Рішення № 42788508, 16.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" лютого 2015 р. Справа № 911/115/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіілто-Клей», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Щапіна Анатолія Ігоровича, с. Нові Петрівці, Вишгородський р-н

про стягнення 6 156,56 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -Зайцев В.Ю. предст. дов. б/н від 02.02.2015р.

відповідач -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіілто-Клей» (позивач) до Фізичної особи-підприємця Щапіна Анатолія Ігоровича (відповідач) про стягнення 6 156,56 грн. заборгованості за Договором поставки №121П/13 від 26.12.2013, яка складається з: 5077,44 грн. основного боргу, 128,12 грн. 3% річних та 951,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2014 у справі №911/115/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 02.02.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2015 розгляд справи було відкладено на 16.02.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Відповідач в судове засідання 16.02.2015 року повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалами суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду які надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, повернуті підприємством зв'язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 16.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

26 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіілто-Клей» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Щапіним Анатолієм Івановичем (Покупець) укладено договір поставки № 121П, відповідно умов якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, кожна окрема партія товару постачається на умовах відстрочення платежу на тридцять календарних днів.

Як стверджує позивач він здійснив поставку товару на суму 5 077,44 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаною та скріпленою печатками сторін, видатковою накладною №001303152 від 26.12.2013.

За словами позивача, всупереч умовам договору відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 5 077,44 грн., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 5 077,44 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 128,12 грн. 3% річних та 951,00 грн. інфляційних за період з 25.01.2014 по 28.11.2014 року.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 128,12 грн. 3% річних та 951,00 грн. інфляційних підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 077,44 грн. основного боргу, 128,12 грн. 3% річних та 951,00 грн. інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щапіна Анатолія Ігоровича (07354, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нові Петрівці, вул. Новокиївська, 90, кв., 2, код 2962822475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіілто-Клей» (04073, м. Київ, вул. М. Вовчка, 14, код ЄДРПОУ 33346440) - 5 077 (п'ять тисяч сімдесят сім) грн. 44 коп. боргу, 128 (сто двадцять вісім) грн. 12 коп. 3% річних, 951 (дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 00 коп. інфляційних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 20.02.2015р.

Суддя О.В. Щоткін