Рішення № 42788627, 13.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2015 р.Справа № 916/4894/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Закернична І.П. (посвідчення № 031666 від 26.01.2015р.),

від державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Краснощок О.О. (довіреність № 3550/10 від 14.10.2014р.),

від ПрАТ „УДП" - Яцевич О.С. (довіреність № Д/ЮС-02 від 12.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дунайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря

до відповідача - приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство"

про стягнення 181 810,20 грн.

встановив:

Дунайський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" (ПрАТ „УДП") до державного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів в період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р., в розмірі 181 810,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що внаслідок здійсненої планової перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами госпрозрахунковим відособленим структурним підрозділом (ГВСП) „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП", встановлено порушення ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" вимог природоохоронного законодавства, а саме: самовільний забір води з річки Дунай при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до розрахунку, здійсненого Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" спричинило державі збитки за фактичне самовільне використання водних ресурсів у період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р. в розмірі 181 810,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2014 року порушено провадження по справі № 916/4894/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 14.01.2015 року.

22.12.2014р. до господарського суду Одеської області від Дунайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави

надійшло клопотання про зупинення провадження по справі (вх. № 2-5964/14 № 2-5964/14).

14.01.2015р. до господарського суду від ПрАТ „УДП" надійшов відзив на позов (вх. № 589/15), відповідно до якого відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що Кілійським суднобудівельно-судноремонтним заводом були вчасно здійснені усі заходи, направлені на отримання нового дозволу на спеціальне водокористування після закінчення строку, на який було видано дозвіл від 27.12.2010р., проте, в порушення встановлених законодавством строків, Одеська обласна державна адміністрація видала новий дозвіл на спецводокористування лише 23.05.2014р. - не здійснюючи ніяких дій щодо затвердження документів, необхідних для отримання дозволу та поданих ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" 27.12.2013р. Відповідно до викладеного, відповідач вважає, що в порушенні вимог природоохоронного законодавства, а саме: самовільного забору води з р. Дунай при відсутності дозволу на спеціальне водокористування - провини ПрАТ „УДП" немає.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2015р. розгляд справи відкладено на 28.01.2015 р., - в зв`язку з неявкою в судове засідання представника прокуратури та приймаючи до уваги ненадання суду всіх витребуваних доказів.

В судовому засіданні 28.01.2015р. представником прокуратури надано клопотання (вх. № 2499/15), згідно якого представник прокуратури просив суд вважати неподаним клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 28.01.2015р.:

- строк розгляду справи продовжено до 20.02.2015р. - згідно ст. 69 ГПК України;

- розгляд справи відкладено на 11.02.2015р.,- в зв`язку з ненаданням суду всіх витребуваних доказів.

В судовому засіданні 11.02.2015р. представник відповідача надав суду заяву-клопотання (вх. № 2-774/15), відповідно до якої просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Довкілля". Проте, правового та об'єктивного обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача не надав, та не довів суду необхідності участі ТОВ „НВП „Довкілля" у даній справі, з огляду на що суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви.

В судовому засіданні 11.02.2015р. оголошено перерву до 13.02.2015р. - згідно ст. 77 ГПК України

В судовому засіданні 13.02.2015р.:

- представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та стягнути з ПрАТ „УДП" до державного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів в період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р., в розмірі 181 810,20 грн.

- представник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі, проте, просив суд на власний розсуд визначити розмір збитків, який має бути стягнутий з відповідача, надавши суду розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозвільних документів ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" за період з 01.12.2013р. по 22.05.2013р., згідно якого матеріальна шкода, заподіяна внаслідок самовільного використання водних ресурсів складає 173 015,70 грн., довідку ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" № 023/1188 від 03.09.2014р. про обсяг використаної та скинутої заводом технічної води до р. Дунай в період з 01.05.2014р. по 22.05.2014р. (вх. № 4193/15)

- представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Будь-яких заяв про зменшення розміру позовних вимог чи про відмову від позову в частині заявлених позовних вимог - відповідно до ст. 22 ГПК України - ані представником прокуратури, ані представником позивача суду надано не було

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод є госпрозрахунковим відособленим структурним підрозділом ПрАТ „УДП", основним видом діяльності якого є суднобудівництво та судноремонт, а також виробництво різноманітної машинобудівельної продукції. Господарську діяльність завод здійснює на земельних ділянках загальною площею 21,9506га (для обслуговування та експлуатації основних та допоміжних приміщень заводу), якою користується на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 205567, ЯЯ № 205568, ЯЯ № 205566 від 20.01.2005р., виданими державному підприємству „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" на підставі рішення 20 сесії ХХІV скликання Кілійської міської ради від 05.08.2004р. № 460- ХХІV-20.

27.12.2010р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області було видано ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" дозвіл на спецводокористування № УКР1795-А/Оде на термін до 30.11.2013 р., а 23.05.2014р. Одеською обласною державною адміністрацією дозвіл на спеводокористування № УКР1795-А/Оде, термін дії якого визначено до 27.12.2018 р., за якими Кілійським суднобудівельно-судноремонтний заводом здійснювалось водокористування на виробничі та госппобутові потреби.

Відповідно до дозволів на спецводокористування, водопостачання Кілійського суднобудівельно-судноремонтного заводу здійснюється з міськводопроводу та р. Дунай. Вода забирається з р. Дунай за допомогою насосів.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20.05.2014р. по 04.06.2014р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря було проведено перевірку дотримання вимог природного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП", за наслідком якої 04.06.2014р. складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Так, за результатами вказаної перевірки ДЕІ встановлено факт порушення п. 9 ч. 1 ст. 44 та ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, а саме: факт самовільного забору води з р. Дунай для виробничих та господарсько-побутових потреб в період з 01.12.2013 р. по 31.05.2014 р. без дозволу на здійснення спеціального водокористування. При цьому, в акті перевірки є посилання на довідку ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" № 023/876 від 02.06.2014р., згідно якої вбачається, що завод з 01.12.2013р. по 31.05.2014р. здійснив забір води в об'ємі 12 714 куб.м

На підставі вказаного ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря здійснено розрахунок завданих відповідачем збитків за період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р. із застосуванням п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 р. за № 389, внаслідок чого визначено суму збитків в розмірі 181 810,20 грн.

04.06.2014р. Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря складено протокол №101398 про адміністративне правоворушення відносно директора ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" Курдіяшко С.В.

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 05.08.2014р. по справі № 502/1747/14-п Курдіяшко С.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340грн. Вказаний штраф сплачений 05.08.2014р., що підтверджується постановою ВДВС Кілійського РУЮ про закінчення виконавчого провадження № ВП № 44898541 від 03.10.2014р.

26.08.2014р. Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря направила до ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" претензію №100015, в якій запропонувала добровільно відшкодувати збитки, нанесені державі, у сумі 181 810,20грн.

Зазначена претензія залишена ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" без відповіді та задоволення.

Вищезазначені події і стали підставою для звернення Дунайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря з даним позовом, в якому він просить стягнути з ПрАТ „УДП" до державного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 181 810,20 грн.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Наразі слід зазначити, що за положеннями ч. 2 ст. 37 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Також згідно ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (підпункт „ґ"), вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (підпункт „й").

В п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, визначено Державну екологічну інспекцію України (Держекоінспекція України) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції України відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Згідно п. 6.12 вказаного Положення Держекоінспекція України для виконання

покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на Держекоінспекцію та її територіальні органи, у т.ч. позивача, як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, покладено здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та природоохоронного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає представництво прокуратурою інтересів позивача - Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Згідно з п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Водночас, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

За визначеннями, наведеними у статті 1 Водного кодексу України, водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

За статтею 46 зазначеного Кодексу водокористування може бути двох видів: загальне і спеціальне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Таким чином, водним законодавством передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, та, відповідно, не потребують отримання дозволу на спецводокористування.

За приписами ст. 50 Водного Кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

З матеріалів справи вбачається, що Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод здійснює господарську діяльність, в тому числі здійснює забір води з р. Дунай, на земельній

ділянці, що надана в користування ДП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 205567, ЯЯ № 205568, ЯЯ № 205566 від 20.01.2005р.

При цьому, у період з 01.12.2013 року по 22.05.2014 року у ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, оскільки виданий заводу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області дозвіл на спеціальне водокористування від 27.12.2010 р. № УКР 1795-А/Оде діяв на строк до 30.11.2013 р., а наступний дозвіл № УКР1795-А/Оде було видано заводу лише 23.05.2014 р., про що зазначалось вище.

Підстави для припинення права спеціального водокористування встановлені ст. 55 Водного кодексу України, відповідно до п. 2 якої право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється, зокрема, у разі закінчення строку спеціального водокористування.

При цьому порядок припинення права спеціального водокористування визначається згідно з положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права спеціального водокористування здійснюється, зокрема, за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадку, передбаченому пунктом 2 ст. 55 цього Кодексу.

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування (ч. 2 ст. 56 Водного кодексу України).

Отже, з огляду на вказані приписи ст. 55, 56 Водного кодексу України, закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав про припинення права ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк спеціального водокористування у встановленому чинним законодавством порядку. В свою чергу, дії заводу з використання води після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Також слід зазначити, що відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 року, дозволи на спеціальне водокористування видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями; місцевого значення - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями, - за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства); у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди; у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.

Дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови (в редакції Порядку, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Судом встановлено, що заподіяна шкода внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування підтверджується належними доказами, які наявні в матеріалах справі: протоколом про адміністративне правопорушення, постановою суду про накладення адміністративного стягнення, актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства.

З огляду на зазначене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про відсутність його провини в порушенні вимог природоохоронного законодавства у вигляді самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Що стосується розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Вказана Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

З пункту 1.2. Методики вбачається, що вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, серед іншого, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідно до пункту 1.7. Методики самовільне водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

В розділі IX (пункти 9.1., 9.2.) Методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар, -

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;

Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Відповідно до довідок ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" № 023/1014 від 16.07.2014р. та № 023/1188 від 03.09.2014р., наявних в матеріалах справи, вбачається, що заводом з 01.12.2013р. по 22.05.2014р. здійснено забір-відведення технічної води з р. Дунай в обсязі 12 099 куб.м.

Згідно ст. 325 Податкового кодексу України, ставка збору за спеціальне використання поверхневих вод, а саме поверхневих вод р. Дунай, станом на дату виявлення порушення (04.06.2014р.) склала 14,3 грн. за 100 куб. м.

Об'єм води, яка була самовільно забрана з р. Дунай в період з 01.12.2013р. по 22.05.2014р. - W=12 099 куб.м.

Загальна сума збитків складає: Зсам = 100 х 12 099 х 14,3/100 = 173 015,70 грн.

Таким чином, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт

здійснення відповідачем в порушення вимог статей 48, 49 Водного кодексу України самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього) у період з 01.12.2013 року по 22.05.2014 року, який не спростовано відповідачем. внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 173 015,70 грн.

При цьому, суд вважає недоведеними вимоги прокурора про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у вигляді самовільного водокористування в період з 23.05.2014р. по 31.05.2014р., оскільки наявний в матеріалах справи дозвіл на спеводокористування № УКР1795-А/Оде, виданий заводу Одеською обласною державною адміністрацією 23.05.2014р. ( з терміном дії до 27.12.2018 р.), підтверджує, що з 23.05.2014р. ГВСП „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ПрАТ „УДП" здійснює водокористування на виробничі та госппобутові потреби без порушень ст. 49 Водного кодексу України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Дунайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря зі стягненням з ПрАТ „УДП" до державного бюджету України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 173 015,70грн.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Отже, з огляду на вищенаведене, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на

державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря та ПрАТ „УДП" пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821) до Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Кілійському район, код ЄДРПОУ 379050000, р/р 33111331700235, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) 173 015 (сто сімдесят три тисячі п'ятнадцять) грн. 70 коп. - шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного бюджету України (Головне Управління державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, р/р 31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001) - судовий збір в сумі 3 460 (три тисячі чотириста шістдесят) грн. 21 коп.

5. Стягнути з державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (65114, м. Одеса, 12 лінія 6 станції Люстдорфської дороги, 22, код ЄДРПОУ 38016986) на користь Державного бюджету України (Головне Управління державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, р/р 31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001) - судовий збір в сумі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 99 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 лютого 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко