Рішення № 42788461, 17.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/175/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 Справа № 908/6250/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж (пр. 12 Грудня, буд. 25, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118; код ЄДРПОУ 00130926),

до відповідача: Комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (пр. Пролетарський, буд. 97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112; код ЄДРПОУ 37622628),

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Довгорук І.С. - дов. №44 від 31.12.2014;

від відповідача: Ігнатьєв О.П. - дов. №3310 від 19.09.2014;

про стягнення 7 818 031,86 грн.,

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з комунального підприємства Бердянськводоканал» Бердянської міської ради 7 818 031,86 грн., які складаються з 6 833 792,34 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 501 808,15 грн. пені, 59 363,99 грн. річних та 423 067,38 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 26.12.2014р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, в порядку попередньої підготовки справи до слухання сторони зобов'язані вчинити дії та надати документи, необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 120 про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії. Тривала затримка оплати обумовила нарахування сум пені, 3% річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на помилки в розрахунку пені та 3% річних, які виникли внаслідок невірного визначення позивачем дати початку періоду прострочення. Також відповідач зазначив про часткову сплату інфляційних нарахувань за претензією № 4739 від 01.09.2014р. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу відповідач позов визнає. Виникнення заборгованості пояснює наявністю значних збитків, які виникли внаслідок встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг таких тарифів, які лише частково покривають витрати відповідача, а законодавством на теперішній час не передбачена компенсація різниці тарифів. Враховуючи наведене, відповідач надав суду заяву, в якій просить у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, наявними збитками та значною заборгованістю споживачів зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 100% та надати розстрочку виконання рішення строком на 60 місяців з оплатою боргу рівними частинами.

Врахувавши заперечення відповідача, позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині стягнення пені та 3% річних. Так, сума пені, заявлена до стягнення складає 499 609,49 грн., а 3% річних - 59 099,95 грн. В іншій частині позову позовні вимоги залишені без змін.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін - учасників судового процесу та третіх осіб, тому судом прийнята до розгляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01.06.2011 між відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електромереж (постачальник електричної енергії) та комунальним підприємством «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 120, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач, в свою чергу - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 2.3.4 договору споживач зобов'язаний оплачувати використану електроенергію згідно з умовами Додатків № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення платежів повинні зазначатися у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем згідно абз. 5 п. 6.6 Правил користування електричною енергією.

У п. 1 Додатку № 4 до договору обумовлено, що розрахунковим періодом вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Правилами користування електричною енергією, у абз. 2 п. 6.11 обумовлено, що порядок зняття показів розрахункових засобів обліку повинен зазначатися у договорі про постачання електричної енергії.

На виконання вимог Правил користування електричною енергією, п. 1 Додатку № 4 від 02.12.2013р. до договору обумовлено, що відповідач самостійно здійснює зняття показів обліку. Після зняття показів обліку відповідач направляє свого представника до позивача для подання у двох примірниках, підписаних та скріплених печаткою «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» ( п. 5 Додатку № 4 до договору).

Виконуючі вимоги п. 1 та п. 5 Додатку № 4 від 02.12.2013р. до договору відповідач самостійно здійснював зняття показів обліку та надавав зафіксовані покази розрахункових засобів обліку актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з травня 2014 р. по листопад 2014р.

На підставі наданих Відповідачем актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію Позивач виписував рахунки за спожиту електричну енергію (п. 7 Додатку № 4 до Договору), а саме:

- № 120/5а від 02.06.2014р. на суму 1 054 516,33 грн.;

- № 120/6а від 26.06.2014р. на суму 1 097 178,88 грн.;

- № 120/7а від 30.07.2014р. на суму 1 293 318,20 грн.;

- № 120/8а від 02.09.2014р. на суму 1 738 643,75 грн.;

- № 120/9а від 30.09.2014р. на суму 1 066 019,32 грн.;

- № 120/10а від 03.11.2014р. на суму 990 403,31 грн.;

- № 120/11а від 02.12.2014р. на суму 1 430 586,66 грн.

Тривалість періоду розрахунків повинна не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка відповідно абз. 7 п. 6.11 Правил користування електричною енергією та п. 11 Додатку № 4 до договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, вартість спожитої електричної енергії оплачував частково, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим на момент вирішення спору за ним рахується борг в сумі 6 833 792,34 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 4.2.1 договору у випадку недотримання термінів сплати рахунків споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

За порушення строків оплати позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 499 609,49 грн. (з урахуванням заяви про зменшення). Відповідач погодився з розміром нарахованої пені проте просить суд скористатись своїм правом та зменшити пеню на 100%.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач не надав суду належних доказів того, що порушення строків розрахунків за надані послуги з електропостачання призвела до виникнення у виробничого структурного підрозділу Бердянського району електричних мереж збитків в сумі заявленої до стягнення пені. Натомість, відповідач надав пакет документів підтверджуючих наявність збитків за 9 місяців 2014р. в сумі 26 287 000,00 грн. та кредиторської заборгованості у розмірі 28 472 771,06 грн. Крім того, на теперішній час відповідачу не відшкодовується різниця між тарифами на водопостачання та реальними витратами підприємства.

Виходячи з об'єктивної оцінки обставин, непомірно великого розміру штрафних санкцій наслідкам порушення господарського зобов'язання, та враховуючи те, що кредиторська заборгованість відповідача на 76,6% є заборгованістю населення за надані комунальні послуги, а відповідач визнає заборгованість та довів своє бажання погасити її, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків виконання грошових зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення) 59 099,95 грн. 3% річних та 423 067,38 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок річних та втрат від інфляції ретельно перевірений в судовому засіданні, представник відповідача погодився з правильністю нарахувань.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 6 833 792,34 грн. основного боргу, 100 000,00 грн. пені, 59 099,95 грн. 3% річних та 426 067,38 грн. втрат від інфляції (разом 7 415 959,67 грн.). Позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та обґрунтовано.

У відповідності до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема вчинення ним дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості.

Норми Господарського процесуального кодексу України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Оцінивши в сукупності фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку його роботи, складнощі з оплатою послуг кінцевими споживачами та відсутність державного відшкодування різниці між тарифами на відпуск і реальними витратами, суд вважає, що одноразове стягнення суми заборгованості ймовірно призведе зупинення діяльності підприємства, що в свою чергу призведе до негативних наслідків у сфері надання комунальних послуг у регіоні. Відтак, господарський суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково - розстрочити виконання рішення на десять місяців з щомісячними виплатами рівними частинами.

Судові витрати віднести на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (пр. Пролетарський, буд. 97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112, код ЄДРПОУ 37622628) на користь «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж (пр. 12 Грудня, буд. 25, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118; код ЄДРПОУ 00130926) 6 833 792 (шість мільйонів вісімсот тридцять три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 34 коп. основного боргу, 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. пені, 59 099 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп. 3% річних 426 067 (чотириста двадцять шість тисяч шістдесят сім) грн. 38 коп. втрат від інфляції та 73 056 (сімдесят три тисячі п'ятдесят шість) грн. 98 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 6 833 792,34 грн. основного боргу, 100 000,00 грн. пені, 59 099,95 грн. 3% річних та 426 067,38 грн. втрат від інфляції (разом 7 415 959,67 грн.) на 10 (десять) місяців з виплатами: до 17-го березня 2015 року - 741 595,94 грн., та до 17-го числа кожного місяця протягом квітня 2015 - грудня 2015 року по 741 595,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В судовому засіданні 17.02.2015р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.02.2015р.

Суддя С.А.Гончаренко