Рішення № 42788570, 16.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р.Справа № 922/5832/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", м Київ до ТОВ "Автотрейд", м. Луганськ про стягнення коштів у розмірі 1 473 905,90 грн. за участю представників:

позивача - Гур'єв М.В., за дов. № б/н від 17 листопада 2014 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд", про стягнення заборгованості у розмірі 1 473 905,90 грн. з яких: 1 185 574,66 грн. заборгованість з повернення кредитних коштів; 146 660,21 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; 130 529,28 грн. пеня за прострочення повернення кредитних коштів; 11 141,75 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 29 478,12 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 01-В/13/27/ЮО від 13 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 922/5832/14 та призначено справу до слухання у судовому засіданні на 26 січня 2015 року.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 201 року до 16 лютого 2015 року.

31 січня 2015 року та 11 лютого 2015 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області, посилаючись на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01 грудня 2014 року № 07-13-3569, було складено акти про відсутність можливості направити поштову кореспонденцію до ТОВ "Автотрейд". Дані акти міститься в матеріалах справи (арк. спр. 91-96, 104-108).

При цьому 06 лютого 2015 року на веб-порталі Господарського суду Харківської області розміщено оголошення, до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд", м. Луганськ, про розгляд даної справи господарським судом Харківської області (арк. спр. 97).

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Інформаційному листі "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12 вересня 2014 року № 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 16 лютого 2015 року представники позивача не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 березня 2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 01-В/13/27/ЮО (зі змінами внесеними договором від 10 квітня 2014 року про внесення змін № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 01-В/13/27/ЮО від 13 березня 2013 року).

Відповідно до п. 1.1 договору, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті що надалі іменується (кредитна лінія) та надає позичальнику кредитні кошти (кредит) на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у термін, встановлені цим договором та виконувати інші умови цього договору. У цьому договорі: під терміном "невідновлювальна кредитна лінія" розуміються кредитна лінія, за умовами якої після надання позичальнику кредит в загальній сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, подальше надання кредиту не здійснюється, незалежно від того, що зазначений кредит частково або повністю повернуто банку до настання останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.4 цього договору. Тобто, за цим договором не здійснюється подальше надання банком кредит після того, як позичальник був наданий кредит (однаразово або шляхом надання декількох траншів) в сумі, що дорівнює розміру ліміту кредитної лінії, зазначеного в п. 1.2 цього договору, незалежно від того чи було здійснено позичальником дострокове часткове або повне повернення кредиту чи ні; під терміном "загальна заборгованість за кредитною лінією" розуміється загальна сума кредиту, що фактично надана позичальнику згідно з цим договором і не повернута банку; під терміном "вільний залишок ліміту кредитної лінії" розуміється різниця між розміром ліміту кредитної лінії, зазначеним в п. 1.2 цього договору, та розміром вже наданого позичальнику кредиту за цим договором (одноразово або шляхом надання декількох траншів) незалежно від того чи повернуто наданий кредит (повністю або частково) чи ні. Тобто, часткове або повне повернення позичальником кредиту не збільшують розмір вільного залишку ліміту Кредитної лінії.

Ліміт кредитної лінії складає: з часу кладення цього договору і по 30 квітня 2014 року - 3 677 454,81 російських рубля; з 01 травня 2014 року по 25 травня 2014 року - 3 639 454,81 російських рубля; з 26 травня 2014 року по 31 травня 2014 року - 3 483 204,81 російських рубля; з 01 червня 2014 року по 20 червня 2014 року - 3 445 204,81 російських рубля; з 20 червня 2014 року по 30 червня 2014 року - 3 035 204,81 російських рубля (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, розмір процентів за користування кредитом складає 16 % річних, змінами внесеними 10 квітня 2014 року договором про внесення змін № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 01-В/13/27/ЮО від 13 березня 2013 року, сторони погодили, що розмір процентів за користування кредитом складає 18,0% річних.

Згідно п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.6 договору, позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованістю. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під "періодом" сторони в цій ст. 6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору "дата", вказаний в верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються). Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до пункту 1.4 цього договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня передбаченого для повернення кредиту. У випадку зміни облікової ставки Національного банку України, а також у випадку (б) порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань. передбачених цим договором, процентна ставка за користування кредитом в першому випадку (а) збільшується прямо пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ, а в другому випадку (б) збільшується на 2% (два) процентних пункти, після чого становитиме 18% відсотків річних. Зазначеним пунктом позичальник погоджує зміну процентної ставки, що не потребує укладання додаткової угоди між сторонами цього договору. Про настання події, наслідком яких стало збільшення процентної ставки за користування кредитом, банк повідомляє позичальника письмово із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше за 10 (десять) днів застосування нової процентної ставки за користування кредитом.

Останній день дії кредитної лінії 30 червня 2014 року (п. 1.4 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін. і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 01-В/13/27/ЮО від 13 березня 2013 року виконав у повному обсязі, надав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 3 876 325,78 рос. руб., даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним валютним ордером № 23755055 від 15 квітня 2013 року на суму 49 325,78 рос. руб. та меморіальним валютним ордером № 15912151 від 15 березня 2013 року на суму 3 827 000,00 рос. руб., однак відповідач лише частково виконав свої грошові зобов'язання за даним договором, що й призвело до звернення позивача з даним позов до господарського суду Харківської області.

Позивачем 26 вересня 2014 року на адресу відповідача направлялася повідомлення-вимога позичальнику/заставодавцю щодо повернення повної суми заборгованості за договором, в якій позивач вимагав повернення простроченої заборгованості у розмірі 4 016 530,49 рос. руб. та 92 868,83 грн. (арк. спр. 43).

Надаючи праву кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що між відповідачем та позивачем виникли кредитні відносини.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище вказані обставини і той факт, що відповідачем не надано доказів виконання своїх грошових зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 01-В/13/27/ЮО від 13 березня 2013 року у повному обсязі, суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредитних коштів у розмірі 1 185 574,66 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 146 660,66 грн. (за період з 18 березня 2014 року по 26 листопада 2014 року) правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 130 529,28 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів за період з 13 березня 2014 року по 27 листопада 2014 року та 11 141,75 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами з 17 квітня 2014 року по 27 листопада 2014 року.

З положень п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1 договору про відкриття кредитної лінії № 01/В/13/27/ЮО передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення за прострочення строку/ів повернення кредиту; за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього договору (п. 10.1 договору).

Так, враховуючи прострочення відповідачем повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства (зокрема, ст.ст. 253-255, 549 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України ст.ст. 1, 3 Закону України Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та умовам кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення повернення кредитних коштів за період з 13 березня 2014 року по 27 листопада 2014 року у розмірі 130 529,28 грн. та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 17 квітня 2014 року по 27 листопада 2014 року у розмірі 11 141,75 грн. є законними та обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 478,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611. 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" (91005, м. Луганськ, вул.26 Бакинських комісарів, буд 170, код ЄДРПОУ 32279782, в тому числі з р/р 26000000107739 у ПАТ "Украсоцбанк", МФО 300023) на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд 46, код ЄДРПОУ 25959784, р/р 3739604 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 01/В/13/27/ЮО від 13 березня 2013 року у розмірі 1 473 905,90 грн. з яких: 1 185 574,66 грн. заборгованість з повернення кредитних коштів; 146 660,21 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; 130 529,28 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів; 11 141,75 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами та 29 478,12 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.02.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5832/14