Ухвала суду № 42788152, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5891/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 10 лютого 2014 року позивачем засобами поштового зв'язку направлено до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року із додатками №1 та №5, а також дискетою із записами у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Вказане підтверджується завіреними копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист (а.с.30-31).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначена поштова кореспонденція отримана податковим органом 12 лютого 2014 року, що підтверджується примірником рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).

В подальшому, 20 березня 2014 року Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Електрум ЛТД» за січень 2014 року.

За результатами такої перевірки встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року, про що складено Акт №1237/10-07-22-04-12/34446878 (а.с.50-51). В акті перевірки, також зазначено, що податкова звітність із вказаного податку за січень 2014 року отримана податковим органом 28 лютого 2014 року.

Проте, не погоджуючись із висновками Акта камеральної перевірки позивачем подано до ДПІ заперечення на нього.

Листом від 23 травня 2014 року №4077/10/22-07-22-03-07 Інспекцією повідомлено ТОВ «Електрум ЛТД», що заперечення на Акт камеральної перевірки від 20 березня 2014 року задоволено в повному обсязі (а.с.37). В даному листі, контролюючим органом зазначено, що декларація з податку на додану вартість позивача за січень 2014 року подана за 10 днів до граничного строку подання поточної звітності та відповідає вимогам пункту 49.5 Розділу 2 Податкового кодексу України.

Натомість, керуючись висновками акту перевірки, 13 травня 2014 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003192204, яким нараховано грошове зобов'язання із податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170 грн.

Зазначене податкове повідомлення повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем до Головного управління Міндоходів у Київській області 23 червня 2014 року. В результаті чого, рішенням від 11 липня 2014 року №1694/10/10-56-10-01-04/629 Головне управління Міндоходів у Київській області продовжило термін розгляду скарги по 22 серпня 2014 року (включно) (а.с.41); а 21 серпня 2014 року у рішенні №2019/10/10-36-10-01-04/629 скаргу позивача залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку для її подання (а.с.54-55).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку контролюючого органу та з метою їх відновлення ТОВ «Електрум ЛТД» звернулось за захистом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останнім днем для подання податкової декларації із податку на додану вартість за січень 2014 року у спірних відносинах було 20 лютого 2014 року, а позивач направив відповідну декларацію із додатками на адресу податкового органу 10 лютого 2014 року, такі документи отримані відповідачем 12 лютого 2014 року, - то ТОВ «Електрум ЛТД» дотримано порядок та строки направлення податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року, також, судом враховано і ту обставину, що Інспекцією задоволено заперечення позивача на Акт камеральної перевірки та констатовано факт подання ним названої податкової звітності у встановлений Податковим кодексом України строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У силу положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація із податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.5 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, останнім днем для подання податкової декларації із податку на додану вартість за січень 2014 року у спірних відносинах було 20 лютого 2014 року, а позивач направив відповідну декларацію із додатками на адресу податкового органу 10 лютого 2014 року.

Отже, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що контролюючим органом передчасно прийнято рішення, а тому, підстав вважати, що воно прийняте суб'єктом владних повноважень в межах та у спосіб наданих йому повноважень, немає.

Водночас, судова колегія не приймає до уваги посилання податкового органу в своїй апеляційній скарзі на те, що платником податків в порушення вимог ПК України несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ, адже, згідно висновків акту перевірки, суб'єктом владних повноважень встановлено обставини несвоєчасного подання податкової звітності, а не щодо сплати податкових зобов'язань.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.