Рішення № 42788566, 19.02.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.

Справа № 924/1962/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" м. Київ

до Приватного підприємства "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" м. Славута Хмельницької області

про стягнення 12 604,63 грн.

Представники сторін: не з'явилися

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 12 604,63 грн. В обґрунтування позову зазначає, що на підставі домовленостей, досягнутих між ТОВ "ТСК ЦЕНТР" та ПП "Альфа Будтрейд", ТОВ "ТСК ЦЕНТР" 10.10.2012р. передав у власність відповідача будівельні матеріали на суму 14 589,36 грн., за які останній повинен був сплатити вказані грошові кошти, що підтверджується рахунком - фактурою №ТЦ-2549 від 08.10.2012р., видатковою накладною №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. та довіреністю №22 від 10.10.2012р. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково в сумі 4 589,36 грн.

21.03.2014р. на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. 14.04.2014р. відповідач надав відповідь на претензію, в якій визнав заборгованість та гарантував її погашення.

10.04.2014р. між ТОВ "ТСК ЦЕНТР" та ТОВ "ТСК ПРОФ" укладений договір відступлення права вимоги №04/14-2, згідно п. 1 якого ТОВ "ТСК ЦЕНТР" відступило ТОВ "ТСК ПРОФ" право вимоги заборгованості до відповідача, що виникла на підставі накладної №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. Позивач повторно направив відповідачу претензію №10/04-2, проте, відповіді на неї не отримано.

Станом на дату подання позову до суду, заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. не погашена. В зв'язку із вказаним, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1 960,00 грн. та 3 % річних в розмірі 644,63 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надіслав докази часткової оплати відповідачем вартості будівельних матеріалів, отриманих згідно видаткової накладної №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. В попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

10.10.2012р. ТОВ "ТСК ЦЕНТР" передало у власність відповідача будівельні матеріали на суму 14589,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. та довіреністю №22 від 10.10.2012р. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, перерахувавши кошти в сумі 4 589,36 грн. згідно платіжного доручення № 126 від 16.10.2012р.

21.03.2014р. ТОВ "ТСК Центр" направило на адресу відповідача претензію №47 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. 14.04.2014р. відповідач надав відповідь на претензію, в якій визнав заборгованість та гарантував її погашення в другому кварталі 2014 року.

10.04.2014р. між ТОВ "ТСК ЦЕНТР" (далі - цедент) та ТОВ "ТСК ПРОФ" (далі - цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №04/14-2, згідно п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент безоплатно відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за видатковою накладною №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. між цедентом і боржником.

За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків, а саме оплатити залишок заборгованості в сумі 10000,00 грн. згідно видаткової накладної №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. на суму 14 589,36 грн. (п. 2 договору).

Згідно п. 2.1 договору до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору цесії.

Відповідно до п. 5 договору до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника.

Пунктом 10 договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 11 цього договору та визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами (п. 11 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

11.04.2014р. позивач направив відповідачу претензію №10/04-2, в якій повідомив про укладення договору відступлення права вимоги № 04/14-2 від 10.04.2014р. та вимагав негайно погасити заборгованість у повному обсязі. Проте, дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

В зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 1960,00 грн. інфляційних втрат та 644,63 грн. 3 % річних.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ "ТСК ЦЕНТР" та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу. У відповідності до видаткової накладної №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. та довіреності №22 від 10.10.2012р. ТОВ "ТСК ЦЕНТР" передало у власність відповідача будівельні матеріали на суму 14589,36 грн., а відповідач зобов'язувався сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, перерахувавши кошти в сумі 4 589,36 грн. згідно платіжного доручення № 126 від 16.10.2012р. Вартість неоплаченого товару складає 10 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Приписами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

10.04.2014р. між ТОВ "ТСК ЦЕНТР" та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №04/14-2, згідно п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент безоплатно відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за видатковою накладною №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. між цедентом і боржником. Відповідно до п.п. 2, 2.1 договору позивач набув право вимагати від відповідача оплати залишку заборгованості в сумі 10000,00 грн. згідно видаткової накладної №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. на суму 14 589,36 грн. в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору цесії.

11.04.2014р. позивач направив відповідачу претензію №10/04-2, в якій повідомив про укладення договору відступлення права вимоги № 04/14-2 від 10.04.2014р. та вимагав негайно погасити заборгованість у повному обсязі.

Проте, відповідач не сплатив заборгованість в сумі 10 000,00 грн. за видатковою накладною №ТЦ-2148 від 10.10.2012р. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про стягнення 10 000,00 грн. заборгованості заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 644,63 грн. за період з 11.10.2012р. по 01.12.2014р., а також інфляційні втрати в сумі 1 960,00 грн. за листопад-жовтень 2014 року.

При перерахунку судом встановлено, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1960,00 грн. та 3 % річних в розмірі 644,44 грн. У стягненні 0,19 грн. 3 % річних слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" м. Київ до Приватного підприємства "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" м. Славута Хмельницької області про стягнення 12604,63 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АЛЬФА-БУДТРЕЙД" (Хмельницька обл., м. Славута, вул.Ярослава Мудрого, 49, офіс 27, код 36268837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ПРОФ" (м. Київ, вул.Червонопрапорна, 34, код 38040322) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1 960,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 644,44 грн. (шістсот сорок чотири гривні 44 коп.) 3 % річних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 0,19 грн. 3 % річних відмовити.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34),

3 - відповідачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Ярослава Мудрого, 49, офіс 27).

Всім рекомендованим.