Постанова № 42787609, 03.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року , о 12:44 годині,

Справа № 808/8649/14

ДО/808/1193/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівний завод «ВІСТЕК»

до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що Артемівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (далі - ОДПІ) за результатами перевірки ПрАТ «Артемівський машинобудівний завод «ВІСТЕК» (далі - ПрАТ «ВІСТЕК») було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142202 від 21.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість ( за основним платежем на 5590 гривень, за штрафними санкціями - на 2795 гривень). Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки воно прийняте на підставі акту перевірки, висновки в якому є недоведеними, необґрунтованими та незаконними. Висновок щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій є хибним, оскільки у позивача є уся первинна документація на підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами. Позивач просить визнати недійсним вказане податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові; представник відповідача позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що під час перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні, заповнені з порушенням вимог законодавства (не всі реквізити заповнені), тому вони не можуть підтвердити факт придбання товарів у постачальників в межах господарської діяльності й право на податковий кредит на суму 5589,7 гривень. Таким чином, в ході перевірки було встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій по постачанню від контрагентів до позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке: судом встановлено, що ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ВІСТЕК» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ під час здійснення взаємовідносин з ПП «АРТ-ТЕК» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 й ПП «УКРБУД» за період з 01.02.2014 по 31.03.2014. Результати перевірки викладені в акті №547/22/31226457 від 07.11.2014, в якому фахівцями ОДПІ було зроблено висновок щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій по постачанню ТМЦ від ПП «АРТ-ТЕК» і ПП «УКРБУД» на адресу ПрАТ «ВІСТЕК»: надані до перевірки документи (товарно-транспортні накладні) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки останні заповнені з порушенням вимог законодавства, отже, вони не можуть підтвердити факт придбання товарів в межах господарської діяльності у цих постачальників, тому у ПрАТ «ВІСТЕК» відсутнє право на податковий кредит на суму 5589,7 гривень. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме заниження суми ПДВ до сплати на загальну суму 5589,7 гривень, з яких 3922,1 гривень - в січні, 1100 гривень - в лютому та 567,7 гривень в березні 2014 року.

Згідно з п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Не погодившись з висновками акту, позивач листом №2600/15 від 20.11.2014 надіслав на адресу ОДПІ заперечення й 21.11.2014 отримав відповідь, що висновки акту залишено без змін.

Згідно з абз. 25 гл. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи».

Відповідно до абз. 1 п. 11.1, п. 11.5 вищевказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з абз. 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіркою було встановлено, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних від 18.02.2014, 17.03.2014, 26.03.2014 (замовник/вантажоодержувач - ПрАТ «ВІСТЕК», вантажовідправник – ПП «Укрбуд») відсутні обов’язкові реквізити, а саме: не заповнені графи: автомобіль, автомобільний перевізник, водій, місцезнаходження пункту навантаження та розвантаження, інформація про стан вантажу, кількість місць, П.І.Б., посада, підпис водія/експедитора, який отримав вантаж, маса брутто, П.І.Б., посада, підпис відповідальної особи вантажовідправника, П.І.Б., посада відповідальної особи вантажоодержувача, який прийняв ТМЦ.

Дослідивши вищевказані товарно-транспортні накладні, суд вважає, що висновок, зроблений фахівцями ОДПІ в акті перевірки №547/22/31226457 від 07.11.2014, щодо не підтвердження позивачем факту придбання товарів у постачальників є правомірним, оскільки надані ним як фахівцям, так і суду товарно-транспортні накладні дійсно не містять всіх необхідних реквізитів, а отже не відповідають вимогам законодавства та не можуть вважатися належним чином оформленою первинною документацією. А оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту з правомірними висновками, то воно й саме є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Така ж позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011, в якому зазначено, що «статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції».

Крім того, Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 27.11.2013 у справі № К/800/39630/13, від 12.02.2014 у справі №К/800/42298/13 й 26.03.2014 у справі №К/9991/28864/11 зазначив, що «обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів».

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки судом встановлено, що ТТН складені з порушенням вимог чинного законодавства, тому вони не можуть бути доказами перевезення товару, й, відповідно, фактичного здійснення господарських операцій, що були предметом перевірки.

З огляду на вище викладене позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, «якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз».

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення на загальну суму 8385 гривень, й при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 10% ставки мінімального судового збору за подання позову майнового характеру - 182,7 гривень (платіжне доручення №4419 від 26.11.2014). Оскільки у позові відмовлено, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 1644,3 гривень (1827 – 182,7=1644,3).

Керуючись ст.ст.17, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівний завод «ВІСТЕК» (ЄДРПОУ 31226457, адреса: 84500, м. Артемівськ Донецької області, вул. Артема, буд. 6) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1644 (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох) гривень 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш