Рішення № 42788404, 16.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 Справа № 908/5382/14

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, буд. 56)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 16)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПСК «Редакція газети «Вісті центральної спілки споживчих товариств України» (01042, м. Київ, Чигоріна, 12)

про стягнення 7561,86 грн. суми страхового відшкодування,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Нестеренко О.С., довіреність №№05 від 02.01.2015р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» 7561,86 грн. суми страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 228 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», а також норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів». Вказує, що відповідно до наведених норм права до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вважає, що в даному випадку відповідальним по відшкодуванню збитків Публічне акціонерне товариство «СК «Оранта-Січ», як страховик, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6177647.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 р. порушено провадження у справі № 908/5382/14, присвоєно справі номер провадження № 30/127/14, розгляд якої призначено на 15.01.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» - відповідач у справі - у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує. Вказує, що у відповідності до ч.5 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. За доводами відповідача, в силу того, що ПуАТ «СК «Оранта-Січ» було позбавлено можливості прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, правомірним є відмовлення у задоволенні заяви ТзДВ «Віді-Страхування» про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відзначає, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має права на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Також зазначає, що розмір матеріального збитку повинен розраховуватися згідно Методики автотоварознавчої експертизи та оцінці колісних транспортних засобів та підтверджуватися звітом автотоварознавчого дослідження про розмір матеріального збитку, який в даному випадку складає 5430,54 грн. Пред'явлення позивачем вимоги про відшкодування суми 7561,86 грн. згідно рахунку-фактури від 15.04.2014 р. вважає неправомірним.

Ухвалою суду від 15.01.2015 р. розгляд справи відкладено до 30.01.2015 р. До участі у справі залучено в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПСК «Редакція газети «Вісті центральної спілки споживчих товариств України».

У зв'язку із хворобою судді Кагітіної Л.П. ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 р. розгляд справи перенесено з 30.01.2015 р. на 02.02.2015 р.

Ухвалою суду від 02.02.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 16.02.2015 р.

В судовому засіданні 16.02.2015 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач у судове засідання, призначене на 16.02.2015р. не з'явився, надіслав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, надав додаткові пояснення. Позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

За доводами позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Juke», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, після ДТП становить 8985,66 грн., що вбачається з рахунку № СНзС-0003636 від 15.04.2014 р., виставленого ТОВ «Віді Санрайз Моторе» та акту виконаних робіт № СНЗСА-006855 від 03.10.2014 р. Вважає, що акт виконаних робіт № СНЗСА-006855 від 03.10.2014 р. є належним доказом суми збитків, завданих внаслідок ДТП. При цьому зауважує, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена для відновлення транспортного засобу. Вважає, що в силу ч. 1 ст. 1191 ЦК України обов'язок по відшкодуванню збитків покладається на відповідача. Щодо франшизи, яка повинна відніматися від суми страхового відшкодування позивач повідомляє, що у зв'язку з відсутністю копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6177647, франшиза не віднімалась.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві.

Представники третіх осіб у судове засідання призначене на 16.02.2015р. не з'явилися, вимоги ухвали суду від 02.02.2015р. не виконали. Своїх представників до судового засідання не направили.

Від ПСК «Редакція газети "Вісті центральної спілки споживчих товариств України» отримано витребувані судом документи, зокрема, докази права власності на транспортний засіб та довідка про знаходження ОСОБА_1 на посаді водія підприємства. Також до матеріалів справи надано особисті пояснення водія ОСОБА_1 та установчі документи.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та третіх осіб.

В судовому засіданні 16.02.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 р. по вул. Промисловій, буд. 5 в с. Проліски Бориспільського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Nissan Juke», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, цивільно-правову відповідальність якої застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" за договором добровільного страхування наземного транспорту АС №007404 від 24.04.2013р. та транспортного засобу «Peugeot» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, відповідальність якого застраховано в Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Оранта-Січ", за полісом добровільного страхування №АС/6177647 від 02.10.2013р.

Відділом ВДАІ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області була складена первинна довідка від 27.12.2013 р. та розгорнута довідка № 9326868 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.12.2013 р. по вул. Промисловій, буд. 5 в с. Проліски Бориспільського району Київської області, в якій зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил маневрування, в результаті чого автомобіль «Nissan Juke» отримав механічні пошкодження: деформовано заднє ліве крило, пошкоджений задній лівий підкрилок. Матеріали направлено для розгляду до Бориспільського міжрайонного суду Київської області (арк. справи 24-25).

Постановою Бориспільського міжрайонного суду Київської області у справі №3/359/175/2014 від 24.01.2014 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

07.07.2014 р. позивачем було прийнято повідомлення про ДТП та зареєстровано заяву ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування за №15/04/9.01/1711.14 на підставі договору страхування.

Позивачем, відповідно до страхового акту №КР-008381 від 01.08.2014р., вищевказану страхову подію визнано страховим випадком та вирішено здійснити страхове відшкодування.

Відповідно до рахунку ТОВ «ВіДі Санрайз Моторс» №СРзС-0003636 від 15.01.2014р. та акту виконаних робіт №СНЗСА-006855 від 03.10.2014р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan Juke», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 8985,66 грн.

Згідно звіту № 832 від 27.06.2014р. про оцінку автомобіля виконаного ФОП ОСОБА_4, вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП, склав 5430,54 грн.

На підставі Страхового акту № КР-008381 від 01.08.2014 р. з розрахунком суми страхового відшкодування Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" як страховиком, виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 7561,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2334 від 14.08.2014р. (арк. справи 55).

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 21.08.2014р. № 15/04/8.04/326-14 про страхове відшкодування в розмірі 7561,86 грн. шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок компанії.

01.10.2014 р. відповідач повідомив Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» про відмову у задоволенні претензії з посиланням на ч. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування" та позбавлення можливості прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків події.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7561,86 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписі ст.ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України обов'язком страховика є у разі настання страхового випадку здійснити Страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання виплативши страхувальнику - ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 7561,86 грн.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №2334 від 14.08.2014р, яке підтверджує виплату суми страхового відшкодування страхувальнику.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Вина ОСОБА_1 який законно керував транспортним засобом «Peugeot» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлена постановою Бориспільського міжрайонного суду Київської області від 24.01.2014р. у справі № 3/359/175/2014.

Відповідно до довідки №1 від 22.01.2015р. підприємства споживчої кооперації "Редакція газети "ВІСТІ Центральної спілки споживчих товариств України" та наказу №11-к від 28.02.2013р. про прийняття на роботу, ОСОБА_1 з 28.02.2013р. по даний час працює на посаді водія автотранспортних засобів даного підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Підприємством споживчої кооперації "Редакція газети "ВІСТІ Центральної спілки споживчих товариств України", як страхувальником відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6177647 від 02.10.2013 р. з визначеним лімітом відповідальності за шкоду завдану майну - 100 000 грн. та франшизою 500 грн., застраховано транспортний засіб - автомобіль «Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Станом на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є Підприємство споживчої кооперації "Редакція газети "ВІСТІ Центральної спілки споживчих товариств України", та враховуючи, що його вина у вчиненні ДТП доведена належним чином, саме відповідач, згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є особою, відповідальною за збитки, а тому позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Аналогічна позиція викладена у ст. 27 Закону України "Про страхування".

Таким чином до позивача, який сплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідальної особи.

За змістом статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 даного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.

Таким чином, до позивача, зважаючи на розмір фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_1 та, відповідно власник транспортного засобу - Підприємство споживчої кооперації "Редакція газети "ВІСТІ Центральної спілки споживчих товариств України", однак, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами власника джерела підвищеної небезпеки застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою. Адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.03.2012р. у справі №53/128, від 07.11.2011р. у справі №3-118гс11, в постановах Вищого господарського суду України від 23.10.2012 р. у справі № 5009/1701/12, від 23.07.12014 р. у справі № 910/4638/14, від 30.07.2013 р. у справі № 901/3655/13.

З огляду на вищенаведені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, суд дійшов висновку, що саме Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ" зобов'язане відшкодувати заподіяну шкоду в порядку регресу власнику автомобіля «Nissan Juke», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхівання" в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.

З огляду ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ" повинно відшкодувати Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхівання" шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000 грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Juke», в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування (7561,86 грн.) за мінусом франшизи (500 грн.), а отже - в сумі 7061,86 грн.

Доводи відповідача, що сума страхового відшкодування повинна відповідати розміру, встановленому звітом автотоварознавчого дослідження, який в даному випадку складає 5430,54 грн., суд вважає необґрунтованими, оскільки проведення оцінки майна по визначенню збитків або розміру відшкодування на підставі, зокрема, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов'язковим у встановлених законом випадках, натомість імперативної норми, яка би зобов'язувала страховика в обов'язковому порядку звертатися до визначених вищезгаданим Законом суб'єктів оціночної діяльності, чинне законодавство не містить.

У відповідності до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Також слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

В даному випадку наявність платіжного доручення від 14.08.2014 р. №2334 є доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Нормою ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страхове відшкодування виплачено потерпілому на підставі Страхового акту № КР-008381 від 01.08.2014 р. з розрахунком суми страхового відшкодування. При цьому, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5, в розмірі 8985,66 грн. підтверджується рахунком № СНзС-0003636 від 15.04.2014 р. та актом виконаних робіт №СНЗСА-006855 від 03.10.2014 р., які складено ТОВ «Віді Санрайз Моторе».

Порядок оцінки майна (майнових збитків) детально врегульовано Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в ч. 1 ст. 9 якого зазначено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. В даному випадку, оцінка завданих збитків має проводитися на підставі Методики оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 р. (надалі - Методика).

Відповідно до п. 8.5.10. та п. 8.5.11. Методики при визначенні вартості складових частин КТЗ, які підлягають заміні пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні. ТОВ «Віді Санрайз Моторе» - спеціалізоване підприємство, яке є офіційним дилером у регіоні для даної моделі КТЗ.

Отже, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 7561,86 грн. на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про страхування", оскільки з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом. Крім того, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. З положень згаданого Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

Щодо посилання відповідача на неповідомлення його про настання страхового випадку, внаслідок чого ПуАТ «СК «Оранта-Січ» було позбавлено можливості прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, суд зауважує, що в силу норм Закону на позивача такі обов'язки не покладаються. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Дана норма імперативно вказує на обов'язок відповідача сплатити страхове відшкодування та зазначає про можливість подання регресного позову до власного страхувальника.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в сумі 7061,86 грн. В частині позовних вимог про стягнення 500,00 грн. слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхівання" (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка) до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновська, буд. 16, код ЄДРПОУ 02307292) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхівання" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 7061 (сім тисяч шістдесят одна) грн. 86 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1706 (одна тисяча сімсот шість) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.02.2015 р.