Рішення № 42788595, 16.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" лютого 2015 р. Справа № 911/5446/14

за позовом Державного підприємства «Енергоринок», м. Київ

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Вишгород

про стягнення 369 155,47 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Король А.С. предс. дов. № 01/44-749Д від 25.12.2014;

відповідач - Мажирін І.О. предс., дов. № 34 від 15.08.2014.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Енергоринок» (позивач) до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 369 155,47 грн. штрафу.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу електроенергії №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 року, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу штраф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2014 у справі №911/5446/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.01.2015 року.

В судових засіданнях 19.01.2015 року та 09.02.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 09.02.2015 року та на 16.02.2015 року відповідно.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 16.02.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача та відповідача, суд,

встановив:

15.05.2008 року між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством «Укренерговугілля» (ЕК) укладено договір купівлі-продажу електроенергії №3/08- ЕЕ/4695/01, відповідно до умов якого, ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору

01.10.2009 року Сторонами укладено Додаткову угоду №5727/01 до Договору щодо зміни назви, організаційно-правової форми відповідача та перехід всіх прав та обов'язків ВАТ «Укренерговугілля» до ДП «Регіональні електричні мережі» (ЕК або ДП «РЕМ»).

На виконання пунктів 4.1 та абз. 3 п.4.1.1 Договору, відповідач надав позивачу повідомлення від 30 липня 2014 року №8 на заявлений в серпні 2014 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, що становить 419 100 000 кВт.г.

Керуючись п.4.15 Договору, відповідач надав позивачу повідомлення від 15 серпня 2014 року №8_К на заявлений в серпні 2014 року скорегований обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, що становить 320 300 000 кВт.г.

Згідно з п.4.10 Договору, ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

На виконання даного пункту Договору, позивачу надано акт купівлі-продажу електроенергії за серпень 2014 року в обсязі 276 439 289 кВт.г.

Згідно з п.7.4.4 Договору ДП «Енергоринок» має право у разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п.4.1.1 цього Договору з врахуванням п.4.15 цього Договору) на величину, що перевищує 5,0%, нарахувати ЕК штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

У зв'язку з відхиленням відповідачем у серпні 2014 року фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць від замовленого, позивачем пред'явлено претензію відповідачу від 13.10.2014 №03/32-10380 про сплату штрафу в сумі 369 155,47 грн. за порушення умов Договору в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії в серпні 2014 року від замовленого в розрахунковому періоді на -13,69%.

Претензія відправлена на адресу відповідача 14.10.2014, що підтверджується списком відправки рекомендованих листів та вручена останньому 16.10.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103246055606.

Вищезазначена претензія відповідачем не визнана і сума нарахованого штрафу на користь позивача не сплачена.

З огляду на вказані обставини, позивач був змушений звернутись з позовом до суду з вимогою про стягнення 1% штрафу розміром 369 155,47 грн., який обрахований за формулою 0,01*43 860 711*84,1654083580/100 = 369 155,47. (де 43 860 711 - відхилення фактичного від заявленого обсягу купівлі електроенергії у кВт.г.; 84,1654083580 - фактична ціна в коп. за кВт.г.)

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що під час виникнення спірних правовідносин існував мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема, на нарахування неустойки за неналежне виконання зобов'язань в період дії мораторію.

Крім того, за словами відповідача, він був позбавлений можливості виконати належним чином умови Договору купівлі-продажу електроенергії №3/08- ЕЕ/4695/01, у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин, а саме: проведенням на території діяльності відповідача Антитерористичної операції, на підтвердження чого, відповідачем надано копію листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/5055 від 12.09.2014 року.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 порушено провадження у справі № Б911/46/11/13-г про банкрутство відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Як зазначалось вище, штраф нарахований відповідачу за неналежне виконання зобов'язань у серпні 2014 року.

Відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент введення мораторію) вимоги позивача про стягнення штрафу за неналежне виконання Договору купівлі-продажу електроенергії №3/08- ЕЕ/4695/01 у серпні 2014 року, є поточними, оскільки, сума штрафу нарахована позивачем за невиконання зобов'язань, які виникли після порушення справи про банкрутство відповідача.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент введення мораторію) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент введення мораторію) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення, в тому числі за невиконання поточних зобов'язань.

Крім того, не може розглядатись питання про поширення чи не поширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання штраф не нараховуються.

Посилання позивача на ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 19.01.2013 року не приймаються судом до уваги, оскільки, розгляд справи про банкрутство відповідача здійснювався виключно на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній станом на 01.12.2012 року, а переходу на положення даного закону у редакції від 19.01.2013 не відбувалось.

Враховуючи вищевикладене та те, що штраф в період дії мораторію не нараховується, вимога про стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань у серпні 2014 року є необґрунтованою.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно тверджень відповідача про те, що він був позбавлений можливості належним чином виконати зобов'язання за Договором №3/08-ЕЕ/4695/01, у зв'язку з тим, що на території діяльності відповідача проводяться заходи АТО, що, на думку відповідача, є форм-мажорною обставиною, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України про «Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/5055 від 12.09.2014 року не є належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Дата підписання повного тексту рішення: 20.02.2015р.

Суддя О.В. Щоткін