грн.; №РН-0000652 від 09.04.2013р. на суму 83582,00 грн.; №РН-0000797 від 23.04.2013р. на суму 67919,00 грн.; №РН-0000951 від 15.05.2013р. на суму 71300,00 грн.; №РН-0001044 від 28.05.2013р. на суму 30266,00 грн.; ;РН-0001174 від 12.06.2013р. на суму 36960,00 грн.; №РН-0001230 від 18.06.2013р. на суму 82064,00 грн.; №РН-0001381 від 04.07.2013р. на суму 35637,60 грн.; №РН-0001568 від 25.07.2013р. на суму 81370,00 грн; №РН-0001630 від 31.07.2013р. на суму 13986,00 грн.; №РН-0001724 від 12.08.2013р. на суму 34068,00 грн.; №РН-0001868 від 28.08.2013р. на суму 105944,00 грн.; №РН-0002196 від 30.09.2013р. на суму 149591,20 грн.; №РН-0002303 від 14.10.2013р. на суму 21335,02 грн.; №РН-0002330 від 16.10.2013р. на суму 32736,00 грн.; №РН-0002597 від 08.11.2013р. на суму 61998,00 грн.; №РН-0002645 від 13.11.2013р. на суму 74143,60 грн.; №РН-0002815 від 28.11.2013р. на суму 85560,00 грн.; №РН-0003102 від 26.12.2013р. на суму 98005,36 грн.; №РН-0000228 від 06.02.2014р. на суму 41366,40 грн.)

Відповідачем оплата за поставлений товар здійснена частково у сумі 1140428,21 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 504021,49грн., що стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Харківської області.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки від 07.06.2011р. №194, пені , 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом січня 2013 року - лютого 2014 року поставлено відповідачу товару на суму 1644449,70 грн. (а.с.41, 43, 44, 46, 48, 49, 51, 53, 55, 56, 58, 60, 62, 64, 65, 66, 68, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77).

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями зазначених вище видаткових накладних.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 1140428,21 грн., проте решту вартості поставленої продукції відповідачем сплачено не було, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 504021,49 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що матеріали справи підтверджують факт належного виконання поставки товару позивачем та неналежне виконання зобов'язання грошового зобов'язання відповідачем.

Однак, при перевірці правильності розрахунку основної заборгованості, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума основного боргу за видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи становить 1644449,70 грн., замість 1680424,90 грн., вказаних позивачем в позові та в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

А тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 504021,49 грн. (1644449,70-1140428,21=504021,49) є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду з цих підстав підлягає зміні в цій частині, з зазначенням правильної суми основного боргу та відповідно розміру судового збору.

Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 45142,46 грн., інфляційні втрати у сумі 98958,13 грн. та 3% річних у сумі 25414,28 грн.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.2 договору поставки від 07.06.2011р. №194 встановлено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Проте, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів передачі позивачем та отримання відповідачем рахунків на оплату поставленого товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено прострочення здійснення оплати товару відповідачем.

Отже, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у стягненні з відповідача штрафних санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо тверджень апелянта про те, що місцевий господарський суд залишивши без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи позбавив його права надати суду відзив на позовну заяву та докази на обґрунтування своїх заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не доведено наявності поважної причини неможливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні та не надано відповідних доказів.

Колегія суддів, також, не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем не підтверджено факту отримання товару відповідачем, а саме не надано до суду товаро-транспортних накладних.

Пунктом 3.2 договору поставки передбачено, що моментом переходу права власності на товар є момент передачі товару покупцю, з одночасним підписанням видаткової накладної.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на основних принципах, один з яких є принципом повного висвітлення.

Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацем 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи є первинними документами, в розумінні ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та абз. 2 ч. ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки містять підписи сторін та скріплені їх печатками, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Не заслуговують на увагу також посилання апелянта про те, що місцевим господарським судом не зазначено за якими саме видатковими накладними виникла заборгованість.

Як вже зазначалось вище, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. (№РН-0000002 від 08.01.2013р. на суму 39039,00 грн.; №РН-0000036 від 16.01.2013р. на суму 36892,00 грн.; №РН-0000134 від 30.01.2013р. на суму 84134,00 грн.; №РН - 0000194 від 07.02.2013р. на суму 82334,00 грн.; №РН-0000376 від 04.03.2013р. на суму 110931,60 грн.; №РН-0000473 від 18.03.2013р. на суму 83286,92 грн.; №РН-0000652 від 09.04.2013р. на суму 83582,00 грн.; №РН-0000797 від 23.04.2013р. на суму 67919,00 грн.; №РН-0000951 від 15.05.2013р. на суму 71300,00 грн.; №РН-0001044 від 28.05.2013р. на суму 30266,00 грн.; ;РН-0001174 від 12.06.2013р. на суму 36960,00 грн.; №РН-0001230 від 18.06.2013р. на суму 82064,00 грн.; №РН-0001381 від 04.07.2013р. на суму 35637,60 грн.; №РН-0001568 від 25.07.2013р. на суму 81370,00 грн; №РН-0001630 від 31.07.2013р. на суму 13986,00 грн.; №РН-0001724 від 12.08.2013р. на суму 34068,00 грн.; №РН-0001868 від 28.08.2013р. на суму 105944,00 грн.; №РН-0002196 від 30.09.2013р. на суму 149591,20 грн.; №РН-0002303 від 14.10.2013р. на суму 21335,02 грн.; №РН-0002330 від 16.10.2013р. на суму 32736,00 грн.; №РН-0002597 від 08.11.2013р. на суму 61998,00 грн.; №РН-0002645 від 13.11.2013р. на суму 74143,60 грн.; №РН-0002815 від 28.11.2013р. на суму 85560,00 грн.; №РН-0003102 від 26.12.2013р. на суму 98005,36 грн.; №РН-0000228 від 06.02.2014р. на суму 41366,40 грн.)

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, виходячи з розміру позовних вимог, які підлягають до задоволення, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10080,43 грн. (2% від 504021,49 грн.), а з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 359,75 грн. (539996,69-504021,49=35975,20*2%=719,504/2=359,75 грн.)

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.4 ст.103, п.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2014р. у справі №922/4713/14 змінити, виклавши абз.2 резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (61153, м. Харків, Московський район, вул. Гвардійців Широнинців, 1, код ЄДРПОУ 31340536, р/р 2600801315173 в ПАТ АКБ «Базис», МФО 351760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Пак» (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 50, код ЄДРПОУ 32952480, р/р 2600493166 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805) заборгованість у сумі 504 021,49 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 10080,43 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Пак» (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 50, код ЄДРПОУ 32952480, р/р 2600493166 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805) на користь Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (61153, м. Харків, Московський район, вул. Гвардійців Широнинців, 1, код ЄДРПОУ 31340536, р/р 2600801315173 в ПАТ АКБ «Базис», МФО 351760) судовий збір у сумі 359,75 грн.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2014р. у справі №922/4713/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 20.02.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.